«Китайське диво»

Народний Китай проводить розумну і збалансовану миролюбну зовнішню політику, робить свій внесок у розв’язання складних міжнародних проблем для просування багатополярності у світі, демократизації міжнародних відносин і захисту миру, стабільності та розвитку в регіоні й на планеті загалом.

Разом з тим у політичному житті Китаю дуже важливу роль відіграють збройні сили. Про це свідчить і те, що посаду голови Центральної військової ради обіймає, як правило, Генеральний секретар Центрального комітету Компартії Китаю і Голова Китайської Народної Республіки.

Національно-визвольна армія Китаю будується відповідно до концепції захисту «стратегічних кордонів і кордонів життєвого простору», законних прав та інтересів держави в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Довгострокова програма будівництва збройних сил Китаю допускає в разі потреби ведення локальних війн оборонного характеру по всьому периметру кордону, ефективне стримування й усунення потенційних противників, у тому числі відбиття загрози з боку міжнародного тероризму і сепаратистських сил, а також здатна здобути перемогу у війні будь-якого масштабу і тривалості з використанням усіх засобів і способів ведення збройної боротьби.

Завдяки титанічній концентрації своїх можливостей Китай уже 16 жовтня 1964 року провів перше випробування ядерного пристрою, а 17 червня 1967 року здійснив підрив термоядерного пристрою. Одночасно з розробкою ядерних зарядів велися роботи зі створення засобів їхньої доставки. Нині Китай став державою — власником ядерних засобів глобального масштабу.

У прийнятій доктринальній ядерній концепції визначається не тільки напрям будівництва ядерних сил, а й їхнє застосування у формі удару у відповідь або зустрічного удару у відповідь. Усе це підвищує національну безпеку країни на глобальному рівні.

У 2008 році зростання військового бюджету становило 17,6%, тобто на потреби Народно-визвольної армії Китаю спрямовано майже 59 мільярдів доларів (у 2007 році —45 мільярдів доларів). Така військова політика триватиме і цього року, оборонний бюджет становитиме 70,7 мільярда доларів, або 6,3% від загального обсягу витрат держбюджету. Зокрема, Пекін має намір збільшити фінансування новітніх розробок у галузі озброєнь, у тому числі бойових роботів і електромагнітних гармат. Ведеться підготовка військових до таких нетрадиційних викликів безпеки, як землетруси та інші стихійні лиха, тероризм і сепаратизм.

Не можна виключати того, що глобальна фінансово-економічна криза, яка розвивається, чревата ризиком розв’язання третьої світової війни, адже саме так виникли перша і друга світові війни. І саме після двох світових війн США, прокредитувавши їх учасників і при цьому зазнавши мінімальних втрат, перетворилися на ведучу світову державу, що диктує силою зброї, у тому числі із залученням країн НАТО, свій тип демократії і свій «новий порядок» непокірливим державам і народам.

І нині мета капіталістичних верховодів — підготовка плацдармів для оволодіння світовими ресурсами і ринками збуту, ось чому вони бряжчать зброєю, відроджують середньовічну політику колоніалізму над іншими країнами за уже відпрацьованим алгоритмом. Отож треба бути напоготові, адже в будь-який момент власники великих грошей, виходячи зі своїх корисливих інтересів, можуть спровокувати нову, третю світову війну.

Треба сказати, що Китай зробив наймогутніший ривок у космічний простір. Сьогодні на орбіті знаходяться 54 діючих китайських штучних супутники Землі. Створено пілотовану космонавтику. 2014 року планується запуск місяцеходу, великого супутника і космічної станції. Їх виведуть у космос могутні ракети «Чанчжен-5» («Великий похід») з максимальним корисним навантаженням 25 тонн. Серед перспективних проектів КНР з освоєння космосу — розгортання системи глобального позиціювання «Бейтоу» («Компас»), висадження людини на Місяць, відправлення до 2050 року безпілотних апаратів за межі сонячної системи.

Тож червоний прапор Китаю робить досить галасу у світовій пресі. Багато газет у різних варіантах повторюють: «Червоний дракон ричить на Сході».

Так, великому Китаю справді потрібна велетенська оборонна міць: йому є що захищати, у нього є кому захищати й у нього є все необхідне для цього.

О восьмій годині, восьмого числа, восьмого місяця, восьмого року — ці чотири вісімки — час урочистого відкриття літніх ХХІХ Олімпійських ігор у Пекіні. Треба сказати, що того дня увесь світ звіряв годинник по Піднебесній. Вісімка в магії чисел у духовній культурі Китаю здавна має неабияке значення. Вісімка символізує нескінченність, завершеність, повноцінність, універсальність і тому вважається багатогранно щасливою цифрою.

Успішно провівши Азіатські ігри 1990 року, Пекін використав набутий досвід і створив у ході олімпійської підготовки комплекс спортивних об’єктів, доріг і міської інфраструктури, що цілком відповідають потребам всесвітнього свята спорту. Фактично китайці витратили астрономічну суму — 42 мільярди доларів. Таку колосальну суму на олімпійську підготовку не витрачала жодна країна.

Найбільше китайцям довелося витратитися на транспортну інфраструктуру — 26,5 мільярда доларів. На другому місці — покращення екології — 10,5 мільярда. Спортивні споруди коштували 2,5 мільярда. Ще близько 2 мільярдів доларів пішло на забезпечення безпеки і сферу послуг.

Але підприємливі китайці все розрахували наперед і впевнені, що ці витрати з надлишком окупляться. Очікується, що до 2010 року загальноекономічна користь, включаючи туризм, торгівлю, сферу послуг, будівництво, транспорт, спорт, наукові дослідження, становитиме 71,7 мільярда доларів. В найближчі роки завдяки Олімпіаді ВВП у Пекіні щорічно зростатиме на 1%.

Олімпіада-2008 пройшла в Пекіні на 37 спортивних спорудах. З них 19 збудовані заново. Побудований національний стадіон «Няочао» («Пташине гніздо») на 90 тисяч місць. Там відбулися церемонії відкриття і закриття Ігор, фінали з футболу і легкої атлетики. До наявних у столиці 570 готелів зоряної категорії додалося ще близько 300. Було побудовано Олімпійське селище з квартирами для спортсменів і тренерів загальною площею 360 тисяч квадратних метрів. Автошляхову мережу столиці розширили втричі. До Олімпіади довжина метрополітену збільшилася вчетверо і досягла 200 кілометрів, є 123 станції, що дуже сильно полегшило напруження наземного транспорту.

Жителі китайської столиці, вся країна гідно впоралися з найважливішим національним проектом міжнародного масштабу — літніми Олімпійськими іграми, що проходили з 8 по 24 серпня 2008 року. Олімпійський вогонь, запалений на стародавній землі Еллади, пройшов найдовшим естафетним шляхом, побувавши на п’яти континентах, був піднятий на найвищу вершину світу Джомолунгму (Еверест). Гасло олімпійської акції — «Одна планета — одна мрія!». І спортсмени з усіх куточків світу боролися за свою мрію.

На жаль, так склалося, що олімпійський рух від самого початку свого існування супроводжувався політичними акціями і закликами до бойкоту. Цього разу також були розпочаті провокаційні спроби зірвати Олімпіаду в Пекіні й тим самим послабити позиції КНР у світі. Тому і виникали надумані спекуляції на декількох темах. Так з’явилася проблема з незалежністю Тибету, із правами людини, тайванська проблема і сепаратизм в інших районах, боротьба з тоталітарною сектою Фалуньгун, керівництво якої зв’язане з американськими спецслужбами.

Однак ці незграбні спроби ганебно провалилися — у ХХІХ Олімпійських іграх у Пекіні взяла участь рекордна кількість країн — 204. Олімпіада стала для Китаю справою честі і престижу. Адже сьогодні ступінь взаємозалежності і взаємовпливу економік країн Заходу і КНР така, що унеможливлює конфлікт між ними.

Отож пекінську Олімпіаду впевнено і беззастережно виграли Китай і його спортсмени, весь китайський народ. Як каже китайське прислів’я, «щастя приїхало так швидко». Завоювавши 51 золоту медаль, китайські спортсмени посіли перше місце в рейтингу золотих нагород. Можна сказати, що олімпійський дух «швидше, вище, сильніше» прописався в Китаї. До цього 72 роки, починаючи з 1936 року, у загальнокомандному заліку лідирували тільки США або Радянський Союз.

Крім того, Олімпіада-2008 стала вітриною науково-технічного прогресу й інноваційного потенціалу Китаю. Вона не тільки сприяла модернізації Пекіна і всієї країни, а й стала мостом між цивілізаціями Сходу і Заходу, поглибила взаєморозуміння між народами всіх континентів, популяризувала традиційну китайську культуру. Прямі трансляції Олімпійських ігор забезпечувалися для 4,4 мільярда телеглядачів, тобто їх подивилося дві третини населення земної кулі. Піднебесна розповіла людству про стрімкий ривок до світового лідерства, який зробив великий народ під керівництвом Комуністичної партії.

Коли в Україні щодень дорожчає хліб і молоко, інші продукти першої необхідності, зростають ціни на ліки, тарифи на житлово-комунальні й транспортні послуги, дорожчає бензин, коливається курс гривні у бік її здешевлення, а населення, підприємства і підприємці відчувають кредитний голод і їм нема чим розрахуватися за раніше взяті позикові кошти, то в Китаї дуже низька інфляція, національна валюта (юань) стосовно долара не знижується, а банківське кредитування переживає бум, скасовано квотування кредитів, а їхні ставки знижені з 7,5% до 5%, що дозволило за січень 2009 року видати інвестиційних кредитів у 4 рази більше, ніж за грудень 2008 року.

І хоча між Україною і Китаєм великі відстані, між нашими державами ведеться плідне співробітництво. Взаємний товарообіг зі 100 мільйонів доларів на початку 90-х років зріс до 4,16 мільярда в 2006 році. 2007 року товарообіг перевищив 6,5 мільярда доларів, тобто порівняно з 2006-м зріс на 57%. А в 2008 році досяг 8,66 мільярда. Згідно з прогнозами, товарообіг між нашими країнами до 2012 року зросте до 10 мільярдів доларів. У наших країн прекрасні основи для зміцнення зв’язку, бо вони володіють могутнім науково-технічним потенціалом, мають величезну виробничу базу і ємний споживчий ринок.

Зокрема, китайські компанії вкладають значні інвестиції та інші капіталовкладення в Україну. Уряд КНР надав Україні допомогу на розвиток техніко-економічних проектів на суму 25 мільйонів юанів (6,8 юанів дорівнюють 1 долару, тобто це майже 3 мільйони доларів). Особливий інтерес становить участь китайців у будівництві доріг, мостів, розвитку міської і спортивної інфраструктури в нашій країні напередодні Євро-2012, розширенні партнерства й ефективного співробітництва в інших галузях.

Треба сказати, що в торгівлі перевага все-таки на користь Китаю. Правлячий в Україні націонал-олігархічний режим практично не підтримує вітчизняного виробника, особливо дрібного і середнього. Вступивши до Світової організації торгівлі, Україна фактично відкрила двері на свій внутрішній ринок для іноземних товарів. А Китай проводить активну торгову експансію і нині в нас на кожній торговельній точці, в кожному будинку й у кожній родині є китайські товари. Соціалістичний Китай вдягає і взуває кожного з нас, забезпечує побутовою технікою.

Китайський досвід модернізації і реформування може бути дуже корисним для України: наприклад, першорядне значення політичної стабільності; обов’язкова підтримка певного співвідношення і рівноваги політичних та економічних реформ і їх послідовність; необхідність мати довгострокову, добре продуману і таку, що постійно звіряється з практикою, стратегію побудови нової економіки не на уламках колишньої, а при збереженні накопиченого потенціалу і заощадження всього в ньому цінного; особлива увага до сільського господарства і легкої промисловості; зчеплення реформ із поліпшенням матеріального становища населення; широке й обережне використання локальних та інших експериментів під час розробки концепції і методів проведення реформ (а не моментальне поширення скоростиглих новацій на всю країну)...

Україні варто було б врахувати досвід КНР щодо забезпечення сполучення плану і ринку, державного регулювання економіки і саморегулювання, внутрішнього контролю за діяльністю управлінського апарата акціонерних товариств, банків. В Україні необхідно рішуче відкинути практику невтручання держави в економіку, забезпечити розробку народногосподарських балансів і стратегічне планування соціально-економічного розвитку, як це робиться в Китаї, де використовується більша гнучкість, більша розмаїтість у визначенні правового режиму господарської діяльності на різних територіях, раціональний і стабільний розподіл доходів від надходження податків між загальнодержавним і регіональним бюджетами.

Треба також врахувати, що розвиток виробництва і конкурентоспроможність продукції забезпечуються в Китаї великими об’єднаннями і фінансово-промисловими групами, а також спільними з іноземними інвесторами підприємствами. При цьому «червоний Китай» як велика соціалістична держава не зробив жодних ідеологічних поступок капіталістичним країнам, не продав іноземним діловим колам жодної «золотої акції», спільні підприємства знаходяться під постійним і невсипущим партійним і державним контролем.

Заслуговує на увагу китайський досвід боротьби з корупцією, тому що жодна держава від цієї небезпечної хвороби не застрахована. В Китаї у цьому використовується контроль трудових колективів за адміністрацією підприємств, контроль за витратами і доходами чиновників і їхніх родичів, конфіскація майна, відкриті судові процеси та ін. Покарання настає неминуче, незважаючи на високі чини. Особливо небезпечних корупціонерів можуть засудити до вищої міри покарання. Як то кажуть, чим більше бере корупціонер, тим швидше він помирає.

На жаль, попри такі суворі покарання, у тому числі навіть на публічні страти, у Китаї цілком викорінити випадки змови підприємців і чиновників за принципом «твоя влада — мої гроші» не вдається. Разом з тим китайці підкреслюють, що в китайській мові ще не з’явилося слово «олігарх» чи який-небудь його еквівалент, і це теж свідчить про політику китайської влади щодо корупції.

Нині в Китаї набрав чинності новий порядок атестації чиновників і державних службовців. Головною його особливістю стало те, що працівники, котрі її успішно пройдуть, будуть підвищені на посаді, це позначиться на щорічній індексації їхньої заробітної плати, ну а ті, хто не витримає запропонованих іспитів, можуть бути звільнені. Установлено критерії, за якими судитимуть про людину — моральні норми, ділові якості, прагнення кар’єрного росту, досягнення по службі та абсолютна непричетність до корупційних скандалів.

Ці заходи дуже важливі в рамках масштабної адміністративної реформи, спрямованої на скорочення кількості міністерств і відомств шляхом їх ліквідації або злиття, зниження бюрократичної складової і підвищення ефективності роботи державного апарата. Крім того, подібна кампанія дуже доречно випала на часи глобальної фінансово-економічної кризи, що змушує Китай витрачати кошти обачніше.

Гадаю, такий китайський досвід перевірки чиновників на профпридатність міг би бути використаний і в Україні. Як то кажуть, а чи по Савці свитка?

Узагальнюючи результати китайського експерименту, важливо відзначити таке: величезна країна привела своє господарство у стан цілковитої готовності до будь-яких змін і трансформацій на світовій економічній арені.

Коли злагоджена століттями капіталістична система тріщить буквально по швах під грізними ударами фінансово-економічної кризи, соціалістичний Китай довів свою стійкість до таких катаклізмів. Фактично вся світова фінансова система нині тримається на Китаї, що володіє колосальним обсягом американських боргових зобов’язань, придбавши цінні папери уряду США (так звані деріативи) на суму близько 700 мільярдів доларів. Для Китаю така ситуація є вимушеною, бо в нього величезне позитивне сальдо торгівлі з США — основним торговим партнером, і відмова купувати американські держоблігації призведе до втрати найбільшого ринку збуту.

По суті, соціалістичний Китай рятує увесь світ, кинутий у безодню катастрофічної кризи США — найбільш могутньою і стабільною донедавна імперіалістичною державою.

Американський журнал «Форін афферз» в одному з номерів надрукував на обкладинці червоними літерами заголовок «Китай злітає». У матеріалі йдеться: «Немає сумнівів, що поява Китаю як великої економічної держави буде однією з головних проблем, з якою зштовхнуться світові лідери в наступні кілька десятиліть, і що ця проблема вимагає ретельного аналізу. І почати треба з вивчення його переможної стратегії... Недавнє народження потенційної економічної наддержави — подія безпрецедентна».

Експерти з інвестиційної компанії «Фіннам» зазначають: «XXІ століття стане століттям Китаю. Конкурувати з ним не під силу жодній країні».

Уже нині головна соціалістична держава є якорем усієї світової економіки, яка в умовах глобальної фінансово-економічної кризи збільшиться в 2009 році лише на 0,5%. Очікується, що ВВП США цьогоріч скоротиться на 1,6%, країни «єврозони» втратять на круг аж 2% загального ВВП. Як уже говорилося, зростання економіки Китаю становитиме цього року 8% і це той самий «золотий важок», що витягне чашу терезів світової економіки на «плюс». Звичайно, прогнозовані показники все-таки нижче від щорічного збільшення за попереднє десятиліття, але зриву завдань XІ п’ятирічного плану розвитку народного господарства не буде.

За підсумками 2009 року Китай повинен обійти США і посісти перше місце у світі за обсягом промислового виробництва. В опублікованій нещодавно доповіді авторитетного Союзу німецьких машинобудівників, США і Німеччина «зазнали поразки» у конкурентній боротьбі з Китаєм за лідерство в цій ключовій галузі сучасної економіки. Відповідно до цієї доповіді, провідною машинобудівною державою світу за підсумками 2008 року став соціалістичний Китай.

Частка китайських компаній на світовому ринку машин і обладнання досягла 17,2%, німецьких компаній — 14,7%. А недавній загальновизнаний лідер галузі — Сполучені Штати Америки посіли третє місце — 14,6%. На четвертому місці Японія — 11,8%.

Цей факт надзвичайно важливий, але річ навіть не в ньому одному, а в загальній тенденції. Враховуючи у комплексі внутрішню і міжнародну обстановку, виробляючи глобальний кругозір і підсилюючи стратегічне мислення, Китайська Народна Республіка розумно регулює найважливіші взаємини в економічному виробництві та в соціальній сфері, будує середньозаможне суспільство, робить свій вагомий внесок у розвиток цивілізації людства.

Можна сказати, що кожні десять років на планеті з’являється новий Китай — його ВВП подвоюється. Є всі підстави гадати, що, попри кризу світового господарства, китайська економіка продовжить саме такі кроки в майбутнє, по суті, вже зараз це «майстерня планети», «всесвітній складальний цех».

За підсумками дослідження глобального індексу споживчої довіри в 2009 році, проведеного відомою консалтинговою компанією «ACNіelsen», у Китаї він становить 89 пунктів, що значно вище від середньосвітового рівня і за цим показником республіка посідає 10-те місце на планеті.

За авторитетними прогнозами фахівців, у 2015 році частка Китаю у світовому ВВП становитиме 16,3%, Західної Європи — 16,4%, США — 17,9%. Як бачимо, частка Китаю у світовій економіці тільки зростає.

Великий і працелюбний китайський народ під керівництвом Комуністичної партії, в якої 2021 року буде столітній ювілей, виступає як рушій історії, його роль у створенні майбутнього має визначальний характер, він переконливо продемонстрував переваги соціалістичного вибору у світовій політиці й економіці.

Адже все те, що відбулося і відбувається в Китаї, без перебільшення можна назвати небувалим економічним дивом, що перевершує всі подібні дива. Справді, це «очевидне-неймовірне». Китайська цивілізація показує, що вона недарма є єдиною давньою цивілізацією, котра дожила до наших днів. XXІ століття стане століттям Китаю, ця країна виявиться єдиною наддержавою, змінивши в цій якості США.

Звичайно, в Китаї ще багато проблем. За темпами промислового зростання не встигає постачання енергетичними та іншими ресурсами. Викликають занепокоєння екологічні забруднення, надмірна орієнтація на зовнішній ринок. Є потреба надання допомоги бідним людям. Збільшення доходів групи населення з низькими доходами, особливо на селі, має стати головним заходом для підйому споживання.

Звісно, Компартія Китаю, вищий законодавчий орган КНР — Всекитайські збори народних представників, Державна Рада (уряд) Китаю знають про ці та інші проблеми і мобілізують народ на подолання недоліків і невикористаних можливостей.

Уже цьогоріч енерговитрати на одиницю ВВП скоротилися на 2,89% порівняно з тим же періодом минулого року. У прагненні до здійснення економічного зростання китайський уряд приділяє підвищену увагу економії енергоресурсів і скороченню викидів забруднюючих речовин, екологічному будівництву й охороні навколишнього середовища.

Як вважають західні експерти, Китай здатний знайти внутрішні вирішення проблем в умовах протистояння глобальному цунамі, викликаному зовнішніми причинами. За оцінкою рейтингового агентства «Стендард енд пуерз», цьому сприяє, зокрема, «низький рівень використання позикових коштів у приватному секторі» та «невисока схильність фінансової системи до зовнішніх ризиків». Високо оцінюють на Заході і китайський потенціал зростання частки споживання у ВВП.

Заходи, що їх уживає китайська влада, стимулюють внутрішнє споживання і забезпечують економічне зростання в країні, а в довгостроковій перспективі створюють надійну основу, новий шанс для подальшого динамічного розвитку. Так, в останні п’ять років річне зростання внутрішнього споживання становить 13,1%.

Безумовний соціальний пріоритет буде надано забезпеченню зайнятості населення і прискореному створенню нових робочих місць замість тих, що виявилися закритими у зв’язку з нездатністю західних країн закупити промислову продукцію китайських фабрик і заводів, про що була з ними попередня домовленість.

Для протидії міжнародній кризі й одночасного збереження стійкого розвитку національної економіки держава в найближчі два роки виділяє майже 600 мільярдів доларів. Кошти спрямовують для підтримки, реструктуризації і оптимізації десяти ключових секторів індустрії — автомобілебудування, сталеливарної і текстильної промисловості, машинобудування, суднобудування, електроніки й інформатики, нафтохімії, легкої промисловості, кольорової металургії і транспортної логістики.

Одні з цих 10 виробничих галузей є опорними галузями народного господарства, інші — важливими стратегічними галузями, треті — тісно пов’язаними з добробутом народу країни. Зокрема, близько 80% доданої вартості, створеної у промисловості, і третина ВВП припадає саме на ці галузі, чисельність зайнятих у них становить 30% від загальної кількості трудівників міських і селищних підприємств країни.

Серед причин у труднощах розвитку цих галузей є не тільки негативний вплив світової фінансової кризи, а й концентрований вияв корінних внутрішніх протиріч і місцевих особливостей у розвитку китайської промисловості в умовах сильних коливань глобального ринку.

Метою і головним змістом Програми відродження цих ключових економічних галузей є розширення споживання і стимулювання внутрішнього попиту, і все це зможе сприяти не тільки відновленню китайської економіки, а й прискоренню трансформації моделі зростання економіки, тобто переходу від моделі зовні орієнтованої економіки до моделі стимулювання внутрішнього попиту, стимулювання споживання (розширення попиту на житло, автомобілі, попиту на селі, попиту на туризм та інші послуги). Стимулювання внутрішнього споживання є основою запобігання економічному спаду, основою для подальшого розвитку економіки Китаю.

Тож нинішня стратегія активізації економіки і забезпечення її зростання дасть змогу оптимізувати економічну структуру, забезпечити концентрацію виробництва, підвищити здатність до саморозвитку, підтримку технічних інновацій з метою сприяння перетворенню екстенсивної моделі в інтенсивну, перехід від трудомісткості до техноємності, застосування нових технологій, стимулювати як кількісне, так і якісне зростання економіки, забезпечувати високу міжнародну конкурентоспроможність продукції, що випускається.

Паралельно здійснюється зниження податків (тут використовується прогресивна шкала прибуткового податку — від 5 до 45%), підтримка науково-технічного розвитку, виконання соціальних програм та інші широкомасштабні проекти, ведеться прискорений пошук нових можливостей економічного зростання.

Китай активно виступає проти валютної монополії США. Адже саме статус долара як основної резервної валюти призвів до небезпечних дисбалансів у світових фінансах, що й спричинило нинішню кризу. Склалася парадоксальна ситуація, коли сукупні резерви центральних банків світу на дві третини складаються з американської валюти. Таким чином, багато країн стають заручницями рішень Вашингтона. Китайське керівництво вважає, що введення наднаціональної валюти, стабільної і не зв’язаної з конкретною країною, пішло б на користь світовим фінансам. Отож вихід із ситуації, що склалася, — це створення кошика резервних валют з метою зменшення залежності від долара. Хоча нині така позиція ще несвоєчасна, бо в КНР і США величезний двосторонній товарообіг, що обслуговується доларом. Та й свої валютні резерви китайці тримають здебільшого в американських паперах.

Як відомо, 10 років тому Китай успішно впорався з Азіатською фінансовою кризою, що заклало надійний фундамент для подальшого розвитку суспільства й економіки. Уряд КНР тоді радикально збільшив видаткову частину бюджету в рамках «політики активних фінансів», урізав ставки за вкладами, збільшив кредитування, підвищив зарплати, почали виділятися дотації малоімущим. Купівельна спроможність населення зростала як снігова лавина: товар збувався — виникали нові робочі місця — множилися заробітки, завдяки їм наростав збут і т. д.

Крім того, з 1998 по 2008 рік у Китаї сформувалася модель економічного зростання, орієнтована на експорт. Частка надходжень від експорту у ВВП країни становила 40%. І сьогодні, через 10 років після Азіатської кризи, Китай змушений ще раз дивитися в обличчя глобальному фінансовому цунамі, спричиненому американським капіталізмом. Це призвело до різкого зниження попиту на світовому ринку, через що орієнтована на експорт китайська економіка уповільнила темпи свого зростання.