Ми продовжуємо розповідати про земельний досвід європейських країн. Після падіння Берлінської стіни Східна Німеччина втратила своє значення як потужний виробник сільгосппродукції, оскільки не витримала конкуренції з високорентабельними західнонімецькими товаровиробниками.
Перехід до нових організаційних форм під час земельної реформи у Східній Німеччині вирішувався відносно просто, без серйозних конфліктів, оскільки близько 70 відсотків земель у сільгосппідприємствах і кооперативах формально залишалися приватною власністю селян.
Землі цих підприємств і кооперативів розпайовані та передані сільгоспвиробникам різних форм господарювання. Члени цих об’єднань, заснованих на колективно-приватній власності, вільно розпоряджаються своїми ділянками. Розмір останніх обмежений 20 га. Земельний ринок у Німеччині жорстко регулює держава, яка запровадила чіткий порядок купівлі-продажу гектарів.
Власники землі об’єднуються у виробничі кооперативи. Як наслідок, нові кооперативи, що створюються з правом членів вільно виходити з об’єднання зі своєю ділянкою, стали у 5—6 разів меншими від попередніх державних кооперативів. Зазвичай сільгоспкооперативи обробляють від 800 до 2000 гектарів сільгоспугідь.
З матеріалами Центру Разумкова знайомилася Галина КВІТКА.
