Липень з ароматом «липи»

Попит на міжбанківському ринку на іноземну валюту переважав пропозицію упродовж місяця. З огляду на те, що уряд зголосився на усі умови МВФ, а комерційні банки не страждали від нестачі ліквідності, це мало доволі дивний вигляд. Відчуваючи девальваційний тиск, Нацбанк не забував інформувати, що він посилює свою присутність на міжбанківському ринку, здійснюючи інтервенції з продажу інвалюти, а насправді...

...«Пахне липою», — казав мені давній знайомий казначей. За його вікном росла липа, тому я навіть не одразу збагнув, що йдеться про обіцянку регулятора продати долари для перепродажу населенню, яке, спостерігаючи за курсом гривні, вже рушило в обмінники. На той момент Нацбанк дотримав слова тільки на 20 відсотків. І тому вже наступного дня комбанки піднімали курси на дефіцитну інвалюту, аби спекатися покупців. Наприкінці місяця міжбанківський ринок таки перетнув психологічний рубіж у 8 гривень за долар США. Чи не наступає регулятор на граблі минулого року, коли економія на інтервенціях ледь не позбавила міжбанківський ринок функції курсового індикатора?! Про це, звісно, говорити передчасно, бо Нацбанк має неабиякі золотовалютні резерви, але про це вже говорять. Резонно — з огляду на незадовільний стан платіжного балансу, відтік коштів за поточними та фінансовими операціями у першому півріччі та появу в обігу емісійних грошей. Сердито — з огляду на поспішне зняття мораторію на видачу депозитів у нерекапіталізованому Укрпромбанку, ліквідація якого загрожує новою хвилею протестів з боку вкладників. Логічно — з огляду на високу інфляцію, яка не дає шансів зменшити тиск на гривню. Липень залишив на валютному ринку колосальний незадоволений попит на інвалюту з боку населення, малого та середнього бізнесу, імпортерів, банків, НАК «Нафтогаз України». Інакше кажучи, регулятор не підтримав ринок. Він заявив про готовність продавати щонайменше 2,8 мільярда доларів США для відновлення рівноваги і запевнив, що знає комерційні банки, які спекулюють на валютному ринку. А в повітрі стояв стійкий аромат липи...

Рада директорів МВФ відзначила, що Україна досягла узгоджених раніше параметрів програми «stand by» і зробила все від неї залежне для усунення кризових явищ у банківському та енергетичному секторах. Атож, парламент схвалив закон, який полегшує фінансове оздоровлення банків — від процедури санації до передачі активів і пасивів та зменшення статутного капіталу проблемної фінустанови. Але в стилі традицій національної законотворчості. Так, аби врятувати мораторій на задоволення вимог кредиторів як такий від зазіхань на нього Миколи Азарова, його скоротили до трьох місяців, тоді як, скажімо, банку «Надра», для цього не вистачить і півріччя. На що тільки не підеш, якщо й уряду, й Нацбанку, і громадянам, і, власне, західним кредиторам конче потрібні 3,3 мільярда доларів США третього траншу кредиту МВФ. І хтозна, кому більше, адже 1,9 мільярда доларів США спрямують на покриття старих боргів, створивши нові. Так чинять і інші країни. З огляду на газові проблеми третій транш — не зайвий, а ще приємно, що переглянутий обсяг дефіциту держбюджету відтепер враховуватиме і сальдо-бульдо НАК «Нафтогаз України». Принаймні це вже спонукало уряд шукати джерела і рефінансування, і реструктуризації зовнішніх позичок нафтогазового монополіста. Нагадаю, НАКу належить вже у вересні погасити єврооблігацій на 500 мільйонів доларів США.

А для того, хто живе на одну зарплату, також приємний сюрприз. Держкомстат поінформував, що в червні середній розмір номінальної зарплати зріс одразу на 139 гривень і досяг 1,98 тисячі гривень. Це відповідає заявам Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко стосовно зростання промисловості в червні проти травня, але не відповідає реаліям на ринку праці. А позитив тримається на виплатах відпускних у бюджетній сфері, доплатах у сфері освіти (у вищих навчальних закладах — за проведення екзаменів тощо). Водночас, якщо в червні номінальна середня заробітна плата зросла на 5,2 відсотка, то реальна у річному вимірі через інфляцію знизилася на 8,6, у доларовому еквіваленті через девальвацію — більш як на 30 відсотків.

Виконання ще одного зобов’язання перед МВФ, яке стосується приведення тарифів на газ для населення і підприємств теплокомуненерго до економічно обгрунтованого рівня, ілюструє опосередкований зв’язок фінансових проблем домогосподарств і уряду. Наприкінці місяця я запідозрив, що від ароматів всюдисущої липи порятунку не знайде ніхто. Нацкомісія з регулювання електроенергетики, хоч як пручалася, а вимушена була зробити заяву про підвищення на 20 відсотків тарифів на газ для населення з 1 вересня. І про перегляд вартості природного палива для підприємств теплокомуненергетики — з 1 жовтня, а далі щокварталу аж до економічно обгрунтованого рівня. Якщо зважити на той факт, що це означає підняти вартість теплової енергії удвічі, то це те саме, що сказати народу правду про справжній стан справ з енергозабезпеченням в країні перед виборами. Тому дотепер не віриться, що ціни на газ для населення у вересні зростуть, як це задекларовано перед МВФ. Мало того, я допускаю, що в МВФ також усвідомлюють, що восени уряд «пересмикне» в ім’я інтересів громадян. І це не зупинить надходження чергових траншів кредиту «stand by». Десь прочитав думку заступника директора Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України Валерія Новицького: мовляв, транші в Україну надходять постійно, і щоразу маємо непрозору схему витрачання траншів, їх не використовують навіть відповідно до статутних вимог МВФ. «Нічого не змінюється. Не надходить макроекономічна стабілізація в Україні, не відбувається стабілізація валютного ринку».

...Зате липа у нас пахне найкраще. І ми від її аромату... у транші.