Літопис волинського лицарства

У луцькому видавництві «Надстир’я» вийшла книга відомого краєзнавця Григорія Гуртового «Волинь — край козацький» (друге, ґрунтовно доповнене й уточнене видання).

Якою ж цікавою має бути книга, коли ти на березі моря і через вікно долітає шум хвиль, а ти сидиш у кімнаті й не можеш відірватися від читання! Книга, яка так захопила мене під час відпочинку на морі, зветься «Волинь — край козацький». Її автор — засновник і директор Торчинського історико-краєзнавчого музею Григорій Гуртовий.

Сам я досі вважав, що Волинь мала до козацтва лише опосередковане відношення. Осередки ж українського лицарства пов’язував насамперед з моєю рідною Полтавщиною, а також Запоріжжям, Київщиною, Черкащиною, Сумщиною, Чернігівщиною і якоюсь мірою —з Поділлям. А читаючи книгу, дізнався, що край, де живу вже понад тридцять літ і який став мені рідним, — теж козацький. Мало того, є колискою українського козацтва. Зокрема, польський історик Матвій Стрийковський (1547-1582), описуючи події1143—1147 років, розповідає про участь у них волинського козацтва. Йшлося про намагання князя Ізяслава за допомогою поляків і угорців повернути собі Київ та Переяслав, відібрані його дядьком Юрієм Володимировичем. Вирішальну роль тут відіграли козаки з Волині. Ось як Стрийковський пише про це: «Не міг того довершити з угорцями і поляками, А з волинськими все відшкодував козаками...».

А хіба не знаковою в українській історії є постать князя Костянтина Острозького — брацлавського і луцького старости, маршалка волинського. В 1505—1512 роках козаки, очолювані Острозьким, здійснили вдалі походи проти Кримського ханства. Легендарний засновник Січі на Хортиці, один із перших козацьких гетьманів Дмитро Байда-Вишневецький (1516—1563) походить з князівського роду Несвіцьких (с. Несвіч на Волині). Народився він на історичній Волині, в селі Лопуш на Кременеччині. Не можна не згадати й соратника Богдана Хмельницького, гетьмана Івана Виговського, який служив у Луцькому міському суді, був намісником Луцького староства і входив до Луцького православного братства. Козацьких ватажків Ружинських — Остафія, Богдана, Михайла, Кирика з села Ружин, що біля Ковеля. Богдан Ружинський 1575 року здійснив з козаками сміливий похід у Крим. А згодом його козацька флотилія пройшла все Чорноморське узбережжя Туреччини, дійшла до Константинополя і врятувала від неволі величезну кількість українських бранців.

Волинське коріння мали військові діячі часів Хмельниччини — уманський полковник Остап Гоголь (предок письменника), полковник Петро Головацький (загинув під Берестечком), ніжинський полковник Григорій Гуляницький, небіж Івана Мазепи, співавтор Пилипа Орлика у творенні першої української Конституції полковник Андрій Войнаровський (помер у засланні в Якутії). Та й мати самого Мазепи, Марія, вочевидь теж походила з наших країв, бо належала до Луцького Хрестовоздвиженського православного братства.

Не забув Григорій Гуртовий віддати пошану і рядовим козакам, тим, хто творив звитяжну славу українського війська. Багатьох із них названо поіменно. Автор наводить список більш як сімдесяти козаків-волинян, занесених у реєстр 1581 року. Набагато більше їх у «Реєстрі Війська Запорізького 1649 року», де понад 40 тисяч козацьких імен з усієї України.

Книга «Волинь — край козацький» — це своєрідний літопис боротьби нашого народу за незалежність. У ній розповідається про становлення козацтва, його ватажків і гетьманів, про головні битви і народні повстання, про оборону козаками православної віри і рідної землі.

Видання добре ілюстроване. У книзі ви знайдете портрети відомих діячів козацької доби, схеми найважливіших битв, карти України, десятки малюнків. Автор подає «Короткий козацький словничок Волині», читача зацікавлять також такі короткі довідкові розділи, як «Козацькі прізвища», «Освіта козаків», «Головні козацькі свята», «Музика козацька», «Кобзарі — гомери України», «Одяг козаків», «Страви козацькі», «Озброєння козаків», «Козацький флот».

Розповідає Григорій Гуртовий і про сучасне козацтво в Україні та на Волині. Полегшують користування книгою іменні та географічні покажчики, численні посилання на першоджерела. Маючи величезний досвід спілкування з аудиторією, часто виступаючи в періодиці, Григорій Гуртовий цікаво виклав матеріал, зробив зміст видання широко доступним. Саме тому «Волинь — край козацький» легко читається, захоплює увагу з перших же сторінок.

Оскільки книга не обмежена рамками лише історичної Волині, а відображає події усієї тогочасної України, її цікаво буде читати мешканцям усіх регіонів нашої держави. Прикро лише, що тираж нового видання обмежений — півтори тисячі примірників. Тож будемо сподіватися, що в державі знайдуться кошти, аби перевидати її значно більшим накладом.

Окремо варто відзначити роботу видавництва «Надстир’я». Його колектив, який очолює заслужений журналіст України Микола Богуш, за сімнадцять років існування видав понад тисячу назв книг переважно українською мовою загальним тиражем понад два мільйони примірників. Це при тому, що в «Надстир’ї» лише сім штатних працівників. Кожна видана тут книга відзначається професійним редагуванням, чудовим поліграфічним оформленням. «Волинь — край козацький» — іще один здобуток «Надстир’я» і його постійного автора Григорія Гуртового.

На завершення кілька слів про нього самого (на знімку). 26 грудня цього року йому виповниться 85. Народився Григорій Олександрович на Запоріжжі у хліборобській родині, предки були козаками та старшинами Запорізької Січі. Змалку пізнав страхіття 1933 року. В роки війни був в’язнем фашистських концтаборів. Голодного 1947-го прибув на Волинь у пошуках хліба та й залишився тут. 16 років працював журналістом Торчинської райгазети, а потім 35 років — учителем історії та малювання Торчинської середньої школи. В 1957—1960 роках створив перший на Волині історико-краєзнавчий музей на громадських засадах, яким і досі завідує. Григорій Гуртовий — автор шести книг, сотень досліджень та публікацій з історії сіл та містечок Волині, учасник багатьох наукових конференцій. Він — заслужений працівник культури України, йому одному з перших присвоєно звання «Почесний громадянин Волині». А ще Григорій Олександрович — постійний читач «Голосу України», передплачує нашу газету з першого номера. Люди цінують Григорія Олександровича за безкорисливість, за велику любов до рідної землі. Його справи гідні найвищих державних звань і нагород. Тож сподіватимемося, що обласна влада потурбується про належне поцінування праці дослідника минувшини з невеличкого волинського селища Торчин.

Волинська область.