Наша довідка:
Сергій Карякін (на знімку) народився 12 січня 1990 року в Сімферополі. Шахами захопився вже у п’ятирічному віці. Перший серйозний успіх прийшов у 2000 році — у Греції став чемпіоном Європи серед 10-річних. У 12 років запрошений секундантом майбутнього чемпіона світу Руслана Пономарьова в матчі за шахову корону проти ще однoго українця — Василя Іванчука, а через вісім місяців став наймолодшим гросмейстером у світі. Внесений до Книги рекордів Гіннесса.
Переможець Всесвітньої шахової олімпіади 2004 року в складі збірної України в супертурнірі у Вейк-ан-Зее (Нідерланди). 2005 року став переможцем конкурсу «Гордість країни» в номінації «Особисте досягнення». Заслужений майстер спорту України. Міжнародний гросмейстер. Студент-третьокурсник факультету фізвиховання Таврійського національного університету ім. В. Вернадського. 2009 року нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Чемпіон світу серед юнаків, олімпійський чемпіон і переможець «Карус Турніру» живе в Сімферополі й часом у Москві.
У Сімферопольській шахово-шашковій спортивній школі до Міжнародного дня шахів відкрився перший в Криму й Україні музей шахів.
З першого дня створення він невпинно поповнюється все цікавішими експонатами. До уваги жителів і гостей півострова тут представлено майже тридцять комплектів рідкісних шахів вишуканого виконання різних стилів, епох і країн. Усі вони особливі й унікальні по-своєму, а подаровані різними колекціонерами, для яких ця гра — давнє захоплення й пристрасть.
В центрі експозиції — чи не найдорожчий і найцікавіший з історичного й естетичного погляду експонат — точна копія стародавніх індійських шахів, подарованих Індірі Ганді Леонідом Брєжнєвим під час її візиту в СРСР в 1978 році. Поруч — не менш майстерно виконані понад столітні, так звані слов’янські шахи, презентовані кримському музею любителем шахів, який побажав залишитися невідомим, лише попрохав, щоб екскурсоводи зазначали, що ці шахи переходили як фамільна цінність й найдорожчий спадок до багатьох поколінь його роду, здавна залюбленого саме в цю чудову гру.
Чимало тут з’являється й химерних екземплярів. Приміром, такі, що отримали назву універсальних, бо є водночас і мініатюрними келишками. Співробітники музею жартують, що тільки цей рідкісний експонат дозволяє любителям інтелектуального виду спорту поєднувати приємне з корисним.
Організатори колоритного зібрання не без підстав сподіваються, що саме завдяки любові до шахів й багатьом небайдужим до цієї захоплюючої, глибокодумної й розважливої гри експозиція нового музею активно поповнюватиметься дедалі новими оригінальними експонатами.
Приміром, пообіцяв подарувати музею одну із своїх улюблених шахівниць нині вже знаменитий земляк сімферопольців, 19-річний міжнародний гросмейстер Сергій Карякін.
...Мені, як сусідові по під’їзду, один із найталановитіших шахістів світу звірився, що досі ображений на деяких представників ЗМІ за розтиражовану наприкінці весни «сенсацію» про те, що буцімто «шахова надія й гордість України міняє не лише сімферопольську прописку на московську, а й українське громадянство —на російське».
— Все це нісенітниці, котрі аж ніяк не відповідають дійсності й правді, — запевнив Сергій. — Я — громадянин України й саме під її прапором виступаю на різних міжнародних турнірах. Навіть мови про якусь зміну громадянства не може бути. Таке питання для мене взагалі не стоїть. Бо дуже люблю свою Батьківщину, рідних і близьких, земляків, і цим усе сказано. Крапка. Особливо ніжно ставлюсь до своєї «маленької батьківщини» — Криму. Тож і досі знічений і засмучений появою цілої серії нібито моїх інтерв’ю в ЗМІ про зміну українського громадянства на російське. Хоча навіть не знаю, звідки взялися ті вигадки. (І — вже на посмішці) Певне, комусь дуже кортіло, щоб я перестав бути українцем.
Насправді ж ті прикро-резонансні домисли, з посиланнями нібито на мене, могли з’явитися тому, що нині я займаю двадцяте місце в рейтингу ФІДЕ, а щоб стрімко зростати — мені потрібний потужний тренер. В рідному Криму вже такого для мого нинішнього рівня, на превеликий жаль, немає. А якраз навесні (коли й з’явилися газетні плітки), я нарешті знайшов давно омріяного чудового тренера: російського гросмейстера Юрія Дохояна, відомого своєю роботою з Гаррі Каспаровим. Я в нього не єдиний, тож довелося на певний час переїхати до Москви, адже тривалі збори традиційно проходять у сусідньому містечку Клині. Тож щоб якнайшвидше дорости до чемпіона світу, наполегливо займаюся в цього тренера, саме такого високого класу педагогічної й шахової майстерності. А те, що жити заради важливих для мене занять доводиться в Москві, й набувати досвіду в російського тренера, переконаний, не має жодного значення, адже рідний край я в жодному разі міняти й зраджувати на збираюся.
Хіба я можу не справдити надії й сподівання земляків, настанови перших улюблених тренерів з шахово-шашкової школи Юрія Івановича Загнінського й Володимира Миколайовича Ретинського, котрі зміцнили мою любов до цієї дивовижно захопливої і красивої гри, до якої ще змалку приохотив тато. Назавжди в пам’яті перший міжнародний турнір в Угорщині, в якому я взяв участь семирічним хлопчаком. З того часу й подорожую, вже встиг об’їздити весь світ. Тепер от до Москви вчащаю. Але завжди ловив себе на думці, що в жодній, навіть найуспішнішій і найчарівнішій країні, залишитися жити постійно бажання не виникало. Недаремно, мабуть, кажуть: в гостях добре, а вдома краще. Особливо, якщо твій рідний дім у такому чарівному Криму, де нині напрочуд тепле й чисте море.
— Я щасливий, що маю можливість нині купатися досхочу, засмагати, відновлювати сили після чергового збору, спілкуватися з батьками, бавитися з дворічним братиком Антоном, який уже також, схоже, починає цікавитися шахами, особливо коли ми завзято граємо з моїм першим учителем — татом, — каже Сергій Карякін. — Хіба все це, таке рідне й дороге, можна покинути? Тільки ненадовго, заради справи життя, яка вимагає бувати у всіх куточках світу, щоб завжди повертатися додому, де тебе люблять і тобою пишаються.
Крим.

Фото Арвідаса ШЕМЕТАСА (Укрінформ).