Двадцять років тому, 27 липня, з військового аеродрому в селі Привільне Дубенського району вилетів у навчальний політ реактивний літак Су-24. Це був останній його політ — бомбардувальник розбився неподалік села Грядки того самого Дубенського району.
Щороку біля пам’ятника, спорудженого на місці катастрофи з уцілілої хвостової частини Су-24, збираються однополчани щоб ушанувати пам’ять загиблих командира Володимира Бурського і штурмана Володимира Воробйова, а також у спогадах воскресити історію полку, якого вже, на жаль, не існує.
...Того дня проходили навчання. Льотчики у відставці колишнього бомбардувально-авіаційного полку, що базувався на аеродромі в селі Привільне, пригадують, як штурман Володимир Воробйов, готуючись до виконання завдання, привселюдно сказав: «Хлопці, це мій останній політ».
35-річного майора тоді переводили на службу в Забайкальський військовий округ, тож він мав на увазі, що саме з дубенської землі здіймається у небо востаннє. Більше того, Воробйов уже спакував речі, був готовий до від’їзду. Але в останню мить надійшла команда здійснити ще один політ — через те, що один із членів екіпажу захворів і його треба було підмінити. Саме ця заміна і стала фатальною.
На висоті п’ятдесят метрів льотчики несподівано втратили контроль над управлінням, через що бомбардувальник торкнувся хвостом землі. Загалом літак ще два кілометри тягнувся по землі, розлітаючись на частини.
Падіння літака відбувалося на очах селян, які жнивували на полях. Вони першими поспішили на допомогу льотчикам, однак тим вона уже не знадобилася: Володимира Воробйова поховали на Мирогощанському кладовищі, а Володимира Бурського — на його батьківщині, в Таганрозі.
Євген ЦИМБАЛЮК, Олександра ЮРКОВА.
