Леонід Шепенюк помер, розповідаючи кореспонденту «Голосу України» про те, як льотчик розсипав «хімію» над хатами
Алергічні висипи на тілі в дорослих, блювота в дітей — ці симптоми проявилися у мешканців села Селище на Вінниччині після того, як там покружляв гелікоптер. Потерпіли не тільки люди. У шістдесяти господарствах «згоріло» листя на городніх рослинах, а на овочах і фруктах з’явилися жовті плями...
— Вертоліт три рази обернув у мене над головою, — розповідав Леонід Шепенюк. — Я в той момент жав кропиву. Кружляв, як на фронті. Я служив у Кореї, то знаю що це таке. Не міг зрозуміти, чого йому літати над нашим селом? Піднімаю голову, а мені туман в очах стоїть. Думаю, а це що воно таке? І так мені зле стало, аж присів. Ледве добрався тоді до хати, я ж уже старий чоловік. А на ранок на городі все листя пожовкло — і на кукурудзі, і на картоплі...
Розповідь земляка слухав гурт людей, котрі зібралися неподалік будинку дідуся. Той вирішив показати журналісту, що стало з городніми рослинами. До ділянки рушили разом із сільським 
головоюМихайлом Бевзом. Але до городу Леонід Шепенюк не дійшов. Раптом йому стало зле. Ноги підкосилися. Він упав на землю. Лице зблідло... Помер чоловік. Смерть констатували лікарі «швидкої», які прибули на місце.
— Мало того, що ми надихуємося хімією, коли жуків кропимо, то нам ще й з літака посипали, щоб повиздихували, як ті жуки, — сердито говорить одна з жінок.
Лікар приписав діазолін і порадив щільно затулити вікна від сонця
— Коли вертоліт кружляв, моя мама копала часник і цибулю, — каже Сніжана Волчинська. — А тоді перестала робити. Їй стало паморочитися в голові, нудило. Вона пішла в хату, прилягла. На вечір піднялася температура — до 39 градусів.
У цей час підійшла мати дівчинки — Клавдія Волчинська. На руках — висипи. «На животі їх ще більше, — каже пані Клавдія, ще зовсім молода, здорова на вигляд жінка. — Я зверталася в лікарню. Там сказали, що це алергія. Запитали, чи не робила я що-небудь з хімікатами. Приписали ліки — діазолін. Але вже три дні минуло, а висипи не минають. Ще лікар порадив уникати сонця. Навіть сказав, щоб щільно затулила вікна темною рядниною, щоб сонце не попадало в будинок».
Жінка тримає в руках помідори. Червоні на вигляд, але всуціль у жовтих плямах. «Скажіть, їх можна тепер їсти? — запитує. — Ми не знаємо. І що з ними сталося, теж не знаємо. Те саме з капустою, картоплею, буряками. А ми ж усі живемо з города. Чим мені тепер всю зиму прогодувати дітей? У мене їх двоє. Обидві школярки».
До лікарів зверталося ще декілька односельців. Кажуть, їм також приписали діазолін. «Як сталася така біда, то лікарі з району мали б до нас приїхати, це ж недалеко, — мовить одна з жінок. — Хай би все побачили. Могли б організувати повне обстеження, а не тільки діазолін приписувати. Це треба за цим їхати в район?»
— Я жінка стара, не стану вам брехати, але мені так сприщило тіло на животі, що дочка, як побачила, заборонила взагалі виходити на город, — каже Надія Матійчук. — Все одно йдіть подивіться, як гарно вродили огірки, помідори. Думала, на всю зиму зроблю соку томатного, огірків закрию...
На подвір’ї у пані Марії квітнуть жоржини. Листя на них теж у плямах. А на молодому деревці геть обсипалося. Тільки плоди залишилися. Але й вони у плямах. Так само, як і вишні...
«Треба було робити все по гарячих слідах...»
— Збитків завдано власникам шістдесяти домоволодінь, — каже сільський голова Селища Михайло Бевз. — Площі пошкоджених ділянок становлять від десяти до вісімдесяти соток. Наприклад, Валерій Цегельнюк скосив усю гичку на буряках. Боявся, щоб отрута не пішла в корінь рослин. То це в нього найбільша площа. Ми зразу створили комісію й обстежили всі пошкоджені городи. По кожному складено відповідний акт.
Того ж дня сільський голова запросив у село фахівців — із станції захисту рослин і санстанції. Люди сподівалися на їхню допомогу. «А вони подивилися, і гайда до машини, щоб назад їхати, — каже одна з потерпілих. — То ми їм дорогу перекрили і стали просити, щоб взяли рослини на аналізи». На жаль, не зробили цього запрошені. Як пояснив сільський голова, спеціалісти сказали, що спершу треба встановити, який саме препарат потрапив на земельні ділянки. Мовляв, інакше аналіз буде зробити неможливо.
— Тільки через п’ять днів взяли пошкоджені рослини на аналізи, — кажуть селяни. — Коли відбирали, то зауважили, що вже, мовляв, пізно, треба було все робити по гарячих слідах. Звичайно, пізно. Бо після того над селом прошуміли дві зливи. А ми хіба не наполягали зробити одразу, як це сталося?
На час написання матеріалу результатів аналізів у Селищі ще не отримали. Потерпілі губляться в здогадках, що їм робити з пошкодженими рослинами. Зокрема, з коренеплодами. «Можна тепер їсти картоплю, чи ні? Буряки давати худобі, чи її може сприщить, як нас?» Так само людей хвилює, хто їм має відшкодувати збитки. «Час минає, а нам ніхто нічого не каже. Обіцяв приїхати начальник міліції, повідомити про розслідування, не приїхав. Була з району комісія, але що вона вирішила, теж не знаємо. Оце ще протягнуть трохи, потім скажуть, що аналізи нормальні, і на цьому все й закінчиться».
Хіба знаєш, хто там літає?
Комісію із встановлення причин пошкодження городніх рослин і дерев у господарствах жителів Селища очолює начальник Літинського районного управління сільського господарства Віталій Мельник.
— Я дотепер ніяк не можу второпати, — дивується він, — чому саме в Селищі пошкоджено городи? Там не обробляли рослини з повітря. Вертоліт працював у сусідньому селі Дашківці. Від крайнього 
дашківецького поля до Селища відстань приблизно три з половиною кілометри. Але крайні поля не кропили. Керівник господарства пояснив, що льотчик категорично відмовився обробляти ті ділянки, які межують з полями Селища. Тому із шестиста гектарів обробив половину.
Комісія встановила, що льотчик працював без одного з дозвільних документів — санстанція не давала погодження на виконання робіт. За таке порушення керівник господарства уже сплатив штраф.
— Жителі Селища кажуть, що бачили вертоліт над своїми головами, — продовжує пан Мельник. — Чому він там опинився, це мають встановити правоохоронні органи, у складі комісії начальник міліції, він і займається цим.
Віталій Мельник назвав препарат, яким обробляли поля в Дашківцях. За його словами, це один з видів пестицидів — дисикант. Застосовують його для пришвидшення і одночасного дозрівання рослин. Однак не уточнив назву авіазагону, з яким господарство уклало угоду на обробіток ріпаку. «Це не вінницький загін, з іншої області, здається, Черкаської», — так відповів на запитання пан Мельник. Він переконаний, що в небі нині не менше безпорядку, ніж на землі. «Відомі випадки, — каже співрозмовник, — коли льотчики працюють без будь-яких на те договорів. Домовляються з керівником господарства про оплату — і то весь договір. Надлетить на якихось півгодини, висипе хімію, і шукай вітра в полі. Це раніше управління повідомляли про такі роботи, а тепер хіба знаєш, хто там літає?» Аналогічний випадок мав місце у їхньому районі. Ніхто б про нього не дізнався, якби вертоліт не зачепився за дерево. Тоді й стали з’ясовувати, де він тут узявся.
Потерпілі селяни з Селища попереджають: вони добиватимуться відшкодування збитків усіма методами, аж до перекриття руху транспорту. Їхнє село знаходиться на автомобільній дорозі Вінниця—Хмельницький—Львів. Про це вони вже повідомили (усно) не тільки сільського голову, а й керівника державної адміністрації Літинського району.
Вінницька область.
Фото автора.
