Спокій йому тільки сниться

1 серпня — день народження Петра Миколайовича Симоненка. Нема потреби називати його посади, кожний у нашій країні знає цього видатного національного політичного, державного і партійного лідера, активного діяча міжнародного комуністичного руху, мудру і чудову людину.

На наш погляд, Петро Симоненко закономірно затребуваний епохою, він з честю проходить славний життєвий шлях, біографія його триває. Вийшовши з простої робітничої родини, пройшовши у молодості добрий трудовий гарт, він останні 16 років очолює відновлену Комуністичну партію України, яку навіть опоненти та вороги вважають найбільш ідейно й організаційно згуртованою політичною силою сучасності. 15 років він є народним депутатом і керівником фракції комуністів у Верховній Раді, гідно захищає корінні інтереси держави та трудящих.

Кожний робочий день, кожна його година — це невтомна діяльність, самовіддане служіння трудовому народові й рідній Україні, невтомна боротьба за правду і добро, демократію і справедливість. Своєю пильною увагою до насущних проблем рядової людини, своїми масштабними державними справами він показує високу громадянську відповідальність за довіру людей.

Важливим поворотним етапом у його житті був трагічний 1991 рік, коли розірвався історичний зв’язок часів і подій. У цей складний період він працював другим секретарем Донецького обкому Компартії України — найбільшої кількісно і відомої своїми славними справами обласної партійної організації Радянського Союзу. І коли внаслідок серпневого контрреволюційного й антиконституційного перевороту країна перебувала в розгубленому стані й народ думав тільки, як би вижити, — у цей неясний час частина тодішньої верхівки, очолювана недоброї пам’яті Горбачовим, зрадивши людей, перебувала у повній безпорадності, а друга її частина користувалась нагодою і гребла під себе колишню всенародну власність.

Саме в цей страшний в історії партії та держави період Петро Симоненко разом із групою однодумців фактично підпільно, під постійним страхом арешту, боровся за відновлення Компартії України й доброго імені комуністів. У цій небезпечній боротьбі проявились його непохитна сміливість і рішучість, сформувались його холоднокровність і бійцівський характер. Він прийняв на себе удар, і люди, партія повірили йому.

І нині в будь-якій складній ситуації він може швидко розібратися в хитросплетіннях політичних і соціально-економічних інтриг та протиріч, зробити правильні висновки, прийняти конкретні й результативні рішення. При цьому зберігає завидний спокій, принципово і впевнено захищає позицію й лінію партії, правоту своєї справи. Кожному пам’ятні його щирі, схвильовані виступи з парламентської трибуни, підготовлені ним продумані та обґрунтовані законопроекти, виважені депутатські звернення до посадових осіб, у яких він активно відстоює конституційні права і свободи виборців.

В умовах глобальної фінансово-економічної кризи Петро Симоненко заявляє олігархам, що їм з цієї кризи без трудового народу не вибратися, а за рахунок трудового народу — не дозволимо! Він глибоко вірить у мудрість, силу волі і волю сили українського народу, в його невичерпний потенціал.

Маючи дві вищі освіти — інженера й політолога, Петро Миколайович автор низки книжок, сотень статей та інтерв’ю у вітчизняних і закордонних засобах масової інформації, в яких усебічно аналізує й узагальнює наявні в країні старі та нові виклики, їх тенденції та можливі перспективи розвитку, робить відповідні висновки і концептуальні пропозиції. Його аналітичні статті часто можна прочитати на сторінках газети «Голос України».

Зміст його книг за останні п’ять років: «Національна ідея України», «Праця і капітал», «Бідні і багаті», «Влада і опозиція», «Великий обман українського народу», «Держава, релігія, народ і комуністи», «Народний суверенітет України», «НЕП Комуністичної партії України», «Україна і глобальна криза капіталізму» та інших, — це практично надійна основа докторської дисертації, в якій він дохідливо, з класових позицій показує, куди і як треба рухатися, щоб досягти необхідних успіхів.

Петро Симоненко був кандидатом у Президенти України в 1999 і 2004 роках, очолював передвиборну боротьбу комуністів на парламентських виборах останніх п’яти скликань. І треба сказати, що ця його напружена діяльність відзначається солідним рівнем підготовки, він уміє зачепити потрібні струни в душах і серцях, має багатий життєвий досвід, виняткову пам’ять, завжди керується здоровим глуздом. Мені доводилося бувати на багатьох його зустрічах з виборцями, будь то кілька десятків чоловік чи десять тисяч. І люди завжди уважно слухають його, задають сотні запитань, і на кожне запитання в нього є точна і зрозуміла відповідь.

До його переконливої й аргументованої думки прислухаються, його люблять і поважають трудящі, проблемам яких він цілком і повністю присвятив усю свою діяльність, усе своє свідоме життя. Безумовно, Петро Миколайович має незаперечний авторитет серед комуністів, його по праву можна вважати мозком і серцем партії, її справжнім вождем.

Сьогодні Україна перебуває в очікуванні чергових президентських і, можливо, дострокових парламентських виборів. І ми бачимо, як щодня на телебаченні й радіо, на газетних і журнальних сторінках, бігбордах та інших рекламних щитах з’являються новоявлені амбіційні особи, котрі спочатку довели країну до ручки, а тепер зухвало, без зайвої скромності проголошують себе богоданими месіями і батьками нації, закликають усіх іти невідомо куди, ставлять помилкові цілі, мислять лише в короткочасних рамках виборчих циклів.

Народ уже ситий по горло такими божевільними закликами. І коли всілякі буржуазні й націоналістичні партії та організації через підвладні їм засоби масової інформації наполегливо зомбують українського виборця, вливаючи в його свідомість за допомогою маніпулятивних політтехнологій популістські потоки, Пленум Центрального Комітету Компартії України прийняв рішення рекомендувати партійному з’їздові висунути кандидатом на посаду Президента України Першого секретаря ЦК КПУ Петра Симоненка й одночасно звернувся до всіх лівих партій і громадських рухів із пропозицією обговорити цю кандидатуру як єдину від усіх лівих сил.

Люди чітко розуміють, що Петро Симоненко справді єдина людина, єдиний національний лідер, якого всі знають і який знає, чого хоче наш народ. У ході наростаючої кризи в країні стрімко накопичується надзвичайна «критична маса» протестного невдоволення, назріває грізна революційна ситуація. Так що головне зараз — за народом, за його волею і вибором. Саме народ повинен, незважаючи на жорсткі обставини, забезпечити своєму довіреному кандидату необхідну підтримку і тим самим забезпечити своє щасливе майбутнє.

Так, політика дуже брудна справа. Природно, що такий політичний діяч, як Петро Симоненко, — як кістка в горлі нинішнього буржуазного режиму. От чому проти нього періодично розгортає підле цькування інформаційна мафія, намагаючись тим самим відвернути увагу суспільства від негативних результатів збанкрутілої політики своєї націонал-помаранчевої влади.

Цього разу таким приводом для його чергового цькування стала його нібито продажність тим чи іншим олігархічним кланам, його сімейні проблеми та ще якісь безглузді наклепи злостивців... Звичайно, в житті буває так, що політикові доводиться вибирати між поганим рішенням і дуже поганим. Доводиться якось лавірувати, вибирати меншу з двох бід, щоб хоч у такий спосіб полегшити долю і страждання трудящих, а тут одразу ж кричать, що комусь це вигідно, що комуністи знов продаються. І якщо в Петра Миколайовича любов, то це справжня любов, адже це людина обов’язку і моральності, усе в своєму житті він робить чисто і чесно.

Зрозуміло, від усього цього на душі не легше. Хоча й розумієш, що життя політика проходить по мінному полю, в обстановці, яка вимагає максимальної уваги і постійної напруженості, тож кожен його крок оцінюється дуже критично, з усіх боків. Але за кожен свій крок Петро Симоненко готовий відповісти, йому нічого ховати від людей.

На закінчення хочу сказати, що всім нам дуже пощастило — жити і працювати разом з цією звичайною незвичайною людиною, з цією унікальною історичною особистістю — Петром Миколайовичем Симоненком. Мені пощастило познайомитися з ним улітку 1981 року, коли я як відповідальний організатор Центрального Комітету комсомолу України був у відрядженні в Донецьку, де він тоді працював секретарем обкому ЛКСМУ.

І з тих пір усі ці роки я десятки й сотні разів був свідком прояву його сильного характеру, вражаючої здатності концентруватися на якійсь великій і малій справі, виняткового аналітичного розуму, високої продуктивної працездатності, залізної витримки і стійкості в стресових ситуаціях, послідовності й цілеспрямованості в досягненні своїх цілей. Можна також говорити про його доступність, глибоку компетентність і досвідченість, уміння розбиратися в людях і подіях, про його людську порядність і доброту, бажання допомогти людям. При цьому він однозначно не переносить у політиці пустопорожньої балаканини і дурнів, не допускає і не прощає зради.

***

Сьогодні всі соратники й товариші по боротьбі, колеги та друзі палко і щиро, від усієї душі поздоровляють шановного Петра Миколайовича Симоненка з днем народження. Ми бажаємо йому і його родині великого щастя, міцного здоров’я і довгих років життя, бажаємо нових успіхів у роботі на благо нашого народу й нашої Батьківщини.

З днем народження Вас, дорогий товаришу Симоненко! Ви дуже потрібні країні і людям, комуністи і трудовий народ України люблять Вас і пишаються Вами. Хай і далі, як у комсомольські роки, спокій Вам тільки сниться!