Тризуб лежав у підземеллі 500 років

Старовинне місто Дубно виготовляло будматеріали із спеціальною позначкою тризуба щонайменше 500 років тому.

Підставою для такого твердження стала незвична знахідка в одному з підвальних приміщень (колишньому підземному ході) біля Дубенського замку. Тут у масивному мурі виявили доволі габаритну цеглину з відбитком тризуба — аналогічного до того, що нині використовується в національній українській символіці.

— На цей тризуб будівельники натрапили під час реконструкції підвального приміщення, в якому зараз розташований ресторанно-готельний комплекс, — розповідає історик, художник-дизайнер Віталій Захарченко (на знімку).

— Це приміщення було по сусідству із древнім підземним ходом, що тягнувся від замку вглиб міста. Фактично в минулі віки підвал був частиною ходу. Потім вхід до підземелля хтось замурував, приховавши таємницю. Я місцевий житель, змалку цікавився схемою підземних шляхів Дубна, й здогадувався, що за замурованою стіною є підземка. Це підтвердилось, коли розібрали маскувальну кладку. Але пройти підземеллям далеко не вдалося — шлях перегородив завал. А коли почали обстежувати мур, то помітили відбиток руки майстра, а також позначку тризуба на цеглинах.

Тож коли виготовлено цеглину з тризубом? Старший науковий співробітник Державного історично-культурного заповідника міста Дубна Микола Пшеничний схиляється до думки, що це може бути період владарювання Федора Острозького, котрий мав родовідну сув’язь з князем Володимиром. А Володимир Святославович, як відомо, надавав тризубу «державного значення», карбував його на своїх монетах. Отже, вочевидь, Федір Острозький, закладаючи замкові мури в Дубні, перейняв символіку від свого уславленого попередника і надав дозвіл на її використання. Причому надав наближеним до княжого престолу людям.

— Подібний привілей стосувався і ділянок під забудову, — доповнює розповідь Віталій Захарченко. — Особливо такої примітної площі, де зараз розташований ресторанно-готельний комплекс. Вона лише за двадцять метрів від замкових вхідних воріт. Зрозуміло, що таку ділянку могла отримати лише довірена до княжої сім’ї людина. Хто це був — архіви, на жаль, інформації не зберегли.

Рівненська область.