Узагалі-то ковбасу підприємства ТзОВ «С. С. С. Р. ЛТД», що працює в селі Оринин Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині, купити на Поділлі непросто. Її замовляє столиця, де вироби розходяться дуже швидко. Бо вироби цієї марки — шинка баликова, ковбаси — «Гуцульська», «Домашня», «Зерниста» не тільки смачні, духмяні, а ще й не містять хімічних чи штучних добавок, яких тепер немарно побоюється споживач. До того ж доставку виробник гарантує. Але якщо заманеться спробувати цих делікатесів, краще не відкладайте поїздки до Оринина.
Дорога туди проста — від старовинного Кам’янця шляхом на Тернопіль. Там у пречудовій місцині над річкою стоїть млин, крутить млинове колесо невгамовна вода, даруючи прохолоду й роздуми про вічні цінності. Ось у цьому млині й смакуватимуть найкраще оті ковбаски, та й не тільки вони. Усе, що подадуть тут кухарі, — наче приготоване пращурами, які були щедрі та гостинні, не знали, що таке сурогат, володіли секретами кухонної майстерності, які нині майже забуті. Усе це — й давні рецепти, й гостинність та щедрість — прагне відновити орининський підприємець Василь Строяновський.
У Подільському краї він — людина не просто шанована, а й добре відома депутатською діяльністю та своїми кроками в розвитку регіональної економіки. Заснувавши один із перших у краї ковбасних цехів, бізнесмен не зупинився, не вдовольнився досягнутим. А вирішив зробити передовим своє рідне село, повернути його колишню славу. Тут жив колись його прадід на прізвище Яворницький. Мав власну землю, вмів господарювати. Родину розкуркулили, як і багато інших. Господарча жилка показала себе й у правнукові. Повернути забрані десятини він не міг, але землю вирішив узяти, та ще й таку, якою ніхто не цікавиться, занедбану, зарослу будяками в людський зріст. В око впала долина понад річечкою, де колись гралися дітьми біля старого млина. Тепер і млин стояв поруйнований, відлякував пусткою. За якийсь час руїна перетворилася на дивовижне кафе. А навколо виросли квіти, з’явилися дивовижні скульптури. На річці збудували кілька ошатних кладок та місточків, угору по течії насипали греблю, саме русло розділили на два, а на острові насипали піщаний пляж. Старі верби такої чудасії не пам’ятали, але дуже швидко до неї звикли. Тепер у долині і стадіон, і міні-іподром, де можна осідлати коня або ж покататися на возі. Свій заклад підприємець назвав «Перевеслом». Дуже швидко воно стало улюбленим місцем відпочинку. А цього року на святкування Івана Купала сюди прибула... ціла область. Такої кількості гостей Оринин зроду не приймав. Купальське дійство на острівці під вербами, гордовитий могутній Нептун, що несподівано виплив з русалками на човні з-за греблі, пісні й танці біля вогнища до самого ранку не відпускали учасників та глядачів з цього чарівного «Перевесла». Не обійшлося без пригощання — юшки, каші та ковбаски.
До слова, «Перевесло» тепер стало мережею закладів громадського харчування. Кафе з такою само назвою відкрито і в Кам’янці-Подільському, на вулиці Соборній, зовсім поруч із трасою Житомир—Чернівці та центральним ринком. Якість страв тут відмінна, ціни помірковані, а дизайн нагадує рідну дідівську хату, в яку приємно повернутися після довгих доріг по світу. Невдовзі в Орининській долині теж з’являться такі хатини. Це будуть справжні подільські мазанки. Ціле село над річкою, каже підприємець, правитиме й за готель, і за відпочинково-оздоровчий комплекс. Якщо зовні хати будуть наче років двісті тому, то всередині можна буде натрапити й на такі сучасні речі, як, до прикладу, джакузі. Що ж стосується абревіатури «С. С. С. Р.», то це не те, що дехто подумав. Це перші літери прізвищ засновників підприємства.
На знімку: Надія Томіліна та Оксана Каліновська працюють з перших днів у мережі «Перевесло».
Фото автора.