Через дефіцит у господарствах ресурсів підготовка ґрунту під майбутній врожай і сівба озимих опинилися під сумнівом.
Збирання ранніх зернових у багатьох областях уже закінчилося. Час думати, як посіяти озимі, котрі й складають зазвичай основу хлібного врожаю. Якщо нинішні жнива сяк-так, на чесному слові аграріїв, відбулися, то, щоб потурбуватися про майбутній ужинок, грошей у більшості господарств уже не вистачає. Залучити банківські кошти на поля і навесні було величезною проблемою — кредитування скоротилося, принаймні, втричі порівняно з минулим роком. А восени — і поготів фінансові установи позичати хліборобам навряд чи стануть. А коштів на те, щоб провести в країні осінню сівбу з дотриманням агротехнологій, піде не менш як десять мільярдів гривень.
Щоб дістати кошти, які пішли б на проведення осінньо-польових робіт, господарствам терміново доводиться продавати зібране. Часто, перекупникам — за безцінь. Адже ціни на зерно склалися вкрай низькі. До того ж нинішній врожай менший за торішній. У результаті — й грошей, які можна вкласти в осінній засів, буде менше.
Джерелом «живого» фінансування в уряді називають Аграрний фонд, якому сільгоспвиробники можуть віддати в заставу зібране збіжжя — від 60 відсотків затверджених мінімальних цін. Але багато хто з аграріїв працювати з державним оператором за наспіх підкоригованими Кабінетом Міністрів правилами не поспішають. У господарствах не впевнені, що до весни одержать решту 40 відсотків. До того ж у будь-якому разі доведеться заплатити за збереження колосових та інші послуги. Та й роботою держоператора чимало аграріїв уже зараз незадоволені. Дехто стверджує, що з виплатою навіть тих 60 відсотків Агрофонд зволікає. Тому для більшості хліборобів єдиний шлях продати зерно — нехай перекупникам за безцінь, але одержати гроші одразу.
В умовах тотального дефіциту ресурсів, згідно з прогнозами, посівні площі скоротяться. Тим більше важко вгадати, що сіяти, щоб зібрати наступного року й не «прогоріти». Навіть примхливий, чутливий до погодних умов озимий ріпак, який потребує уваги, що в минулі роки на вигідних умовах скуповували в аграріїв трейдери, впав у ціні нижче двох тисяч гривень за тонну. Що вже говорити про здешевілу пшеницю, в яку, коли сіяти «з розумом», також потрібно чимало вкласти: удобрити ґрунт, протравити насіння, підгодувати сходи... Інакше виросте непродовольчим п’ятим класом, а за фураж багато грошей не візьмеш. Роздавати рекомендації, що сіяти, щоб мати гарантований збут, — функція Міністерства аграрної політики. Величезна структура, особливо її керівники, як і раніше, безбідно живуть і процвітають на податки тих самих аграріїв. Але, схоже, в МінАП є справи більш «хлібні». Та й нічого слушного господарствам, крім як притримати зерно до встановлення більш високих цін, що в нинішніх умовах майже нереально, порадити там не можуть.
Отже, вже зараз низькими сьогоднішніми цінами на збіжжя закладається бомба уповільненої дії під врожай-2010. Цей факт, а також подорожчання добрив, засобів захисту рослин, «горючки» призводять до економії на технологіях. Посіятися восени «за всіма правилами» по силах хіба що потужним агроформуванням, а їх не так вже й багато. Адже наше сільське господарство свого часу в столичних керівних кабінетах вирішили вести шляхом розукрупнення. Тепер, як часто каже один наш відомий політик, маємо те, що маємо.
Можна з упевненістю стверджувати, площі під зерновими, порівняно з нинішнім агросезоном, ще скоротяться. Дехто не посіє просто тому, що не зможе. А ті, в кого гроші є, ще подумають, заривати їх на 10 місяців у землю або вкластися в перспективнішу схему, в якусь «купи-продай-обдури-обміняй», де й обіг капіталу швидший, і ймовірність «прогоріти» нижча.