Коли міським головою Керчі став не корінний керчанин, а Олег Володимирович Осадчий, який переїхав на південь із шахтарського Павлограда, багато хто здивувався. Від керівників 90-х років він помітно відрізнявся підвищеною вимогливістю, новим підходом до ведення господарства. Ще на посаді директора хлібокомбінату зробив справжню революцію в колективі. Вже через два місяці відмите, сяюче чистотою харчове підприємство круто пішло вгору. Розширився асортимент хлібобулочної, кондитерської та іншої продукції. Народ, відвиклий за роки перебудови від елементарного порядку, оцінив зусилля нового директора і коли він заявив про бажання балотуватися на посаду міського голови, всім миром підтримав його. Довірився людині, яка вже тоді ділом довела, що слів на вітер не кидає.
Вибори загартували його, додали азарту й зацікавленості щоденними проблемами керчан і перспективам міста. Його перші дії на посаді градоначальника сприймалися по-різному. На тлі загального розвалу економіки, холоду, мороку, безгрошів’я розпочати реконструкцію центральної частини міста — це був більш ніж сміливий крок. Але його було зроблено. Метр за метром, вулиця за вулицею він по-хазяйськи розгрібав місто від бруду, вносив у буденно-сіре життя городян зміни, що помітно виділяють Керч серед інших міст Криму. І щиро радів кожній перемозі, кожному, хай навіть незначному, успіхові.
А задуми з експериментів, пілотних проектів втілювались у життя, дивуючи при цьому не тільки городян, але й керівників Криму, України. У 2000-му до Керчі по досвід потяглися керівники міст і адміністрацій автономії, сусіднього Краснодарського краю... І багато хто перейняв у міського голови його досвід роботи. Буваючи сьогодні в містах Криму, бачиш, як активно він реалізовується в життя.
У чому секрет успіху міського голови Керчі, спитаєте ви? Він до банального простий. У повсякденній роботі, у ставленні до неї і до людей. Він бачить головне — як людина ставиться до дорученої справи: хто — байдуже (стук-грюк, аби з рук), хто строго в рамках посадових обов’язків. Але він шукає тих, для кого робота — це постійний пошук нового, політ думки і фантазії, долання труднощів і бажання утверджуватись і утверджуватись у житті. Таких цінує, довіряє їм і підтримує їх. При цьому й особисту планку тримає досить високо, вважаючи, що люди не знають своїх можливостей до кінця. Він багато їздить, учиться, щоб потім удосконалювати світ хоча б в одному окремо взятому місті.
Керчани вважають, у нього це виходить. Адже без цікавинки не здається жоден об’єкт у місті. Наприклад, активно реконструюються будинки установ охорони здоров’я: жіночої консультації і пологового будинку, дитячої лікарні і протитуберкульозного диспансеру, реанімаційного відділення, реабілітаційного відділення онкології і так далі. Вони сьогодні найкращі в Криму і за дизайном, і за комфортністю, і за оснащеністю медобладнанням
Багато хто дивується, звідки в простого шахтарського хлопця такий розмах, така хазяйська хватка. Він відповідає так: а яка ціна керівникові, котрий не може організувати людей на виконання поставлених завдань? Звертаючись по допомогу до підприємців, керівників підприємств і фірм, каже: «Дорогі мої, це треба не мені особисто, а вашим дітям і онукам, яким жити і працювати не десь за рубежем, а саме в Керчі».
Як ніхто він відчуває стрімкий біг часу. Тому, добиваючись вирішення проблем, відсуває вбік всі умовності, намагається не упустити жоден шанс, дарований йому долею.
Так, Керч не раз відвідували тодішній Президент України Л. Кучма і Прем’єр-міністр В. Янукович. У бесідах з ними він не боявся оголювати проблеми міста, як міг, переконував, що Керч не таке місто, як інші, особливе. Місто-герой. І керівники країни допомагали невгамовному градоначальникові з держбюджету. Було збудовано 30-кілометрову нитку нового водоводу, почалася газифікація Керчі, після 25-літнього довгобуду введено в експлуатацію тролейбусний парк, відкрито дві тролейбусні лінії і сьогодні йде будівництво третьої. В якому місті України за останні 20 років пущено в таких масштабах настільки важливий соціальний транспорт? Більш того, відремонтовано 80 відсотків дахів, замінено кілометри комунікаційних мереж, упорядковано парки, цілі мікрорайони, розвивається соціальна інфраструктура.
Керчани, оцінюючи його внесок у розвиток міста, кажуть, що в історію післявоєнної Керчі ввійдуть два керівники — голова міськвиконкому радянського періоду Аркадій Кузьмович Емін та Олег Володимирович Осадчий.
Спитаєте: невже в такого керівника громади з усіма в місті, в Криму складаються рівні стосунки? Звичайно, ні! Не кожному подобається людина з таким життєвим стрижнем, з таким сталевим характером, як Осадчий. Дехто бачить у ньому загрозу власному суверенітетові. І не тільки бачить, а й активно протистоїть, «заводить» населення.
Та все те пусте. Він уміє тримати удар і розуміє, що всім любий та милий ніколи не будеш. Тим більше, що працювати міським головою в країні, де законодавча база ще далека від досконалості і виконання закону нерідко залежить від величини рангу чи зірок на погонах окремих начальників, далеко не просто. Вже кому-кому, а керівникам міст дістається по всій програмі. Залишаючись наодинці з проблемами, нерідко доводиться приймати непопулярні рішення, коли невдоволена громада, невдоволені «нагорі», коли стаєш мішенню для критики.
Не кожний витримує. Проте Олег Осадчий, якщо іншого шляху нема, робить так, як вважає потрібним. І час усе розставляє по місцях, переконує, що він був правий. Саме місто, оновлене, гарне, перспективне, цьому найкращий доказ.
З 2004 року побутує думка, що Осадчий переріс Керч. Може, й переріс. Широта його поглядів, політ думки і масштаби бажань зробити більше для міста, Криму, якщо хочете — України, дивують. У ньому органічно поєдналися набута за одинадцять років політична зрілість і вроджений талант організатора, а ще впертий господарський норов.
Глава Керчі. Авторитетна людина в Криму. Своєрідний, рішучий, сильний керівник. Він завжди тримає руку на пульсі міського й загальнокримського життя. Щиро вірить, що дорогу подужаєш ідучи, що життя на те й дається, щоб кожна людина залишила свій добрий слід на землі. Свою програму-мінімум виконав. Відбудував, відродив, можна сказати, до життя ціле місто, виростив двох самодостатніх синів, посадив не одне дерево, а цілий сад, і готовий і далі трудитися на благо кримчан. Але це вже другий життєвий шлях. Скажемо образно, програма-максимум. Її, як і все інше у своєму житті, має намір утверджувати конкретними справами.
Олег Осадчий нагороджений Україною трьома орденами «За заслуги». Невтомний реформатор, ініціатор дедалі нових і нових проектів, він не дає спокою ні собі, ні людям. Змінює вигляд старих мікрорайонів, які сьогодні заграли всіма барвами веселки і стали зручними для життя, будує тролейбусні лінії, ремонтує дороги і дахи, розвиває Керч промислову і курортну. І вся ця щоденна творча повсякденна земна робота заряджає його божевільною енергією життя. Сучасний градоначальник 26-столітньої Керчі щасливий цим, він глибоко впевнений, що все робить для блага людей, а значить — правильно. І керчани підтримують таку владу, авторитет якої в місті-герої дуже високий.
На міській набережній по вихідних на тлі шурхоту морських хвиль грає жива музика. Народ відпочиває біля кольорового фонтана, що став улюбленим місцем зустрічей. Розмовляє і сперечається, співає і танцює, цілується... Древнє і таке молоде місто летить крізь сторіччя, утверджується в житті, виходить на новий виток розвитку, залишаючи за собою право в багатовікову біографію трудової Керчі вписувати нові сторінки і завжди пам’ятати героїв свого часу.
Керч.
Фото автора.
