Дрібнички від голови

Подібної «дрібниці» не довелось більше ніде бачити, хоча слуги народу передусім мають дбати про виборців, а потім про себе.

Наталія Вовк, Ольгинський сільський голова (Горностаївський район Херсонщини), за словами односельців, живе їхніми турботами.

У день мого приїзду до «головихи» йшли з незвичними заявами.

— Уже маю 20 скарг на те, що в оселях згоріли побутові прилади: телевізори, магнітофони, комп’ютери, — бідкається Наталія Іванівна. — Чекаємо комісію й енергетиків, які допустили перенапругу в мережі, і будемо вирішувати, як компенсувати людям збитки.

Селяни ніколи не голодуватимуть, але гроші в них зазвичай не водяться. Тому зібрати на холодильник чи пральну машину — неабияка проблема. І коли прилад миттю виходить з ладу через чиєсь недбальство...

Чим зарадять винуватці біди — залежить і від голови. Від її принциповості та наполегливості. А цих рис Наталі Вовк не позичати. За це й шанують її в Ольгиному. Зокрема, керівник місцевого ТОВ Торговельний дім «Україна» Сергій Невмивака. Завдяки плідному партнерству успішно функціонує дитсадок (12 працівників і 45 дітей), оточені увагою ветерани. Допомагає Невмивака школі, виділив кошти на ремонт сільради. Його, до речі, роблять голова з колегами.

От би ще на ФАП, клуб розжитися. Дороги підлатати.

Ні районна, ні обласна влада не стоять осторонь, виділяють гроші на нагальні потреби, але їх так бракує...

Із 561 тисячі гривень річного бюджету сільради — більше половини дотаційні. За півроку вдалося отримати в бюджет 280 тисяч.

Піковецький сільський голова (Уманський район Черкаської області) керує з 2002-го. Отже, досвід і зв’язки чималенькі. Про зв’язки згадав неспроста.

— Без них голова, як без ніг, — жартує Василь Тарасенко. — У спадок я отримав розвалений дитсадок, занедбану школу і клуб без опалення. Тепер ці об’єкти і ФАП відремонтовано й газифіковано. У розкиданому на пагорбах красивому селі добротні дороги (порівняно з тими, що були, звісно).

До речі, «дрібничка» від Тарасенка. Свого часу асфальтували дві вулиці, не вистачало 12 тисяч гривень для завершення робіт. Поїхав голова до району: «Дозвольте із залишкових коштів узяти». Ні, кажуть, тільки в кінці року.

Василь Іванович зібрав сесію, поставив питання руба: викидати гроші взимку (бо яке то асфальтування в морози?) чи вирішуємо своєю владою? Вирішили, профінансували, мають гарні вулиці Робітничу і Шкільну. Кошти потрібні ще на капремонт клубу, завершення будівництва водогону, ті ж дороги тощо.

— Треба сміливіше використовувати свої повноваження, — каже Тарасенко. — Не боятися брати на себе відповідальність. Наші депутати взяли, знаючи, що їх підтримають виборці.

Громада — велика сила. Але коли вона бідна, як церковна миша...

Річний бюджет сільради — 410 тисяч гривень. Вона одна з трьох у районі, що не отримують дотації. І з тих 410 тисяч гривень 75 відсотків сільрада відраховує в Черкаси і столицю.

— Зменшити б цей відсоток хоча б до 60 — це по-перше. По-друге, місцеві бюджети мають формуватися на місцях, а не нагорі.

Побажання неоригінальне — про це кажуть у регіонах давно, Київ погоджується з такою схемою. Але на словах. Кардинальних змін не робить ні Президент, ні прем’єр.

Спонсорська допомога селу — чи не єдине, що дозволяє йому вижити. У Піковцях добрим словом згадують, зокрема, керівників і трудові колективи ВАТ «Агрохім» (Олексій Коваль), ЗАТ «Агрошляхбуд» (Геннадій Грановський), ВАТ «Гранкар’єр» (Володимир Бердников), фірми «Автосервіс» (Володимир Сікерко) та «Плай» (Сергій Якименко).