У Селі Русів, що в Івано-Франківській області, урочисто відзначили 100-літній ювілей літературного критика-есеїста, вченого-літературознавця, наймолодшого сина видатного українського письменника Василя Стефаника — Юрія.
Нелегко склалася його доля. Після закінчення університету він не зміг влаштуватися правником на рідній галицькій землі і змушений був емігрувати до Канади. Там пережив ті самі муки, що й їхній односелець Іван Дідух з відомої новели батька. У Канаді Юрій займався журналістикою, літературною критикою, був співредактором газети «Українські вісті», розповсюджував серед українців збірки новел Василя Стефаника. Доля спадщини батька воістину стала справою його життя.
Проте літературознавчі праці Юрій Стефаник присвячував не лише творчості свого батька, а й Тараса Шевченка, Івана Франка, Леся Мартовича, Василя Симоненка, письменників діаспори. Юрій Стефаник підготував цілу панораму духовного життя українців Канади, редагував твори багатьох письменників, чим згуртував навколо себе митців діаспори, став своєрідним духовним мостом між українськими письменниками Канади та Європи. Наприкінці життя Юрій Стефаник зібрав свій творчий доробок у великому томі «Моїм синам. Моїм приятелям». Помер 25 квітня 1985 року. Згідно із заповітом, урну з його прахом дружина Олена з сином Василем привезли до Русова і поховали поряд із могилою батька.
 
Івано-Франківська область.