175 років юності*

— Ми тут — своєрідні наркомани,— констатує студентка мехмату Лариса Тимошкевич (на знімку). — Отримуємо задоволення від розв’язування задач і не можемо без цього жити. В нас — залежність від математики.

Математика полюбляє цифри. Тож почнемо з них...

Щороку на мехмат вступає близько 200 випускників шкіл, із них 165 — за державний кошт. На постійній основі тут працює 25 професорів, 45 доцентів, 23 асистенти.

Цифри часто говорять самі за себе, але ці потребують пояснень. Адже хто виміряє ентузіазм, підрахує щиру студентську дружбу або оцінить радість нових відкриттів?! Який циркуль окреслить коло молодих думок та ідей?! Яким динамометром виміряти силу творчих поривів юної душі?!

До речі, про творчість.

— Чомусь прийнято відносити до творчих професії артиста, художника, поета і не вважати таким фах математика. Насправді математика — таке само мистецтво, як і класична музика. Здібних до нього дуже мало, — ділиться думками декан мехмату Михайло Городній (на знімку). — Для того, щоб відчути живу математику, необхідна колосальна «чорна» робота.

Справді! Для того, щоб відшукати новий шлях розв’язання задачі, сформулювати і вирішити нову проблему, необхідно мислити по-новому, тобто творити. Математик повинен бути митцем, який нанесе кілька штрихів на віковічне полотно науки.

Понад тисячу студентів та аспірантів, лекторів, закоханих у свою роботу, окремий корпус... Але так було не завжди. Починалося все з півтора десятка спудеїв фізико-математичного відділення філософського факультету в 1834 році. Кількість його студентів зростала, і в 1940 році мехмат став самостійним факультетом. Нині молодих людей готують за трьома спеціальностями: математика, статистика, механіка — на кафедрах математичного аналізу, інтегральних і диференціальних рівнянь, математичної фізики, геометрії, алгебри, теорії ймовірностей, статистики й актуарної математики, загальної математики, теоретичної та прикладної механіки, механіки суцільних середовищ. До послуг студентів дві навчальні та дві науково-дослідні лабораторії, комп’ютерні класи.

Чимало колишніх мехматівців стали вченими і викладачами, зокрема, й у рідному виші. Проте серед випускників факультету трапляється багато представників зовсім «нематематичних», на перший погляд, професій. Кожен із них бачить математику по-різному: біолог асоціює математичні закони з балансом «карасі—щуки» в озері, хімік — з концентраціями реактивів у колбі, страховий агент розраховує на основі теорії ймовірностей вартість поліса, економіст прогнозує курси валют, інфляцію, а епідеміолог складає системи рівнянь, щоб «порадувати» нас майбутнім спалахом грипу... Не завадить точна освіта бізнесменам, журналістам, слідчим. З чим пов’язано таке розмаїття спеціалізацій, до яких дісталася математика? Адже обчислення можна «доручити» калькулятору, а рівняння преспокійно розв’яже комп’ютер. Тож навіщо пітніти над курсом алгебри і основ аналізу? Причин декілька. По-перше, є задачі, які потребують нових ідей і підходів. Вони під силу лише людині. По-друге, перекласти частину роботи за алгоритмом на машину можна, лише створивши відповідні програми, а їх небагато напишеш без серйозного математичного підґрунтя. Ще один аргумент — розвиваються логічне мислення, вміння робити висновки, точно викладати думки, швидко засвоювати великий обсяг інформації і навіть сила волі. А це не завадить ні спеціалісту з функціонального аналізу, ні оперному співаку.

Факультет може похвалитися своїми випускниками. Саме в КНУ здобув математичну освіту керівник полярних експедицій Отто Шмідт. Мехмат закінчували директори інститутів Національної академії наук України: В. М. Геєць — Інституту економічного прогнозування, В. Т. Грінченко — гідромеханіки, О. М. Гузь — механіки, А. М. Самойленко — математики, І. В. Сергієнко — кібернетики; чимало випускників стали докторами і кандидатами наук.

Усе змінюється. Навіть непохитна і предковічна математика. А що вже казати про манеру викладання, правила вступу, студентські звички та погляди? Михайло Городній підказав кілька цікавих думок на цю тему.

— Ми, як і раніше, стараємося тримати марку. В нас усі студенти складають екзамени. А оцінку автоматом ніхто не отримує. Чому? Підготовка до екзаменів дуже мобілізує, привчає швидко сприймати новий і повторювати пройдений матеріал. Вона суттєво відрізняється від підготовки до тестів, в яких перевіряється вміння розв’язувати прості стандартні задачі. Перша студентська сесія особливо важко дається випускникам неспеціалізованих шкіл, які в попередні роки здавали переважно тести. За кожною оцінкою у нас стоять реальні знання — «за красиві очі» не отримаєш і трійки. Тому вчитися тут нелегко (але, як переконалася, познайомившись зі студентами, дуже цікаво. — Авт.). З часу мого навчання (я теж випускник мехмату) змінилася психологія студентства. Стало менше «середнячків», натомість збільшилась кількість слабких студентів. Зріс відсоток студентів працюючих. Тож більшість із них по закінченні факультету має місце і досвід роботи. Це — непогано, але негативно відбивається на навчанні, а отже, і на подальшому науковому просуванні.

Що стосується зовнішнього оцінювання, то відповісти категорично непросто. Для нас важливіше не високий бал з математики, а мінімальний рівень знань і вміння їх творчо застосовувати. Це різні речі. Приміром, переможець міжнародної математичної олімпіади школярів Назар Сердюк (на факультет хлопця зараховано поза конкурсом) склав зовнішнє незалежне оцінювання з математики на 193 бали, сума математика + українська мова — 367,5 бала. І це за «прохідного» бар’єра на мехмат у 390,5 бала! Вступ здійснюється саме за сумою балів. Звісно, знання рідної мови необхідне всім, але на мехматі доцільніше вчитися людині, в якої проблеми з комами в складному реченні, а не з інтегрально-диференційним численням! Над цим потрібно задуматись. Мехмат не дуже постраждав від тестів, бо наш абітурієнт усе одно до нас іде, — напівжартома підсумовує декан. І цілком серйозно додає: «В кожному обласному центрі є школа математичного профілю або хоча б хороший вчитель, який допоможе знайти нас нашому абітурієнтові. Дітям із віддалених сіл пощастило менше, хоча і звідти трапляються самородки. Раніше їх запрошували до Республіканської спеціалізованої школи-інтернату фізико-математичного профілю (нині Український фізико-математичний ліцей). Щороку в кожну область виїжджали викладачі фізмату університету, які на конкурсних засадах відбирали сильних фізиків та математиків. Зараз на таке «полювання» за юними талантами у держави бракує коштів, а майбутні фізматівці приїздять для складання екзаменів до столиці. Поява аналогів УФМЛ у Львові, Харкові, Черкасах та інших містах сприяє поширенню фізико-математичної освіти в усіх регіонах країни. Фізмати — архіпелаги доуніверситетської науки. А вчителі, які вкладають душу в свою працю, — її острови.

Можливо, дехто скаже, що в університеті такого рівня раціональніше готувати кандидатів та докторів наук, а студенти, мовляв, і в інших вузах можуть вчитися. Насправді, якісна бакалаврська освіта має фундаментальне значення і отримати її будь-де не можна. Саме завдяки гарній підготовці бакалавра ми маємо вдосталь молодих людей з необхідним рівнем знань і бажанням просуватися далі.

На висоті у нас не лише математика. Футбол і гімнастика дають студентам можливість відпочити і піклуватися не лише про духовну та наукову, а й про фізичну підготовку. Шахи також користуються популярністю».

Минуле і сучасність факультету пов’язані: й тоді зустрічалися, й зараз трапляються математики від Бога.

Безперечно, видатні академіки заслуговують на неабияку повагу: вони — батьки сучасної науки. Схиляюсь і перед ними, і перед їхніми наступниками — звичайними студентами. Захоплено слухаючи розповідь нової знайомої Лариси Тимошкевич про літню школу, яку вона зі своїми товаришами організовує в Святогірську Донецької області, розумієш: доки є такі люди, Україна має майбутнє. Дівчина називає мехмат КНУ «найкращим у світі» факультетом і готує до олімпіад юних математиків столичного ліцею №208.

Команда Київського національного університету імені Тараса Шевченка традиційно виборює призові місця на міжнародних студентських математичних олімпіадах. Ці перемоги спричинені багатьма чинниками. Один із основних — останнім часом кращі випускники шкіл не їдуть за кордон, а продовжують навчання на батьківщині. Приміром, два цьогорічні переможці шкільної міжнародної та сім призерів всеукраїнської олімпіади уже стали студентами, а майже половина завтрашніх першокурсників має у сертифікатах 200 балів з математики. Але головне при вступі — не лише вміння розв’язувати тестові задачі, а й вирішувати проблеми, які потребують тривалого обдумування, логічного мислення і нестандартних підходів. Сподіваюся, в майбутньому робота стане для цих студентів святом. І впевнена — з такими студентами наш мехмат має всі шанси справді стати найкращим у світі.

Залишаю факультет з думкою: мехмат — це країна ентузіастів, у чиїх руках наше майбутнє.