Хто добіжить до крісла міського голови?

Тоді, на виборах 2006 року, з великим відривом (майже 48 відсотків!) переміг Іван Куліченко, який уже тричі обирався на цю посаду — у 2000-му (з квітня 1999-го виконував обов’язки міського голови), у 2002-му і 2006 роках.

Про те, що він піде на четвертий термін, Іван Іванович заявляв не раз: зокрема, у зв’язку з підготовкою міста до Чемпіонату Європи з футболу, забезпечення якої вважав своїм зобов’язанням і перед дніпропетровцями, і перед УЄФА.

Тепер поразка у змаганні міст  може зменшити відрив Куліченка від інших претендентів, але навряд чи вона здатна вибити його із сідла. Хоч претензій і звинувачень більш ніж достатньо — починаючи з розбитих доріг, засипаних сміттям дворів і вулиць, брудних під’їздів (саме вони, а не аеропорт, на думку багатьох городян, стали каменем спотикання на шляху до Євро) і закінчуючи неспроможністю домовлятися з вищим керівництвом і «знаходити» кошти для міських довгобудів.

Одні вважають, що причина ще й у тому, що міський голова не хоче поступитися принципами і «причалити» до якоїсь політичної сили, аби мати більшу підтримку і у верхніх ешелонах влади, і у міській сесійній залі. Інші, навпаки, цінують незалежність Куліченка від «партійних ліній».

За десять років головування Іван Куліченко (нині йому 54) не був героєм скандалів, а торік  був названий у числі 200 найвпливовіших українців (№119) за версією журналу «Фокус». На початку нинішнього року його втретє обрали головою Асоціації міст України. 

«Моя мрія, заявив він в одному своєму інтерв’ю, щоб про Куліченка взагалі не говорили, щоб люди знали, що у місті є влада, щоб не шукали, кому на неї поскаржитися, щоб жили звичайним життям і були щасливі». 

Дагестанець Загід Краснов поки що не оголошував про наміри вийти на бігову доріжку, але те, що він їх має, видно, як кажуть, неозброєним оком. Для того, щоб зробити кар’єру в Україні, він навіть перестав бути Загіддіном Габібулаєвим. Інженер-будівельник (закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут) став власником солідної нерухомості й чималого бізнесу — є засновником чи співзасновником до десятка підприємств, кількох ресторанів, спортивної школи, в якій тренується і його охорона. Будучи депутатом міськради, він (один з небагатьох людей влади) підтримав Віктора Ющенка на президентських виборах і фінансував виборчу кампанію в Дніпропетровську. Після перемоги «помаранчевої революції» був призначений виконувачем обов’язків заступника голови облдержадміністрації, але невдовзі залишив і посаду, а заодно й лави партії «Батьківщина». Нині очолює міську організацію «Громади» і керує фракцією Блоку Лазаренка у міській раді, а також депутатською групою «Згода», яка об’єднує понад 90 депутатів (із 120).

Але середньостатистичний виборець асоціює Загіда Краснова насамперед з «Громадською силою» — тепер уже Всеукраїнською громадською організацією, широко розрекламованою благодійними акціями.

Очевидно, створювати конкуренцію Івану Куліченку візьметься й 35-річний Ігор Циркін. Керівник програм Фонду «Наш дім — Дніпропетровськ», депутат міської ради, висуванець бізнесових кіл, уперше «засвітився», роздаючи обладнання дніпропетровським лікарням. Нині Ігор Циркін з численних бігбордів закликає дніпропетровців «навести порядок в домі».

Правозахисний союз «Закон і Честь» — це візитівка іншого можливого кандидата на міського голову Івана Ступака, колишнього контррозвідника, першого заступника начальника управління СБУ і начальника управління МВС України в області, нині заступника голови облради й одного із керівників обласної організації Партії регіонів. Сам правозахисний союз і її лідер більше відомі людям, які працювали в правоохоронних органах, вони й складають кістяк організації. Однак її дії спрямовані не тільки на цю категорію громадян, а також на проекти, які належало б реалізувати місцевій владі, — рекультивацію звалищ, будівництво доріг, благоустрій одного з міських парків.

На бігову доріжку до крісла міського голови може вийти ще один регіонал — 39-річний народний депутат Олег Царьов, який 2006 року мітив на посаду голови облради. Але тоді під час висування кандидатур регіонали і комуністи несподівано замість нього запропонували іншого члена Партії регіонів.  Кажуть, що до виборів міського голови готується й член партії «Батьківщина», народний депутат Михайло Соколов. Можливо, таке враження склалося у зв’язку з тим, що останнім часом він активно поширював свій вплив на місцеві ЗМІ (зокрема, йому належить найпопулярніший свого часу «Днепр вечерний»).

Якщо вірити розклеєним на стовпах папірцям — то це Вікторія Шилова. Амбіції цього можливого кандидата куди більші — стати Президентом. Колишня очільниця обласної державної телерадіокомпанії (51-й канал), депутат облради, член ВО «Громада» не приховує своїх намірів.

До списку можливих кандидатів зачисляють ще одну відому на Дніпропетровщині телеособу — автора і ведучого програми «Губернські хроніки» на 9-му дніпропетровському телеканалі («Приват ТВ Дніпро»), непримиренного опонента Вікторії Шилової, юриста і журналіста Бориса Філатова.

Сам Філатов, відповідаючи на це запитання в Інтернеті, пояснив, що не збирається балотуватися на міського голову. Поки що.

Аналітичне бюро «Система» в рамках проекту «Відкритий вибір» провело в Дніпропетровську прозоре соціологічне дослідження. Одинадцять груп виїхали в різні частини міста і поцікавилися у жителів, кого вони хочуть бачити на посаді міського голови.

Результати були такі: Загід Краснов (з рейтингом 10,9%) посів друге місце після Івана Куліченка, за якого проголосували 20,9% опитаних. Услід за Красновим ідуть Олег Царьов (6,5%), Віктор Бондар — голова облдержадміністрації (5,5%), Микола Швець — колишній міський голова і голова облдержадміністрації (2,1%), Вікторія Шилова (2%). Ігоря Циркіна підтримали 1,71% респондентів.

22% дніпропетровців ще не визначилися.

20%  готові голосувати проти всіх.

16,6% без оптимізму ставляться до партій, а 16,07% ще сподіваються до виборів визначитися.

8,69% на виборчі дільниці не підуть.

Дніпропетровська область.