Можна все життя трудитися на землі та заробити лише мозолі й горб. А можна за таку само тяжку щоденну працю мати й відповідну віддачу. Тож, сподіваюся, розповідь про мешканця Городенківського району Івано-Франківської області допоможе комусь покращити своє господарювання на землі.Мирослав Соболь (на знімку) мешкає в приміському селі Котиківка. Після закінчення Львівського політехнічного інституту працював на заводі нестандартного обладнання, а дружина Наталія, опанувавши фах зоотехніка у Львівському зооветеринарному інституті, — у місцевому радгоспі «Зоря».
На початку дев’яностих, залишившись без роботи з трьома малими дітьми на руках, подружжя Соболів змушене було шукати роботу деінде, тому й опинилися в Польщі. А що справлялися українці добре, то в одного тамтешнього господаря і трудилися впродовж десяти років. З часом співпраця стала партнерською. Адже доглядати за п’ятдесятигектарним садом потрібно майже цілорічно. Окрім того, пан Мирослав як талановитий інженер упровадив у господарстві пана Кордіана багато власних винаходів і рацпропозицій. Наприклад, садову драбину на колесах, зручну в пересуванні й стійку, так що обривати плоди чи обробляти дерева з неї — цілком безпечно й надійно. Зробив їх там зо двадцять.
Навчилися багато і в поляків. Зокрема, сучасних технологій вирощування садових культур і полуниць, які знадобилося вдома. Нині на 15 сотках, що біля власної садиби, підростає молодий фруктовий сад. Є там п’ять сортів черешні, шість — сливи і серед них — «голубий гігант» із плодом завбільшки з кулак. Сорок яблуневих дерев — три традиційні сорти, ще кілька саджанців — зовсім нових. Ось дозріває «женева» — яблука, як грона.
Але це ще не все. У Вікні, на батьківщині Наталії, мають сорок соток полуниць, планують ще розширити площі під цією культурою.
Цікаво, що з усім цим господарством справляються, бо діти підсобляють. Старша, Віта, мешкає з чоловіком у Польщі, мають вже діточок — Юліана й Камілу. Молодша, Марія, вступила на навчання до Тернопільського педуніверситету, син Сашко — ще школяр.
— А таємниць тут нема, — каже пан Мирослав, — головне — вчасно провадити всі агротехнічні заходи, та ще — з розумом. Починаємо з саджанців. Висаджуючи їх, обрізаю крону, залишаючи 70 см від кореня. А потім формую: шпагатом делікатно притягую гілки до стовбура, щоб росли майже горизонтально. Залишаю прив’язаними їх на рік. Така форма плодового дерева вигідна: гілки не розщемлюються від буревію чи сильних опадів. Такі дерева легко обробляти, з них зручно обривати плоди. Тож найкраще, коли крона — як в ялинки.
Сад доглянутий: дерева обкопані, щоб не заводилися шкідники, в міжряддях — скошена трава, якою прикрито саджанці біля кореня, щоб зберігати вологу. Їх господарі часто поливають. Білять стовбури не перед Великоднем, для краси, а ранньою весною. Так краще зберігається кора не тільки від шкідників — під яскравим весняним сонцем йде сокогін, а вночі, коли холодно, тріскає, а в тріщини потрапляють різні паразити.
Звичайно, обприскують дерева засобами захисту, зокрема й від хвороб, бо, каже пан Мирослав, нині вони вражаються і паршами (характерних буро-зелених плям на жодному з дерев у його саду я не помітила).
Для проведення усіх цих заходів не обійтися без техніки, тож пан Мирослав придбав міні-трактор, має різноманітні пристосування. Фрезою, наприклад, після сезону збирання полуниць подрібнює на органічні добрива солому, якою щедро встелені міжряддя. Плоди не торкаються землі, а, чистенькі, лягають на солому. А скільки ж її спалюють на наших полях щоосені, після жнив? Натомість у цивілізованому світі навіть міжряддя картоплі вкриті соломою.
— По садівництву література в нас застаріла, — зауважує пані Наталія, — то користуємося польськими джерелами. В них доступно й просто розповідають про всі новини, сучасні технології. Я розумію, що всього не запозичити із чужого досвіду, але бодай дещо впровадиш, то й ефект помітний. Ось, наприклад, у саду мають бути різні сорти плодових дерев. Бо дерева потребують запилення перехресного. Інакше — втрата урожаю.
А ще сад хоче підживлення — як органічними, так і мінеральними добривами. Треба обривати зморщені листочки, щоб не плодилися шкідники й дерева не втрачали силу на їх живлення. Та багато ще чого...
— То балачки, що в Україні не можна заробити великих грошей на землі. В нас можна вже нині провадити бізнес не гірше, ніж, наприклад, у Польщі. Потрібні лише велике бажання й праця.
