Хочу висловити думку щодо навантаження у початковій школі, в якій працюю 30 років.
Усім відомо: людина із задоволенням виконує те, що їй подобається. Тому необхідно навчання зробити перш за все цікавим.
Пам’ятаю, у радянській школі домашні завдання були обов’язковими, починаючи з першого класу при шестиденному навантаженні. А почувши слова вчителя: «Домашнього завдання не задаю», школярі вибухали дружнім «Ура-а-а!».
Зараз ми працюємо п’ять днів, вдома діти на вихідних байдикують. Цебто відпочивають. Отже, навчальний матеріал первачки не закріплюють взагалі, а у 2 — 4 класах кожна четверта тема з математики та української мови у ІІ семестрі та кожна третя у І семестрі не закріплюється.
То звідки з’являться міцні ґрунтовні знання? Їх не буде до тих пір, поки дитина вдома не повторить, не запам’ятає те, що чула на уроці, тобто «не пропустить через себе».
І не буде тяги до навчання, свідомої праці, якщо після уроків дитина не знає, чим себе зайняти. От і виховуємо ми безтурботного гультяя, махрового користувача, безвідповідальну людину.
Ольга СОЛОМОНЮК, вчитель-методист, науковий кореспондент Інституту педагогіки АПН України.
