Після 25 років реставрації у Золочівському замку, що на Львівщині, нарешті відкрито Великий палац. Сьогодні ренесансна споруда вміщує 22 експозиційні зали, у тому числі Тронний, або Європейський зал, у якому представлено 22 герби європейських держав та портрети із зображенням володарів цих країн. Перлинами палацу стали полотна Рубенса, старовинні інтер’єри ХVІІ—ХVІІІ століть, зброя. А ще —
світильники, зроблені з кісток іхтіозавра, яким понад 60 мільйонів років.
Замок у місті Золочів зведено на кошти Якуба Собеського у 1634 році. Будували споруду захоплені в полон татари, частину з яких після хрещення залишили в живих і поселили неподалік Золочева, а частину — стратили і поховали біля замку під трьома тополями. Загалом увесь замок, як і Великий палац, — своєрідна ікона страждань народів різних національностей. За радянських часів в ньому було ПТУ, перед тим — тюрма НКВС, а ще раніше — гестапо. Фашисти стратили тут сотні євреїв і поховали в парку перед замком. НКВС теж знищувало місцеве населення, причому із дивовижним розмахом, навіть зробили рейки на другому поверсі й на них облаштували своєрідну вагонетку, щоб скидати трупи через мур у вапняну яму...
За час свого існування замок бачив різних власників. До 1737 року належав родині Собеських. Після смерті принца Якова на короткий час потрапив у власність до сандомирського воєводи Тарли, від якого перейшов до відомого роду Радзивіллів. Про все це, звісно, розповідають туристам, які приїжджають до замку. Тепер вони будуть милуватися архітектурними особливостями Великого палацу, і, звичайно, дивовижною майстерністю тодішніх будівельників. Палац опалювався печами та камінами, що вражають своєю красою та тепловіддачею. Крім того, він був обладнаний новинкою для тогочасної Польщі — каналізацією. Для більшої частини Європи таке обладнання вважалося проривом у майбутнє.
Герой України, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький під час урочистостей з нагоди відкриття палацу зазначив:
— Близько 25 років тому Золочівський замок було передано у відання Львівської галереї мистецтв. І ось усі ці роки ми займаємося його відновленням. Отримали замок у поганому стані. Сюди навіть ніхто не хотів йти працювати, але крок за кроком ми його відновлювали. Допомагала нам спочатку українська діаспора з Канади, а пізніше я звернувся до народного депутата Петра Писарчука, і за його сприяння було відновлено другий поверх Великого палацу та його фасад. Маємо надію, що й надалі Петро Писарчук буде підтримувати реставраційну діяльність у Золочівському замку.
