Минуло 90 років з дня заснування комсомолу України. Комсомолкою воєнної пори була Яніна Дуда (на знімку). Взимку 1942 року партизани з’єднання Олександра Сабурова, відірвавшись від німецького переслідування на білоруській землі, зупинилися в селі Дроздинь Рокитнівського району на Рівненщині. У навколишні хутори вислали сторожові загони назустріч карателям.
А тих довго чекати не довелося. На світанку на хуторі Храпунь розгорівся бій. Невелика група партизанів, у якій була і санінструктор Яніна Дуда, стримувала атаки. Німці все ближче підходили до хутора. Два партизанські кулемети та десяток автоматів і гвинтівок змусили карателів лягти в сніг, але інша група оточила хутір з правої сторони. Яніна з кількома партизанами вийшла їм назустріч. Короткими чергами била по ворогах. Незабаром почула стогін партизана, який стріляв поруч. Це був рокитнівець Ілля Шинкар — куля влучила йому в руку. Яніна відклала автомат і взялася перев’язувати рану.
А німці все ближче. В критичну мить у бій вступили партизани cабуровського батальйону Павла Реви. Вони зупинили просування ворога до села Дроздинь, де з’єднання відпочивало після багатокілометрового переходу. В бою було смертельно поранено командира батальйону, загинули Степан Качур, Олександр Іванов, Григорій Лева та інші.
На хуторі Храпунь Яніна відзначилася тим, що винесла з бою більш як десять поранених партизанів. Брала участь у бою і в селі Селезівці Житомирської області, де окупанти зазнали значних втрат, так і не зумівши оточити і знищити з’єднання Сабурова, яке прибуло на українське Полісся з Брянщини.
У ті зимові дні загін «За Батьківщину!», що входив до з’єднання Сабурова, було передано полковникові Василю Бегмі, щоб активізувати партизанський рух на Рівненщині. Кращих бійців цього загону направляли в невеликі загони, що діяли в області, для підвищення їх боєздатності. Так весною 1943 року Яніна прибула в загін ім. Дзержинського.
Тут її влітку 1943 року обрали секретарем Рокитнівського підпільного райкому комсомолу.
Як санінструктор Яніна Дуда разом з диверсійними і розвідувальними групами часто виходила на виконання бойових завдань. Недалеко від станції Остки Рокитнівського району партизани диверсійної групи, яку очолив офіцер Федір Скалига, підірвали військовий ешелон. Рух на залізниці зупинився на п’ять днів.
Добре володіючи польською та українською мовами, вона постійно розповідала мешканцям району про бойові дії партизанів у тилу ворога, про перемоги воїнів на фронтах, закликала ще сильніше громити фашистів. Яніна була бажаною гостею в кожній сільській хаті, безвідмовно надавала медичну допомогу хворим дітям і їхнім батькам, радила, як уберегтися від тифу та інших інфекційних хвороб.
На початку 1944 року було визволено Рівне. Тут формували польську партизанську бригаду «Грюнвальд—2», куди добровільно вступила Яніна. Її призначили заступником командира з розвідки. Командиром бригади був капітан Федір Дуда — майбутній чоловік Яніни.
Після підготовки та одержання зброї польських патріотів літаками перекинули на територію Польщі. Бригада провела в тилу ворога десятки операцій зі знищення техніки і живої сили гітлерівців. Про це я читав у матеріалах центрального музею у Варшаві, куди мене запросив полковник Війська Польського письменник Федір Дуда з дружиною Яніною.
Не раз і вони приїжджали на Рівненщину, в Рокитне, зустрічалися з жителями села Купелі, де формувався партизанський загін ім. Дзержинського. Федір Дуда видав кілька книжок про боротьбу радянських і польських воїнів та партизанів проти гітлерівців, про тих, хто віддав життя в ім’я перемоги над фашизмом.
Андрій ГРЕЧКО, колишній командир комсомольської диверсійної групи загону імені Дзержинського з’єднання В. Бегми.
смт Рокитне
Рівненської області.
