Дострокові перегони стали виходом з конфлікту, який почав нагадувати правову головоломку

У 2006 році Сергій Доля з невеликим відривом, усього в 11 голосів, переміг на виборах міського голови. Виборці, які віддали йому перевагу, бачили в ньому енергійну комунікабельну людину, яка пройшла сувору школу життя — він у минулому офіцер-афганець. Але зачарування від його виступів зникло дуже швидко. Вже 19 липня 2007 року сесія міськради висловила міському голові недовіру. Як кажуть у таких випадках, допекло. Якщо спробувати шукати першопричину, доведеться зробити висновок, що тодішньому міському голові заважали кадри, тож почав з цілої низки звільнень. Одразу треба сказати про те, чого йому найбільше не вистачило: поваги до законів. Судам роботи не бракувало. Вони одного за одним поновили на роботі більшість звільнених. Зрештою, одна з ухвал райсуду від 18 січня 2007 року в адміністративній справі за позовом одного з колишніх заступників міського голови, в якій відзначалися грубі порушення вимог закону, допущені при звільненні, стала предметом розгляду на сесії, а недовіру міському голові було висловлено «за проведення кадрової політики, яка призвела до численних судових справ та значних збитків, завданих бюджету міської громади, порушення чинного законодавства та Конституції».

Зрозуміло, що всі ці події не могли не привести до «з’ясування стосунків» не тільки між різними фракціями, а навіть серед тих депутатів, які представляли одну політичну силу. Про міські проблеми — а їх у Малині більш ніж досить — усі забули.

Тоді 23 депутати (всього їх у міськраді 30) вирішили звернутися до громадськості — опублікували у місцевій газеті спільну заяву про ситуацію в органі самоврядування. Їх позицію підтримала на своєму засіданні постійна комісія з питань законності, правопорядку, прав людини, регламенту, депутатської діяльності та етики. Було вирішено внести до порядку денного позачергової сесії міськради, скликаної на вимогу депутатів, питання щодо дострокового припинення повноважень міського голови.

Сергія Долі на цій сесії, яка відбувалася 14 лютого 2008 року, не було — він пішов на лікарняний. Обговоривши рекомендації постійної комісії, депутати прийняли рішення достроково припинити повноваження міського голови. Районний суд, до якого звернувся С. Доля, відхилив його позов. А от Київський апеляційний адміністративний суд 5 вересня минулого року скасував рішення сесії.

Уже тоді було зрозуміло: компромісів не буде — міський голова й депутати співпрацювати не здатні.

Компромісу не вийшло навіть з приводу оприлюднення судового рішення на сесії, яка була призначена на 9 вересня. С. Доля її проігнорував, натомість видав розпорядження, що приступає до виконання обов’язків з 11 вересня. З пленарного засідання, призначеного на цей день, він просто пішов, хоча депутати пропонували йому відкрити його. Так назріла позачергова сесія, призначена на 24 вересня.

На ній депутати знову сказали С. Долі: «До побачення!» Цьому рішенню передувало обговорення висновків постійної комісії з питань законності, правопорядку, прав людини, регламенту, депутатської діяльності та етики. Йшлося і про незаконні звільнення та поновлення на роботі судом цілого ряду працівників, і про те, що через незадовільну роботу міськвиконкому довелося повернути до держбюджету субвенцію в сумі 200 тисяч гривень — використати цих грошей не змогли, і про інші факти. Як іронізують тепер, єдиним позитивним результатом діяльності С. Долі було те, що він таки зміг згуртувати депутатів, незалежно від їхніх політичних уподобань, принаймні в одному: майже всі вони проголосували за дострокове припинення повноважень міського голови «як такого, що порушує Конституцію, закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень».

У відповідь він продемонстрував, що й справді законів навіть не читає — прийняв розпорядження, перший пункт якого гласив: «Достроково припинити повноваження Малинської міської ради 5-го скликання». При цьому Сергій Олексійович посилався на Конституцію і статті закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Але ж насправді ніякий законодавчий акт не наділяє міського голову правом особисто достроково припиняти повноваження ради...

Через деякий час виникли цікаві юридичні колізії. 12 березня вже цього року на світ з’явилася постанова про відкриття виконавчого провадження. Суть цього документа зводиться до того, що Малинська міська рада не виконала рішення Київського апеляційного адміністративного суду, тобто не поновила на посаді Сергія Долю, і тепер має це зробити добровільно до 18 березня. Зрозуміло, що цього не відбулося, внаслідок чого з’явилася вимога державного виконавця скасувати рішення сесії терміном уже до 5 квітня. Якщо переказати реакцію депутатів не сухою канцелярською мовою, а коротше й зрозуміліше, то вийде так. Рішення Київського апеляційного адміністративного суду ми виконали. Сергій Доля почав давати підлеглим вказівки, отримував зарплату. А те, що ми через два тижні знову усунули його з посади, вже інша справа: рішення суду стосується ж не цього, а попереднього припинення повноважень голови. Мало того, з’явився депутатський запит до голови Служби безпеки України «щодо незаконних дій посадових осіб Державної виконавчої служби головного управління юстиції в Житомирській області, що призвели до дестабілізації роботи органу місцевого самоврядування — Малинської міської ради і містять ознаки рейдерського захоплення, та бездіяльність за вказаним фактом керівника підрозділу СБУ в Малинському районі». В документі зазначається, що «рішення Київського апеляційного суду від 05.09.2008 року, в частині поновлення на посаді, виконано міською радою (...) в добровільному порядку та в повному обсязі негайно після його оголошення, тобто у вересні 2008 року». Далі нагадування про те, що на підтвердження цього навіть копію трудової книжки С. Долі з записом про поновлення на посаді було надано. Затим — ціла низка претензій до виконавчої служби, як от: «Жодний виконавчий документ, в т. ч. рішення суду та виконавчий лист, не містив даних, які б давали право виконавцям вимагати та вилучати ключі від кабінету та печатку, тим більше боржником по виконавчих документах є Малинська міська рада, а вилучена печатка є печаткою виконавчого комітету Малинської міської ради, який має окремий від міської ради статус юридичної особи». А тому «робота апарату виконавчого комітету Малинської міської ради блокується, фінансові операції не проводяться внаслідок незаконного вилучення печатки та передачі її особі, яка не має відповідних прав на це». І так далі, і тому подібне.

Невідомо, скільки б це все тривало, якби Верховна Рада не призначила дострокових виборів міського голови — якраз через тиждень після того, як Сергій Доля завдяки наполяганням виконавчої служби знову офіційно зайшов до кабінету міського голови.

Про ситуацію в місті добре знає керівник парламенту Володимир Литвин. В одному з недавніх інтерв’ю він порівняв: «От візьмімо Малин і Коростень. Приїжджаєш в одне місто — сміття, бездоріжжя, люди пригнічені. Приїжджаєш в інше, як в іншу країну — порядок, чистота, працюють підприємства, місто квітне: є хазяїн. Все залежить від керівника. Де він на своєму місці, дбає про справу — все нормально. У Малині нездоровий клімат, занадто великі амбіції, за якими простих малинчан не бачать». В. Литвин навів такий приклад. Цього року за сприяння фракції для потреб Житомирщини було виділено 13 мільйонів додаткових коштів — для вирішення найбільш гострих проблем. А процедура така: щоб вони надійшли в місто чи район, має бути офіційне звернення місцевої влади. Керівники Малина взагалі не захотіли його писати: мовляв, не та політична сила. Голова Верховної Ради порівняв: «Міський голова Коростеня Володимир Москаленко теж має партійну приналежність, однак іде на контакт з усіма і працює ефективно, бо знає, що за ним громада, люди, а не політичні прапори».

Микола Фещенко, який переміг на дострокових виборах, узяв на себе надто нелегку ношу. Бо непросто буде після таких тривалих протистоянь і з’ясування стосунків знову спрямувати зусилля депутатів на вирішення проблем міста.

 

Житомирська область.