Віртуальні бібліотеки дозволять усім власникам комп’ютерів долучитися до культурних здобутків людства
Незважаючи на видиме багатство всесвітньої віртуальної мережі Інтернет, для доступу до багатьох книжок, документів та статей поки що доводиться відвідувати бібліотеку. Однак епоха інформації на паперових носіях, здається, добігає кінця. В цьому, принаймні, впевнені творці так званих цифрових або електронних бібліотек. Лише уявити: один натиск комп’ютерної «миші» — й у вашому комп’ютері будь-яка найрідкісніша інформація (безкоштовно!), до цього доступна лише у книгозбірнях різних країн. Причому не тільки тексти, а й ноти, фотографії, архітектурні креслення — ну чим не фантастика?
Останніми роками он-лайн бібліотеки почали з’являтися у різних країнах. Зокрема, Джеймс Біллінгтон — історик-русист — 1994 року започаткував у Бібліотеці Конгресу США освітню програму «Національна цифрова бібліотека», в рамках якої розпочалося масштабне сканування книжок, рукописів, мап, пов’язаних з історією США. За 15 років вдалося оцифрувати більш як дев’ять мільйонів історичних документів. Ідеї Біллінгтона підхопили інші організації та країни. 2004 року компанія Google оголосила про запуск проекту Google Books Search, у рамках якого на сьогодні відскановано близько семи мільйонів книг.
Ще одним схожим проектом є електронна бібліотека Europeana, створена під егідою Євросоюзу. Поки що вона працює у тестовому режимі, адже через кілька годин після запуску сайт припинив роботу через наплив відвідувачів (за першу годину на нього намагалося зайти більш як 10 мільйонів людей). Проте, за словами єврокомісара з питань освіти, культури та молоді Яна Фігеля, до 2010 року тут планують розмістити понад 10 мільйонів цифрових варіантів книжок та документів.
Однак у цих та багатьох інших проектів є суттєвий недолік: кожна бібліотека окремо здатна оцифрувати відносно небагато матеріалів, які ще й представлені в різних форматах та різними мовами. Крім того, проекти не пов’язані одне з одним, тож ускладнюють життя користувачам. Біллінгтон прагне об’єднати зусилля для створення єдиної он-лайн книгозбірні.
Тож наймасштабнішим прагне стати Всесвітня цифрова бібліотека, що розробляється під егідою ЮНЕСКО. Запущена цієї весни, вона позиціонується як єдина всесвітня бібліотека, де буде зібрано, оцифровано та підведено під спільний цифровий стандарт культурну спадщину всіх народів світу. Як зазначають автори проекту, це буде «інтелектуальний храм всесвітнього масштабу».
Із Африки
в Латинську Америку — одним натиском
комп’ютерної «миші»
Поки що сайт — лише обрис майбутньої віртуальної книгозбірні. Та вже сьогодні тут розміщено більш як тисячу файлів з інформацією із закладів культури Африки, Азії, Європи та Північної і Латинської Америки. Як зазначається на сайті проекту, на момент запуску до поповнення змісту було залучено 33 заклади та 19 країн, у яких говорять арабською, китайською, англійською, французькою, португальською, російською та іспанською мовами.
Що ж нині є у цій он-лайн бібліотеці — поцікавився «Голос України». Як з’ясувалося, відвідувачі можуть самостійно задавати такі параметри пошуку, як мова, країна та часовий інтервал. Приміром, у розділі «Європа» можна побачити листівки «Чернігівська губернія» 1856 р., а в розділі «Латинська Америка і Карибський басейн» — рукопис Христофора Колумба від 20 листопада 1493 року, в якому мореплавець описує відкриті ним нові землі, котрі назвав Ост-Індією. Не менший захват відчуваєш, переглядаючи відеоролики перших фільмів братів Люм’єр та слухаючи один із найстаріших аудіозаписів «Марсельєзи» (1893 рік) — попередні епохи оживають у кольорі, звуці й навіть у русі.
Один із найстаріших «експонатів» — зображення кістки для ворожіння «Вітри чотирьох напрямків», що датується приблизно 1200 роком до нашої ери. А ще тут є наукові тексти, атласи, малюнки й фотографії, старовинні рукописи та креслення.
Існування інформації лише в друкованому варіанті не відповідає сьогоднішнім реаліям. На зміну (чи на доповнення) їй приходить електронна, тиражована в необмеженій кількості та доступна через Інтернет незалежно від місця перебування користувача. Новатори епохи Біллінгтона вважають, що електронні бібліотеки революційно змінять процес читання та передачі повідомлень: маючи комп’ютер із виходом в Інтернет, люди отримають можливість доступу до всіх (навіть найрідкісніших) книжок і зображень усього світу. Це буде, звичайно, не сьогодні і не завтра, адже більшість проектів мають суттєві недоліки та й потребують часу для оцифровки повідомлень. Однак те, що ера електронних бібліотек розпочинається сьогодні, очевидно...
А Як у нас?

 

Україна поки що досить повільно долучається до світових інформаційних проектів. Хоча певна робота все ж проводиться. Приміром, Національний університет «Києво-Могилянська академія» нещодавно презентував проект «Електронна бібліотека України: створення центрів знань в університетах України». Як розказала «Голосу України» координатор проекту в Україні Оксана Бруй, «це не електронна бібліотека у звичайному розумінні, а база даних, що містить цифрові інформаційні об’єкти в різноманітних форматах».
Завдяки цьому проектові вітчизняні вчені, студенти, аспіранти та фахівці різних галузей знань отримають можливість безплатно долучитися до світових академічних та бізнес-ресурсів. Адже сьогодні основна частина такої інформації захищена авторським правом, тож недоступна без передплати.
Перший етап проекту ElіbUkr (Electronіc Lіbrary of Ukraіne) проходить на базі трьох університетів: НаУКМА, Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича та Харківського національного університету імені В. Каразіна. ElіbUkr має стати загальнонаціональною мережею електронних бібліотек та забезпечити усім бажаючим безкоштовний доступ до найавторитетніших наукових видавництв, полегшити обмін знаннями між українськими науковцями та світовою академічною громадськістю.
Незважаючи на те, що проект стартував зовсім недавно, його учасники, за словами Оксани Бруй, уже отримали доступ до наукових журналів та книжок більш як 50 тисяч назв через повнотекстові бази даних провідних світових видавців. Детальніше про проект читайте у наступних числах «Голосу України».