До «Голосу України» надійшов колективний лист (підписи на 33-х аркушах) від мешканців села Міжріччя Івано-Франківської області з проханням взяти на журналістський контроль розслідування трагічних обставин, які призвели до вбивства їхнього земляка Богдана Микитишина, та допомогти знайти вихід із ситуації, яка склалася останнім часом у селі.

 

Розгорнутіше звернення на цю тему було надруковано в газеті Болехівської міської ради «Ратуша» 12 червня (№22): селяни вимагали від місцевої влади посприяти захисту їхніх законних прав, а саме: «негайно заберіть з нашого села людей, які порушують наш спокій; визначте законність перебування організації, яка захопила ставки в нашому селі; поверніть ставки Міжріччя у власність сільської ради; простежте, щоб злочинця покарали згідно з законом; обов’язково надати допомогу вдові та дітям-сиротам».

Болехівська міська рада відреагувала належним чином: у цьому ж номері «Ратуші» надруковано рішення пленарного засідання, на якому розглядалося «SOS» міжрічан. Керуючись законом «Про місцеве самоврядування в Україні», депутати, зокрема, «підтримали звернення громади села Міжріччя і вирішили звернутися до Генеральної прокуратури України; прокуратури Івано-Франківської області, Долинської міжпрокуратури з вимогою провести об’єктивне розслідування справи про вбивство жителя Міжріччя Болехівської міської ради Микитишина Богдана Степановича; до Мінагрополітики для надання міській раді вичерпної інформації, на підставі чого стави біля с. Міжріччя перебувають у користуванні фірми «Укрзахідриба»; до Служби безпеки, Держземінспекції щодо законності користування...»

Що ж сталося у Міжріччі? Ситуація, судячи з викладених у публікації в «Ратуші» і в листі до «Голосу України» фактів, доволі типова. Принаймні сприймається такою і після відомої історії, що недавно сталася на Кіровоградщині, і в контексті нових повідомлень у ЗМІ про «феодальні» маєтки сучасних «господарів життя». Щоправда, у цьому випадку «закритою зоною» стали, як бачимо, не ліс, а водойми.

На території Міжріччя є кілька рибних ставів, викопаних ще за Австро-Угорщини дідами і прадідами тутешніх селян. Донедавна стави належали ВАТ «Рибгосп Міжріччя», однак, як дізналися «заднім числом» мешканці на сході села від його голови, чомусь несподівано опинилися в інших руках, про що місцева влада не знала. Голова правління товариства Ярослав Синишин, пишуть селяни, пояснив громаді, що це не його ініціатива. До 2002 року вся власність тутешнього рибгоспу належала державі. Потім господарство підпорядкували ВАТ «Укрриба», в якого «Рибгосп Міжріччя» й орендував місцеві ставки. Але в березні договір оренди з ними припинили, й уклали з товариством з обмеженою відповідальністю.

В опублікованому в «Ратуші» зверненні уточнюється, кому передали ставки в користування: «...фірмі «Укрзахідриба», яка підпорядковується Києву...». (Далі в публікації ймовірна впливовість двох співвласників фірми пояснюється тим, що вони прикриваються високопоставленим правоохоронцем і народним депутатом, однофракційником якого донедавна був зниклий від слідства Голованівський «лісовий магнат»).

Сільський схід зібрали не випадково. За поясненням авторів опублікованого в «Ратуші» звернення, в березні 2009 року нові орендарі «поселили десять чоловіків (так званих охоронців) на цих ставах. Як з’ясувалося, вони відбували покарання в місцях позбавлення волі, люди з кримінальним минулим. За словами Пастуха І. І., начальника Болехівського МВ УМВС, вони за свій кримінальний стаж знають, як убити людину. «Знають, як бити і куди бити». Одне слово, «охоронці» «порушили одвічний у Межиріччі спокій селян і залякали людей своєю агресивною поведінкою. Вони часто відвідували магазини, бари в центрі села і під дією алкоголю обзивали жителів «бидлом», нецензурними словами, пропонували нашій молоді наркотики». Особливо діставалося продавцям. Коли ті відмовляли «розпашілим» клієнтам у продажу додаткового «пального», дебошири погрожували: «Уб’ю! Зарою! Задавлю, як муху!..».

У надрукованому зверненні та в листі до нашої редакції наводяться свідчення конкретних мешканців Міжріччя, в яких справді йдеться про страшні речі: колишнього директора школи побили головою об стіну сільської крамниці; молодій мамі, що «насмілилися» з дитячою коляскою пройти греблею біля ставка, пригрозили втопити немовля, а їй самій переламати ноги; власникові недобудованого будинку, на котрий накинули оком «нові господарі» як на майбутній готель, пообіцяли підірвати його, якщо відмовиться продати за безцінь. Наведених прикладів дуже багато — аж до «екзекуцій» над коровами, які з «тваринної недалекоглядності» намагалися підійти ближче до «охоронного об’єкта», щоб за колишньою звичкою напитися води.

Апофеозом явленої в мирний час «окупації» стала смерть односельця. Свідки стверджують, що Богдан хотів довести до ставків у «зюзьку» п’яного охоронця: він просто не дійшов би вночі від магазину до місця проживання, бо не тримався на ногах. Михайло Петрущак, якого Микитишин попросив допомогти, розповідає: «Під’їхавши до будиночка, ми почали стукати у двері, ніхто нам не відчинив... Нарешті вийшов чоловік, на що йому Богдан сказав, що привіз його п’яного товариша, та реакція в охоронця була несподівана. Він двічі вдарив Богдана в обличчя, другий охоронець намагався зловити його за руку, але також одержав по челюсті... Я злякався і вибіг...» (газета «Ратуша» від 12 червня 2009 р.).

А вранці швидка допомога зафіксувала смерть Микитишина. У нього залишилася молода дружина і двоє малих синів...

Селяни зізнаються, що відтоді ще більша паніка запанувала в Міжріччі, вони не пускають гуляти дітей, та й самі дорослі бояться виходити зі своїх домівок не тільки ввечері, а й ясної днини, випасати худобу поблизу ставів. «А ще, — стверджується в публікації «Ратуші», — люди обурені тим, що всі ці вчинки прикриваються народними депутатами. Яка може бути до них довіра?»

Питання довіри до представників влади стане однією з підтем журналістського розслідування, яким займеться «Голос України» за фактами, наведеними у зверненні. Бо якщо оптимістично передбачити, повторюю, оптимістично, що справа про вбивство Богдана Микитишина буде об’єктивно розслідувана і так само об’єктивно завершиться судовим вердиктом (принаймні Болехівскій міській раді поки що надійшла відповідь з облпрокуратури: проти охоронця З. порушено кримінальну справу за ст. 119 ККУ (ненавмисне вбивство), його затримано, ведеться досудове слідство...), то масштабне захоплення «ставків, морів, річок, лісів, землі і неба» актуальне не лише для Міжріччя, воно характерне для багатьох регіонів України. Це є правдою, яку знають усі гілки влади, але мовчать, мов риба, в «підохоронній» воді старовинного галицького села.

У свою чергу ми звертаємося до Генпрокуратури з проханням проконтролювати розслідування «міжрічянської трагедії», а також до Мінагрополітики та Держземінспекції — за роз’ясненням, на підставі чого виникають такі ситуації в Україні.

...Тим часом у Міжріччі без змін. «Охоронці» і далі демонструють, що «всі будуть робити те, що вони хочуть і накажуть, бо всі тут ніхто і звати їх ніяк» (цитата з надрукованого звернення. — Авт.). А той, хто в цій історії «хтось», спокійно відмахується від «галасу», бо ті, кого «звати» конкретними інстанціями з конкретними функціями, «вивчають питання». І можуть це робити до нескінченності...

 

Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.