![](/images_upload/2009/08/110809/medovuxa2.jpg)
Секрет ховається на денці
— Уперше про хмільний напій з меду я почув на уроці історії, яку дуже любив, — розповідає Віктор Корнищук. — Коли мова зайшла про стародавнє частування, з подивом дізнався про те, що княжі гості пили мед. Як це можна пити мед? Він же такий густий. Яке з нього питво?.. Потім я навчався в Гадячі на пасічника. Тоді й зайнявся ретельніше вивченням питних медів. Тим паче, що в бібліотеці знайшов просто унікальні рецепти медів, починаючи ще з часів Київської Русі. Я їх виписував, аналізував, міркував, як поліпшити смак та якість питва. Ще більше дізнався про це, коли записався на курси до відомого медовара діда Соломки. До речі, я приїхав на ті курси з власним медом, пригостив діда, а він, скуштувавши, відразу розклав його по компонентах, назвав навіть найдрібнішу травинку — складову напою. При цьому несподівано похвалив і зауважив: «Мед смачний, але в ньому всі секрети на поверхні. Треба їх приховати. Будеш старанним учнем — навчишся, як це робити». Вочевидь, таки навчився, коли мої напої другий рік поспіль визнаються найсмачнішими в Україні — торік здобув третє місце, а цьогоріч — перше (за княжий трунок на чорничній основі).
![](/images_upload/2009/08/110809/medovuxa3.jpg)
Перший компонент задає природа
Щодо власне меду, то його для напою селянин використовує з власної пасіки, на якій нині 55 вуликів. У середньому за рік від кожної бджолосім’ї збирає по 20 кілограмів солодких ласощів, серед яких улюблений — гречаний.
![](/images_upload/2009/08/110809/medovuxa1.jpg)
— Щоб виготовити медовий напій, — ділиться досвідом рачинський пасічник, — на 40-літрову посудину зазвичай беру 13 кілограмів меду, додаю родзинки (замість дріжджів), джерельну воду — і все це вариться дві години, а потім грає як брага. Рідина має вистоятися не менше трьох місяців. Потім її слід очистити й охолодити. Із 40-літрової виварки виходить чистого меду літрів 36, міцність — 10 градусів. Можна добавляти і ягоди — тоді напій набуває ягідного присмаку. Важливу роль відіграє також посудний матеріал. Найкраще підходять дубові бочечки. Отож, як бачите, нічого складного немає.
Але це тільки на любительському рівні. На професіональному ж медоварство — це вже своєрідна філософія. Загалом нині в Україні активно відроджується медоварна справа. Торік, приміром, і в Рівненській області було створено товариство медоварів. Окрім Віктора Корнищука, туди ввійшли ще два пасічники — з Корця та Сарн. А в Києві вже третій рік поспіль проводиться конкурс «Питні меди України». Його організовують Національний науковий центр «Інститут бджільництва імені Прокоповича» УААН та Інститут садівництва УААН. І така популяризація меду цілком виправдана, бо це напій, який не відбирає здоров’я, а, навпаки, додає.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
На знімках: Віктор Корнищук вважає, що ніщо так не тамує спрагу, як ковток меду з дубової бочечки; унікальність княжого меду В. Корнищука підкріпив диплом; чим світліший мед, тим вишуканіший.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.