Дорога ціна дешевого фальсифікату

Про те, що торгові ряди хмельницького ринку переповнені дешевими китайськими підробками, фальсифікатом невідомого походження, домашнім «самопалом» і навіть контрабандою, здається, знали всі й завжди. Як і те, що ніколи й нікому не спадало на думку раз і назавжди перекрити цю повноводу ріку фальсифікату. Бо хто ж рубатиме гілляку, в «тіні» якої ростуть золоті плоди? Роками тисячі людей збували, а десятки тисяч — купували такий товар, аж поки не вибухнув скандал із бійкою, жбурлянням каміння, намаганням правоохоронцями конфіскувати товар...

Події ці стались під час нічного базару, а зранку вже все місто гуло: міліція забирала в базарників товар, а ті боронились, як могли. Навіть поповзли чутки про те, що загинула жінка, що, як з’ясувалось пізніше, повна вигадка. Але професійна солідарність людей із торгових рядів вивела підприємців-протестувальників на площу до міської ради.

Пристрасті розгорілись і на зібраній у швидкому порядку координаційній раді з питань підприємництва. Головні звинувачення звучали на адресу правоохоронців, котрі начебто ледь не до смерті довели жінку-підприємця, у якої намагались вилучити товар. А паралельно з цим пролунало: міліціонери безчинствують на базарах, наживаються на хмельницьких торгівцях, незаконно конфіскуючи та перепродуючи їхній товар. Все мало дуже правдивий вигляд. Але, тільки-но мова зайшла про підтвердження названих фактів, свідчення очевидців, офіційні заяви — гарячі дискусії враз охололи, а мітингувальники стихли. З часом і події того скандального нічного базару набули дещо іншого забарвлення.

Як пояснюють в міліцейському управлінні, ніхто не проводив незаконних рейдів з конфіскування товару. Просто задовго до того представники відомих світових торгових марок взуття, відвідавши хмельницькі ринки, зауважили, що вони переповнені підробками. Тоді ж власники майже трьох десятків кіосків були попереджені про те, що їхня торгівля незаконна, і в разі, якщо вони продовжать реалізацію підробленого товару, де використаний чужий бренд, нестимуть відповідальність, передбачену законодавством. Дехто із продавців навіть свій підпис поставив у документі-попередженні, але, зробивши це, ніхто й не подумав позбавлятись сумнівного краму. Тож, коли через місяць представники торгових брендів знову з’явились на базарі, картина не змінилась. Та цього разу вони діяли рішучіше, запросивши міліціонерів, щоб конфіскувати фальсифікат і накласти штрафи на його власників.

Ось тут усе й розпочалося. Підприємиця, в якої вилучали товар, почала непритомніти. Їй викликали «швидку». А інші продавці та власники товару, обурені діями людей у формі, почали свій наступ. В хід пішли камінці та пляшки, і, як з’ясується пізніше, до постраждалих у цій ситуації додались міліціонери, котрі отримали різні тілесні ушкодження. Виявилося, не така це вже й дешева річ — фальшивка, коли за неї люди готові були жертвувати здоров’ям та життям.

Того вечора торгівці могли святкувати перемогу: рейд з конфіскації був припинений, гроші й товар залишились у її власниці, а міліції довелось відступити. Тож не дивно, що окрилені таким розвитком подій, уже за кілька днів підприємці вимагали покарання міліціонерів ледь не за всі проблеми малого бізнесу.

Лише згодом, коли пристрасті потроху вляглись, і діям як однієї, так і другої сторони було дано правову оцінку, стало зрозумілим, що проблема полягає не в локальному конфіскаті, а має куди глибше коріння. А переможених слід шукати не стільки серед підприємців чи міліціонерів, як серед сотень тисяч споживачів, котрі й користуються сумнівним товаром.

Зрозуміло, що підробки найвідоміших торгових брендів вигадані не українськими, а тим більше — не хмельницькими продавцями. Світ давно й з перемінним успіхом бореться з фальшивками. Та навіть попри всю суворість європейських і американських законів, що передбачають відповідальність саме за цей злочин, майже третина тамтешніх ринків заповнена саме такою продукцією. Що ж говорити про хмельницьких підприємців, більша частина яких давно відмовилась від закордонних закупок. Багато років тільки й точаться розмови про те, що левова частка швейних виробів виготовляється у місцевих підпільних цехах. Час від часу податківці навіть викривають діяльність деяких з них, але це — лише одиниці.

До того ж на запитання, звідки береться такий низькоякісний товар, його власники відповідають, що купують його не у виробників, а у таких само продавців на інших оптових ринках країни. І там теж про документи, сертифікати якості чи навіть елементарні накладні ніякої мови не йде. «Чорний» ринок виблискує таким різнобарв’ям краму, що просто очі розбігаються. Про торгові обороти, які проходять у цій сфері, залишається лише здогадуватись. Про мільярдні суми на хмельницьких базарах теж ходять чутки. Але хто підраховував, робив аналіз? Чи кому спадала на думку божевільна ідея повернути ці кошти в реальне податкове русло? Звучить просто фантастично.

Традиційно втручатись у життя базарного бізнесу не заведено. Найменша спроба одразу ж кваліфікується як наступ на малий бізнес, а одночасно не забувають сказати, що ринки годують місто, тому зачіпати їх — зась.

Місто і справді отримує до свого бюджету ринковий збір — близько тридцяти мільйонів гривень щорічно. Але сказати, що ця сума, яка є приблизно десятиною річного бюджету, є визначальною у життєдіяльності обласного центру, було б великим перебільшенням. Базар і справді годує багатьох, але при цьому однією з найбільших таємниць залишається те, хто і яку частку цього пирога з’їдає. Можна лише здогадуватись, що згадувана цифра до бюджету — це лише крихти з великого торгового столу.

Це питання турбує багатьох, не виключаючи і тих торгівців, хто продає нині несертифіковану продукцію. Адже кожен із них розуміє, що він є лише останньою ланкою у довгому ланцюгу контрабандного ввезення сировини, підпільної організації виробництва, налагодженої, і що не виключено — прикритої правоохоронними структурами, системи розповсюдження. Адже приховане від податків виробництво — це вже давно не царина одинаків-відчайдухів, а добре відлагоджена на державному рівні частина економіки.

Хіба не є свідченням цього нещодавня справа податкової міліції із розкриття діяльності підпільного тютюнового цеху. Слідчі розповідають, що виробництво розміщалося у підвальних приміщеннях, а над ними про людське око було організоване невеличке легальне виробництво зовсім іншого спрямування. Зате входи до підвалів для маскування були завалені горами гнилої цибулі — аби не відчувався запах тютюну. Найсучасніше обладнання, доставка високоякісної сировини і ледь не щодня відправка майже вагона готової продукції — цигарок найвідоміших брендів, такі були його масштаби. І хто може повірити в те, що зграйка шахраїв могла додуматись до того, що відправляла по всій Європі цигарки із написом «Зроблено в Англії», жодного разу не наткнувшись на перепони не тільки на українській, а й на будь-якій іншій закордонній митниці? Дивина, та й годі.

Навіть тепер, коли справа розслідується, знаходиться не так багато людей, котрі вірять, що вона таки дійде до суду, і справжні організатори цієї великомасштабної афери будуть покарані. «То чому ж тоді розпочинають саме з нас? — не вгамовуються дрібні торгівці. І в їхніх словах є і справедливий докір, і гірке розчарування.

Напевно, кому найбільше мали б дошкуляти підробки — то це покупцям. Але весь парадокс ситуації полягає в тому, що вони взагалі намагаються обминати подібні конфлікти. Я сама вже кілька років поспіль розповідаю як анекдотичну історію випадок, коли знайома, після десятирічного перебування в США повернулась до України. Купуючи на ринку блузку, вона щиро дивувалась, чому на одному й тому самому виробі є етикетки із зовсім різними назвами, адресами виробника і навіть... країнами-постачальниками. І продавці, і покупці поблажливо всміхались: «Тут тобі не Америка, тут все вироблено made іn..., а там, як здогадаєшся».

Хто ж, вирушаючи на базар, розраховує на покупку фірмової речі? Та й використання будь-яких торгових брендів вже давно нікого не вводять в оману. На ринку ніхто не купує добротну фірмову річ. Сюди приходять за дешевим товаром. І цей попит народжує пропозицію. Тому, хоч як це прикро, а першим, хто програє у війні з фальсифікатом, буде покупець з низькими доходами. Він з легкістю відмовиться від найправдивішої етикетки на товарі, але ніколи не зможе проміняти черевики за кілька червінців на фірмові спортивні кросівки.

І поки так буде, жодні рейди, штрафи чи конфіскації не виживуть із торгових рядів підробки.

Хмельницький.