У колишньої залізничниці Любові Яремчук у паспорті записано місце проживання — енергодільниця Козятинської залізниці. На території цього підрозділу розташоване її, даруйте, помешкання. Така само прописка і в її сина Анатолія, який продовжує працювати на залізниці.Разом з ними жив у вагоні й чоловік Любові Іванівни — Іван, теж був залізничником. «Нема вже Вані з нами, помер, — схлипує Любов Іванівна. — З вагона й ховали...» З ним Любов Іванівна провела на колесах 28 років. «Ми працювали на пересувній підстанції, — згадує жінка. — Об’їздили весь колишній Союз — були і на Камчатці, і в Заполяр’ї...» У серпні 1991-го Яремчуків перевели з Росії на роботу на Козятинську залізницю. Для тимчасового проживання сім’ї виділили пасажирський вагон на території енергодільниці, де працювало подружжя. Обіцяли надати житло, але...
Про проблему Яремчуків добре знають не тільки у міськраді Козятина. Вирішити її намагалася дирекція Укрзалізниці. У вагончику побували десятки комісій. Про незвичайну квартиру на колесах писали газети («Голос України» розповів про це одним з перших), йшлося у телевізійних сюжетах центральних каналів. Привертали увагу до ситуації, щоб допомогти жінці. Проте нічого не змінилося. Тільки здоров’я пенсіонерки погіршилося. Особливо допікає гіпертонічна хвороба, цукровий діабет. Ще більше стали боліти ноги...
З головного управління кадрової та соціальної політики держадміністрації залізничного транспорту України Яремчуки отримали листа. «У 1994 році вашому чоловікові пропонували квартиру в Козятині по вулиці Кошового. Однак він відмовився від неї». «Написали, аби відмахнутися, — каже жінка. — Бачили б ви ту квартиру. Але хай би вже була. Та вона на четвертому поверсі. А в мене хворі ноги. Ліфта нема...»
«У 2004 році вашому сину, на якого переоформили квартирну чергу після виходу на пенсію чоловіка, — йдеться далі у листі, — пропонували житло на станції Гречани та в Шепетівці...»
Анатолій Яремчук заперечує те, що їм офіційно хтось пропонував житло в згаданих населених пунктах. «Там ще написано, що в 2002 році у вагоні зробили ремонт опалювальної системи та котла за кошти дільниці енергопостачання, — каже пан Анатолій. — Але це не так. Останній раз котел ремонтували ще в 1986 році. Подивіться, ось знак на його стінці з датою 1986 р.».
Втративши надію на допомогу в отриманні житла, Любов Яремчук сподівається, що, можливо, їй вдасться продати «залізяку». За виручені гроші купити куток на старість. Не знає тільки, чи знайдуться бажаючі та чи сторгується з ними. Знаючі люди казали їй, що в Києві є бажаючі купити вагон. Де їх шукати, Любові Яремчук невідомо.
Вінницька область.
На знімку: Любов Яремчук пропонує купити в неї... вагон.
