Солодкий тест: як уникнути підробки

Якщо хочеш зберегти молодість, їж мед, радив Авіценна. Бджолиний вулик — найдосконаліший фармзавод, який не одне тисячоліття забезпечує людину масою корисних і смачних речей. У народній медицині здавна відомі цілющі властивості прополісу, квіткового пилка, бджолиної отрути, маточного молочка і, звісно, самого меду. «От тільки в нас чомусь не цінують те, що подаровано природою», — каже директор Національного наукового центру «Інститут бджільництва ім. П. І. Прокоповича» Української академії аграрних наук Леонід Боднарчук.

Інститут розробив близько 30 найменувань медпрепаратів і біодобавок на основі продуктів бджільництва. Але наша фармпромисловість чомусь не поспішає їх запроваджувати. Натомість нечесні на руку бізнесмени вже навчилися робити мед самостійно, без бджіл. Під виглядом натурального продукту покупцям намагаються продати... ароматизований цукровий сироп.

Як відрізнити підробку, знають у лабораторії якості продукції Інституту бджільництва, якою завідує Тетяна Тихонова. Тут мед аналізують на відповідність держстандарту, який самі й розробляли.

— Спочатку перевіряємо за низкою фізико-хімічних показників, потім куштуємо на смак. Якщо гідроксиметилфурфурол «зашкалює», мед одразу бракуємо, — розповідає Тетяна Тихонова. — Ця отруйна речовина утворюється, якщо мед підігрівають вище 40 градусів.

Щоб надати зацукрованому продукту більш «свіжий» і привабливий вигляд або розфасувати його в дрібні ємності, мед частенько плавлять при високій температурі. При цьому він утрачає корисні властивості і перетворюється на отруту. Такий мед не можна просто вживати в їжу, його потрібно здавати в кондитерські цехи і використовувати для випічки (при високих температурах гідроксиметилфурфурол розкладається і знову стає безпечним). З цієї само причини його краще їсти вприкуску, а не додавати до гарячого чаю. Якщо мед плавлять із дотриманням технології, він зберігає свої властивості.

— Як розпізнати «плавлений» мед? — запитую в інженера лабораторії якості Ольги Коваль.

— Тільки в лабораторних умовах. Але слід пам’ятати: якщо куплений улітку мед до зими не зацукриться, отже, справа нечиста. Що більше в меду пилка хрестоцвітних — то швидше він має загуснути. Рапсовий, приміром, кристалізується буквально впродовж декількох днів. Гречаний постоїть довше, але до зими й він зміниться. У рідкому вигляді кілька років поспіль може зберігатися тільки акацієвий мед.

Натуральним вважають мед на основі квіткового нектару і паді — роси, що її виділяють стебла і листя деяких рослин. У такому продукті багато цінних ферментів і насамперед — діастази.

— Було кілька випадків, коли нам привозили «шикарний кримський мед», — згадує Ольга Коваль. — Ми його перевіряємо, а там діастази — нуль! Підробка!

Коли куштуєш справжній мед, повинно обов’язково дерти в горлі, кажуть знавці. На жаль, «на око» недосвідчений споживач не зможе розпізнати фальсифікат. А на смак і колір можна хіба що спробувати визначити походження меду — приміром, липовий має відповідний аромат і світло-жовтий колір, гречаний — темно-коричневий. Але й тут можливі помилки. Леонід Боднарчук згадує, як одного разу прийняв мед з кульбаби за лавандовий: «Дуже вже схожий на смак!».

Інженер лабораторії контролю якості Валерія Паришкура бере спеціальний прилад, щоб за краплею меду визначити його вологість. Якщо вона вища від норми — отже, мед викачали занадто рано і він не встиг дозріти. А такий продукт може забродити або розшаруватися. Ольга Коваль показує простий тест на «зрілість», доступний кожному споживачеві. Потрібно набрати небагато меду в ложку і прокрутити її в горизонтальному положенні. Якісний мед не буде з неї скапувати або тим паче стікати. Потім вміст ложки виливають назад у банку. «Мед повинен стікати одним тягучим струменем і викладатися на поверхні красивою гіркою», — пояснює вона.

— А який мед, по-вашому, найсмачніший?

— Липовий — він дуже ароматний, запашний і не важкий для шлунка. Взагалі квіткові меди — найлегші, вони не дають зайве навантаження на систему травлення. А от гречаний підвищує кислотність шлунка. Зате в гречці багато заліза, — такий мед корисний і як загальзміцнювальний засіб, і від застуди, і для серця. При захворюваннях підшлункової залози і діабеті краще віддати перевагу меду, що легко засвоюється, — акацієвому.

В Інституті є своя пасіка. «Бджоли не знають кордонів» — попереджає вивіска над будкою дерев’яного прикордонника, приставленого охороняти вулики. Летять, мовляв, куди хочуть! А от бджоляр зобов’язаний пройти строгий паспортний контроль. «Щоб продавати мед, пасіка повинна одержати у ветслужбі спеціальний паспорт», — пояснює Тетяна Тихонова. Крім того, треба мати протокол якості продукції. Саме за ним і приходять у Інститутську лабораторію виробники і реалізатори меду.

— Торік в Україні зібрали 75 тисяч тонн меду, ми увійшли до четвірки найбільших виробників солодкого продукту — разом із США, Китаєм і Аргентиною, — не без гордості зауважує Леонід Боднарчук.

Але при цьому в нас досі немає спеціалізованих торговельних точок, де бджолярі могли б продавати свій товар. Був у центрі Києва магазин «Медок», та й той змушений переїхати на околицю — на Теремки.

— Не купуйте мед у підземних переходах, — відмовляє Леонід Боднарчук. — Краще відвідайте на спеціалізований ярмарок. Останнім часом такі заходи організовують у багатьох районних і обласних центрах України. В Інституті бджільництва «медовий» ярмарок проводиться вже 12 років поспіль. Отож 19 серпня ласкаво просимо до нас! І остерігайтеся брати мед у травні. Хазяйновитий пасічник узимку дає бджолам багато цукру, вони його і навесні доїдають. А тут уже і сади зацвіли, і рапс приспів, а потім усе це викачується і разом з цукром продається нам.

 

Перші дві тонни меду отримали цього року в Бердичівському держлісгоспі. Від бажаючих купити його відбою немає. Якість продукту висока, бо дотримуються всіх вимог до бджолярства, і ціна всіх задовольняє: за трилітрову банку правлять сто гривень. 

У держлісгоспі три пасіки, на яких 185 бджолосімей. Як запевнив головний лісничий Григорій Івасюк, пасіки будуть створені ще у двох лісництвах. В обласному управлінні лісового і мисливського господарства взяли курс на отримання більших доходів від так званого побічного лісокористування. Грибами та ягодами ліси Бердичівського держлісгоспу, який господарює на півдні області, не славляться, зате є стогектарний яблуневий сад. Дивляться і в далеку перспективу — виростили саджанці волоського горіха і восени висадять їх у Чуднівському лісництві на землях, що виведені з сільськогосподарського користування. Сподіваються, що вже через сім років збиратимуть високі врожаї горіхів, які мають попит і в населення, і в кондитерів.