Ми всі відповідальні за долю держави переконаний голова Запорізької обласної державної адміністрації Олександр СТАРУХ

Нинішній рік для запоріжців особливий, адже він проходить під знаком «круглої» дати — 70-річчя від дня утворення області. І хоча з огляду на гостру фінансово-економічну кризу пишного святкування не відбулося, роковини не залишилися непоміченими. На честь знаменної дати в області провели чимало громадських і мистецько-культурних заходів, а от з трудовими дарунками не зовсім склалося. Та навіть за таких умов вони все-таки є. Ось хоча б перший мільйон тонн зерна нового врожаю, з чим хліборобів недавно привітав Президент України Віктор Ющенко. Головне, що люди не опустили руки і намагаються здолати скруту, думають і вирішують проблеми. Про те, чим сьогодні живе край козацької слави, читачам «Голосу України» розповідає голова обласної державної адміністрації Олександр СТАРУХ (на знімку).

— Наш регіон — експортно орієнтований, і в зв’язку з цим ми зазнали чи не найбільших втрат у порівнянні з іншими областями. Експорт промислової продукції за кордон скоротився наполовину. Це позначилося і на надходженнях до державного бюджету, і на фінансовій стабільності в регіоні.

Ще в серпні минулого року, коли почали скорочувати обсяги виробництва перші підприємства і нескладно було спрогнозувати подальший розвиток подій, ми почали роботу, спрямовану на пом’якшення наслідків кризи. У вересні—жовтні розробили, а в листопаді затвердили регіональну антикризову програму. Її виконання знаходиться під постійним контролем, і на найближчому засіданні колегії ОДА будуть проаналізовані підсумки цієї роботи за перше півріччя поточного року. Ми пішли двома шляхами. Перший — це пропозиції до центральних органів влади, зокрема й до Верховної Ради України. І треба сказати, що із більш як 60 наших пропозицій майже половина знайшла відображення у законопроектах чи нормативних актах. На місцевому рівні вживаються конкретні заходи — скажімо, надаються певні пільги малому бізнесу, який нині дуже потерпає. Бізнесмени, у свою чергу, підтримали регіональну антикризову програму, зокрема через акцію «Купуй запорізьке!». Наразі, на жаль, у більшості супермаркетів запорізьких товарів лише близько одного відсотка. Тож цей проект покликаний наповнити запорізькі ринки та магазини продукцією місцевого виробництва. Адже підтримка місцевого товаровиробника — це робочі місця, це надходження до місцевих бюджетів, це гроші, котрі залишатимуться в області. Всі ці заходи наразі дозволяють утримувати ситуацію в регіоні під контролем.

В агропромисловому комплексі ситуація хоч і складна, однак стабільна, ми — на п’ятому місці за темпами зростання обсягів продукції в країні. Зібрано перший мільйон тонн зерна, якість збіжжя вища, ніж торік. Загалом очікуємо валовий збір понад два мільйони тонн. Збільшується поголів’я свиней і птиці. Поки що скорочується поголів’я корів, хоча надої зростають. Щоправда, селяни відчувають труднощі із кредитуванням — хіба зроблять погоду 17 мільйонів гривень кредитів, якщо торік їх було виділено майже 200? Тож хотілося б, щоб підтримка наших аграріїв урядом була більш дієвою. Приміром, ще в серпні минулого року за нашою пропозицією Кабінет Міністрів прийняв постанову про сплату державою банківських відсотків за придбане в кредит сільгоспвиробниками обладнання для м’ясо-молочних комплексів, але ж у бюджет майже нічого не заклали... І таких державних програм, фінансування яких на нулі або близько нуля, сьогодні, на жаль, чимало.

Проте обласна влада не сидить згорнувши руки. Приміром, наразі актуальним є питання вигідної ціни на збіжжя. Щоб протистояти спекуляціям недобросовісних зернотрейдерів, ми спонукаємо аграріїв утворювати кооперативи, вчимо захищати свої економічні інтереси. Працюємо і з трейдерами, що зацікавлені у чесному співробітництві. Зокрема, компанія «Нібулон» будує в Кам’янсько-Дніпровському районі зерновий термінал на 35 тисяч тонн, що буде відкритий у вересні. Якщо все вийде так, як задумано, далі вестимемо мову про будівництво терміналу на Азовському узбережжі та в Запорізькому районі чи у самому Запоріжжі.

Щодо металургійних гігантів, то тут треба виокремлювати проблеми. Скажімо, алюмінієвий комбінат вже три роки добивається диференційованого тарифу на електроенергію. Сьогоднішня рекордно низька світова ціна на алюміній не перекриває виробничих витрат, левову частку яких складає саме вартість електроенергії. Держава мала б підтримати свого єдиного виробника алюмінію. Але й досі нічого не зроблено, комбінат поступово зупиняється. Коли він стане остаточно, щорічні збитки для вітчизняної економіки становитимуть 3—4 мільярди гривень, тим часом як крок назустріч коштував би кількасот мільйонів. Зупинка ЗАлКу б’є по різних галузях: робочі місця, зарплати, відрахування у бюджет. Постраждають і енергетики — адже чверть електроенергії, що споживається в області, припадає на комбінат.

При цьому є різні варіанти виходу. Один із них — введення диференційованого тарифу, з чим, до речі, погодилися всі профільні міністерства, окрім Мінпаливенерго, навіть постанову урядову в грудні видали, однак вона не діє. Була ще одна слушна пропозиція першого заступника глави секретаріату Президента Олександра Шлапака — передати ЗАлКу в користування два блоки теплової електростанції. Тоді б комбінат купував на державних шахтах вугілля й виробляв електроенергію для власних потреб. На жаль, уряд і досі не прийняв жодного рішення.

Ще парадоксальніша ситуація склалася на державних підприємствах, з якими в обласної влади найбільше клопоту. Титано-магнієвий комбінат — казенне підприємство — має найбільшу заборгованість з виплати зарплати в регіоні, за ним ідуть «Радіоприлад», «Кремнійполімер», бердянський завод «Скловолокно». Можливості вплинути на ситуацію в облдержадміністрації досить обмежені, адже важелі управління знаходяться в міністерствах та у Фонді держмайна України. Хоча від безладу на цих підприємствах потерпає передовсім область та її жителі.

Щоб виправити становище на ЗТМК, ми запропонували такий механізм: держава викуповує в резерв губчастий титан, притримує його до того часу, поки підніметься світова ціна, і вигідно продає... Гасяться борги, підприємство працює, знімається соціальна напруга в колективі — добре всім. Але уряд і досі не прийняв рішення... Таке враження, ніби регіон з його проблемами покинули напризволяще.

— Є й питання, котрі вдається вирішувати. Наприклад, ми нарешті добилися передачі охоронних прав на гідрологічний заказник «Молочний лиман» від приватної структури до Мелітопольської, Якимівської та Приазовської районних державних адміністрацій. Тепер хоч буде з кого спитати за стан унікальної природної перлини.

— За перше півріччя плани з наповнення місцевих бюджетів перевиконані, друге півріччя буде складним, але ми вишукуємо резерви на місцях. Надходження до Державного бюджету від регіону становлять 50—60 відсотків від плану. Щось загадувати наперед важко, бо система працює, мов натягнута струна. І більшість підприємств планує свою роботу навіть не на квартал, а на місяць. Така ситуація склалася в усьому світі, тож ми можемо хіба що мінімізувати наслідки кризи. Головне — зберегти людський потенціал. І у цьому питанні намітилася певна стабілізація. Якщо на початок року на обліку в центрах зайнятості перебувала 41 тисяча безробітних, то нині — менше 30 тисяч. Ми звернулися до Кабінету Міністрів з проханням спростити систему реєстрації безробітних, особливо сільських жителів, котрі повинні приходити на біржу щотижня. Бо практично чверть, а то й третину від суми матеріальної допомоги люди змушені витрачати на поїздки до райцентру. Таку абсурдну модель треба ламати, тим більше, що це не потребує законодавчого рішення.

— Те, за що так наполегливо бореться міський голова Євген Карташов, ми постійно підтримуємо, адже титул будови насправді підписує голова облдержадміністрації. Ми працюємо пліч-о-пліч, на Євгена Григоровича покладена більша відповідальність, бо замовником виступає управління капітального будівництва міськвиконкому. Однак через постійні зриви фінансування мости перетворилися на довгобуд, і тепер їх спорудження коштуватиме державі не два, а п’ять мільярдів гривень. Це — колосальні кошти, на них можна оновити в області всі школи, лікарні, шляхи та інше...

Але ж будівництво розпочали, і на нього вже витратили майже мільярд гривень. Тож роботу треба продовжувати. У цьому питанні нас підтримує Президент України. Він не раз звертався до Кабміну з вимогою вирішити питання, адже у разі «заморожування» робіт утримання мостів державі стане дорожче, ніж саме їх будівництво. Велика відповідальність лежить і на Верховній Раді, бо зміни до закону про Державний бюджет України на 2009 рік чи навіть окремий закон затверджує тільки парламент. Ми сподіваємося на розуміння й підтримку з боку парламентаріїв, і насамперед — депутатської групи від нашого регіону. Запорізькі мости — це великий інвестиційний проект, який розв’яже транспортну проблему не лише в нашому регіоні та забезпечить надійне сполучення між лівим та правим берегами, що, з огляду на аварійний стан мостів Преображенського та проїжджої частини греблі Дніпрогесу, дуже актуальне.

— У регіоні виробляється більше чверті від загального обсягу електроенергії, але резерви не вичерпані. За даними Національної академії наук України, на область припадає 15 відсотків вітрового потенціалу країни — це три енергоблоки Запорізької АЕС. На даний момент підписані протоколи про наміри з двома компаніями — «Єврокейп» та Донецькою паливно-енергетичною компанією. Процедура відведення земель уже в стадії завершення, партнери незабаром встановлять стометрові вежі для вимірювання сили вітру. «Зелений» тариф в Україні вже прийнято, але є проблема: потрібно посилювати електромережі. Це вимагає значних капіталовкладень, однак вони швидко окупляться, а тому ми активно працюємо з потенційними інвесторами. Є й, так би мовити, дрібні проекти з енергозбереження. Скажімо, використання опалювальних котлів, що працюють на соломі. Торік ми запустили дві такі котельні в Приазовському та Гуляйпільському районах, і вони показали свою ефективність та економічність. Щоправда, запаси соломи не безмірні — в кожному районі можна буде збудувати не більше десятка таких котелень. Із серйозних проектів можна назвати перекидання надлишкового тепла металургійних підприємств у житловий сектор Запоріжжя та переведення першого й другого мікрорайонів Енергодара на опалення від Запорізької АЕС. Проблем і тут вистачає, але робота ведеться.

— Майбутнє Української держави залежить від кожного з нас — журналіста, металурга, директора приватної фірми, селянина... Наскільки будемо солідарними, відчуватимемо себе єдиним народом, в якого загальні інтереси переважають особисті, така й перспектива розвитку. Головне, — до чого постійно закликає Президент нашої держави, — бути громадянами, що усвідомлюють свою відповідальність за долю країни. Україна була, є і буде, і її майбутнє, наше майбутнє треба будувати разом.

— Спасибі за цікаву розмову, успіхів Вам і міцного здоров’я!

Запорізька область.