На сторожі народних інтересів

Державне підприємство «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу», створене постановою Кабінету Міністрів України в 2003 році, займається поверненням боргів підприємств АПК за отримані матеріальні ресурси та погашенням боргу перед державою.

Про те, як працюється у цьому напрямі колективу висококваліфікованих юристів, економістів, менеджерів Агентства — розмова нашого кореспондента з його директором, заслуженим працівником сільського господарства України Юрієм Маловічком (на знімку).

— Як ви пам’ятаєте, 90-ті роки минулого століття були вкрай тяжкими для економіки країни і, особливо, для сільського господарства. Більшість колгоспів не жили, а жалюгідно виживали в час проголошеного переходу до ринкової економіки. По-старому вони вже не могли працювати, а по-новому не вміли. Колгоспники місяцями не отримували зарплату, тисячі гектарів родючої землі заростали бур’янами. Саме тоді, в умовах «шокової терапії», розпочалося докорінне реформування АПК: розпаювання землі та майна, створення нових агроформувань. Зараз можна багато говорити про необдумані кроки й рішення стосовно часу і методів проведення сільськогосподарської реформи. Але тоді дійсність була такою: економічно слабкі господарства, «середняки» залишилися без оборотних коштів, без пального, добрив, насіння, запасних частин до техніки. Вчорашні маяки-мільйонери також опинилися у скрутному становищі. Держава, аби врятувати ситуацію, кинула їм «рятівне коло»: через урядові програми і постанови колишні колгоспи почали отримувати матеріально-технічні ресурси для проведення сільгоспробіт.

— Звичайно, що ні. Витрачені на допомогу АПК фінанси бралися з державної казни, котра, як відомо, наповнюється податками і зусиллями всіх громадян країни та з потужних державних підприємств, зокрема ДАК «Хліб України». Тобто це були гроші не якогось олігарха чи «доброго дядечка», а народні кошти, котрі потрібно було через певний час повертати. Ця умова домінувала в положеннях усіх урядових програм та нормативних актів, спрямованих на підтримку сільського господарства.

— Безперечно. Своїм підписом вони гарантували повернення державі запозичених ресурсів. Інша річ, що багато хто з них, зміцнивши економічний стан агроформування, махнули рукою на взяті зобов’язання. Мовляв, «війна», тобто реформа, «все спише». Були й такі, що, сповна використавши державну допомогу, так і не зуміли втримати на плаву господарство. Через банкрутство воно перейшло до інших власників. Ось за таких обставин 15 травня 2003 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №690 «Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу». Статут Агентства затверджено наказом №176 Міністерства аграрної політики від 18 червня 2003 року. Рішенням урядової комісії Агентству було передано від ДАК «Хліб України» згідно з розподільчим балансом активи на суму 316,1 мільйона гривень, з яких 305,7 мільйона становила дебіторська заборгованість майже 6 тисяч дебіторів по всій Україні. Крім того, нам передано також від ДАК «Хліб України» кредиторську заборгованість у сумі 623,2 мільйона гривень.

— У нас працюють висококласні, досвідчені правники, економісти, менеджери, котрі забезпечують організаційні та судово-процесуальні дії стосовно стягнення боргів. Наші фахівці щороку проводять інвентаризацію дебіторської заборгованості, здійснюють зустрічні звірки, уточнюють фактичні суми боргів, що можуть бути стягнуті з дебіторів.

— Потрібно неспростовними доказами, з документами в руках довести, що це саме так. У цьому разі заборгованість визначається як безнадійна, пов’язана з ліквідацією, з реформуванням без правонаступника. Тільки тоді боргові зобов’язання ліквідовуються.

Службами державного підприємства боржникам направлено 6968 претензій та вимог щодо сплати боргу, подано в суди 1734 позови, апеляційні та касаційні скарги.

— Ми отримали судові рішення щодо стягнення боргів на суму 70,4 мільйона гривень. Тепер, коли поступово зменшуються обсяги судових позовів, на перший план виходить співпраця з державними виконавчими службами, які стягують борги. В даний час у підрозділах цієї служби перебувають 560 справ стосовно примусового виконання судових рішень на користь Агентства на загальну суму 25,2 мільйона гривень.

Крім того, ми ініціювали та пред’явили кредиторські вимоги у справах стосовно банкрутства та ліквідації 1748 таких боржників. Сума вимог — 37,9 мільйона гривень. Наші юристи взяли участь у 765 зборах кредиторів збанкрутілих боржників. Там, де це можливо, ми всіляко сприяємо економічному оздоровленню таких підприємств.

— Після детального аналізу нашими спеціалістами матеріально-фінансового стану агроформування ми приймаємо рішення про реструктуризацію його боргів терміном на рік-два. Маємо ми, до речі, й довгострокову дебіторську заборгованість, яка буде стягуватися щорічно, аж до 2021 року.

— Це, мабуть, абсолютний рекорд у «турнірній таблиці» користувачів кредитів. Як утворилася така боргова яма?

— Тринадцять років тому сільгосппідприємствам, котрі мали велику тваринницьку галузь, запропонували купити у кредит цінний корм, соєвий шрот, імпортований за рахунок іноземного кредиту під гарантії уряду. Чимало керівників скористались наданою можливістю поліпшити кормову базу свого господарства, тим більше що передбачались надзвичайно пільгові умови розрахунків — протягом 25 років. Частина господарств справно щорічно сплачує за своїми зобов’язаннями. Проте є чимало таких, котрі своєчасно не розраховуються за отриману продукцію. Нашій службі доводиться звертатись до судових органів та державної виконавчої служби, щоби розворушити «забудьків».

Така робота здійснюється постійно, і ми й надалі розраховуємо на плідну співпрацю з регіональними органами виконавчої служби, на допомогу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

— Змінився час, іншим став менталітет господарників. Це не колишні голови колгоспів, котрі часто-густо розраховували на державну ласку, на майже безплатні поставки пального, техніки тощо. Тепер директор СТОВ чи іншого агроформування розраховує на свої фінансові можливості та матеріальні ресурси, а коли позичає, то сім раз подумає, коли і чим буде розплачуватися.

— І я, як аграрій з великим досвідом, радий цьому. Сподіваюся, що в недалекому майбутньому Україна стане врівень з найпередовішими аграрними країнами світу. У нас є для цього всі можливості.

P. S. Сьогодні Юрію Павловичу Маловічку виповнюється 55 років.