Останнім часом кількість ініціатив міністра освіти і науки, по-моєму, зашкалює. Може, прес-служба почала реагувати на кожний, даруйте, чих шефа, а, може, Іван Олександрович і справді поспішає видати «на-гора» всі плоди своїх глибоких роздумів.
Втім, я не сказав би, що його попередники більше спали й менше переймалися проблемами галузі. Але, зазначте, їх ніхто не називав революціонером року. Вакарчука назвали. «За запровадження зовнішнього незалежного оцінювання».
Однак будемо об’єктивні. Я пам’ятаю педагогічну конференцію, на якій новообраний Президент Віктор Ющенко висунув перед МОН, яке очолював Станіслав Ніколаєнко, завдання: зробити рішучий крок назустріч Болонському процесу й перейти на незалежне тестування. Команда тодішнього міністра активно взялася за реалізацію указу. Тільки зміна уряду, гадаю, не дала змоги Ніколаєнку виконати заплановане.
Це нагадало мені ситуацію в студентському будзагоні: приїжджа молодь зводила корівник з «нуля», а через два місяці із закінченням сезону будівництво зупинялося. Місцеві роботяги потім здавали об’єкт «під ключ». І під музику всі почесті, зрозуміло, діставалися сільським будівельникам, а студентів могли й не згадати.
Те саме можна сказати про ініціативу міністра, котрий розіслав циркуляри про остаточне і безповоротне переведення всіх вузів на українську мову викладання. Термін — три роки. Але хіба попередники Вакарчука не оголошували пріоритетним вивчення рідної мови в дитсадку, школі, університеті? А тепер уявіть Крим, де лише одна україномовна гімназія і декілька ЗОШ. Перейдуть там вузи на рідну мову викладання до 2012-го?
А за якість освіти до Вакарчука не боролися? І чи не його попередники дали перший бій усіляким філіям і вузам, які розплодилися навіть у райцентрах? Чи не Ніколаєнко почав закривати, позбавляти ліцензій так звані інститути, які не мають ані власних приміщень, ані професорсько-викладацьких кадрів, ані матеріально-технічної бази? Чому так голосно про це співають осанну нинішньому керівництву МОН?
Те, що Вакарчук ліквідував цензуру в науці — добре. Що він пропонує створити громадську організацію «Конференція ректорів вузів України» — похвально. Реформування галузі потребує консолідованих зусиль міністерства й перших керівників навчальних закладів. Ось тільки останні побоюються, що Конференція згодом перетвориться на ручну й використовуватиметься в інтересах чиновницького апарату.
Втішно, що МОН хоче навести порядок у рейтинговій системі, визначитися із критеріями оцінки діяльності вузів. Давно вже час.
...Народний депутат України Андрій Парубій пафосно зазначив, що Віктор Ющенко та Іван Вакарчук продемонстрували, як можна швидко і ефективно провести реформу в сфері освіти і викоренити корупцію.
Сміливе твердження. Ви, читачу, також так вважаєте? Поділіться думками. Будемо об’єктивні.
