В Новоград-Волинському районі Житомирщини було проведено Всеукраїнський день біологічного поля. Захід, здавалося б, суто аграрний, та він спонукав згадати... Пушкіна.

Чим харчувався Балда

Пригадайте рядки, які відомі кожному з дитинства, — з «Казки про Попа та його працівника Балду»:

«Поди-ка сюда,

Верный мой работник Балда.

Слушай: платить обязались  черти

Мне оброк по самой моей смерти;

Лучшего б не надобно дохода,

Да есть на них недоимки за  три года.

Как наешься ты своей полбы,

Собери-ка с чертей оброк мне  полный».

Що воно за полба така, яку так любив Балда? Заглянувши до тритомного Українського енциклопедичного словника, цього слова там не знайшов. Зате натрапив на статтю про Івана Полбіна, уродженця Сімбірської губернії: двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор авіації, командир авіакорпусу загинув у бою біля Вроцлава. Виходить, дуже популярною була полба, якщо від цієї назви прізвища утворювалися.

А от для багатьох учасників дня біологічного поля це було щось новеньке, і вони з інтересом слухали, як ту полбу вирощувати. Сам захід пройшов у рамках швейцарсько-українського проекту «Органічна сертифікація та розвиток органічного руху в Україні». Серед учасників були представники Мінагрополітики, Української академії аграрних наук, Дослідного інституту органічного сільського господарства (Швейцарія), Швейцарського бюро співробітництва в Україні, представники асоціацій, які підтримують такі проекти, керівники-аграрники з різних регіонів нашої держави.

Як зазначив у своєму виступі менеджер швейцарсько-українського проекту Тобіас Айзенрінг, органічне землеробство, коли не застосовуються хімічні засоби захисту рослин та добрива, стає у світі дедалі популярнішим. І не випадково, адже серед чинників техногенного навантаження на біосферу особливе місце займає хімізація сільського господарства: вона порушує саморегуляцію в живій природі, послаблює захисні сили рослин, тварин і людини. Тому необхідно шукати альтернативні шляхи, щоб у землеробстві й високу продуктивність підтримати, й екологічну безпеку гарантувати. Старі, випробувані агротехнології вже не в змозі справитися з цими проблемами. Тому потрібен пошук альтернативних шляхів підтримки високої продуктивності й екологічної безпеки. Саме цим займається сільськогосподарське приватне підприємство «Галекс-агро», на базі якого проходила практична частина дня біологічного поля.

— Чиста земля, чисте повітря, чиста вода та чиста совість перед наступними поколіннями — ось девіз, під яким ми працюємо, — наголосив директор цього ПП Олександр Ющенко.

Підприємство, яке діє в селі Стриєва, має дві тисячі гектарів орних земель. Цього року воно отримало статус органічного. Господарство має паспорт на виробництво елітного насіння. Органічне землеробство ведеться за системою, яка має назву «Древлянська»: відновлення родючості ґрунтів вирішується двома зернобобовими культурами: горохом польовим (пелюшкою) та викою ярою. Пелюшка ефективно бореться з бур’янами, не потребує удобрення та накопичує близько ста кілограмів азоту на гектарі. Схожі властивості має вика. Сіють у «Галекс-агро» жито, овес, гірчицю білу, редьку олійну. З минулого року стали вирощувати полбу.

Вона повертається...

Полба — це народна назва, по-науковому — пшениця спельта (Trіtіcum spelta). Вона є прародичкою сучасної культурної пшениці. Вирощували полбу (спельту) ще в часи Вавилону. Зерна дикої пшениці знаходили в гробницях фараонів. На території Російської імперії пік вирощування полби припав на VІІІ століття — тоді вона займала найбільші площі. Потім її дедалі активніше стали витісняти культурні сорти пшениці. А після Другої світової війни про цю культуру майже забули. Нею займалися тільки аматори, які намагалися її зберегти. Та от у 80-х роках минулого століття дієтологи раптом заговорили про корисні властивості крупи з полби. Дика пшениця містить значно більше білку. Щоправда, конкретні дані дуже різняться: російські джерела називають значно вищі цифри, ніж польські. В публікаціях особливо виділяється те, що цей злак містить 18 незамінних для організму амінокислот, які не можна отримати з тваринною їжею. Ще в довідниках можна знайти твердження, що в полбі вищий вміст заліза і вітамінів, ніж у звичайній пшениці. А менше якраз того, з чим у деяких людей проблеми. Тому принаймні половина тих, у кого алергія на глютен, можуть включати полбу у свою дієту. Каша з полби має аромат, який нагадує горіховий. Тож, виходить, не тільки для рими Пушкін написав:

«Буду служить тебе славно.

Усердно и очень исправно,

В год за три щелка тебе по лбу,

Есть же мне давай вареную  полбу!»

Про що говорять цифри

На відміну від звичної пшениці, зерно полби вимолочується з колоса не чистим, а разом з прирослою до нього квітковою й колосковою лускою. Видалити її досить складно. Це одна з причин чому на зміну полбі прийшли голозерні пшениці. Від своїх окультурених родичів дика пшениця відрізняється великою стійкістю до хвороб. Допомагає у цьому та сама луска, яка щільно оточує зернину. Як і всі дикорослі рослини, спельта значно краще пристосована до виживання за несприятливих умов: посухи, морозів. А ще — вона просто не любить мінеральних добрив. Сучасні сорти пшениці значно вибагливіші, зате й родять щедріше. А це теж сприяло тому, що вони майже витіснили з полів свою прародичку.

Але полба потроху повертається. За даними з польських джерел (наші західні сусіди називають дику пшеницю шпельц або оркіш), в Польщі екологічні господарства висівають в останні роки загалом 200—300 гектарів, в країнах Євросоюзу у 2007 році в цілому зайняла 18 тисяч гектарів. За версією російських дослідників, полба потрапила до США 110 років тому з Ярославської губернії. А тепер вироби з зерна цього злаку продаються в Росії під торговою назвою «камут». Та особливо багато їх завозиться з Італії. Продаються вони, як можна судити з реклами, в категорії БАД, тобто біологічно активних добавок. Ціна відповідна — близько 270 російських рублів за півкілограмову упаковку борошна зі спельти чи макаронів із неї.

Читач може ще раз сказати: «Ого!». Уже від тієї цифри, яку назвав під час інтерв’ю в Новоград-Волинському районі фермер з Польщі, в якого 200 гектарів землі і котрий теж займається органічним землеробством. За кожен гектар він отримує субсидію близько 400 євро.

 

Житомирська область.