175 років юності*

Нагадуємо, що цього року виповнюється 175 років від дня заснування Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Навчання у новоствореному університеті розпочалось на єдиному тоді філософському факультеті. Які здобутки має філософський факультет, яке його сьогодення і які перспективи — про це розмова з деканом філософського факультету Анатолієм Євгеновичем Конверським.

60-ті роки, коли я вступав на філософський факультет, були наповнені відгомоном хрущовської відлиги, першими спробами оглянутися на жахи тоталітарного режиму, що відбивалося, перш за все, в літературі, музиці, скульптурі, мистецтві загалом.

Ми у захваті слухали Р. Рождественського, А. Вознесенського, читали Фазіля Іскандера, обожнювали В. Висоцького тощо. І, зрозуміло, першими поводирями у великий фаховий світ були мої вчителі. Перш за все це вчителька історії Марія Павлівна Стеценко та вчитель російської мови і літератури Василь Лукич Кривич. Саме вони своїми уроками навчали розглядати історичні події не в хронологічній послідовності, а в закономірному зв’язку і порядку, саме вони прищеплювали перші паростки гуманізму. Все це сформувало моє прагнення збагнути, чому світ, при всьому його розмаїтті, єдиний, чому людина, будучи вінцем створеного, а значить, і вершиною досконалості, є вкрай суперечливою; іншими словами — чому в людині часто поєднується геній і руйнівник. Мені здавалося, що відповіді на ці питання можна отримати на єдиному тоді в Україні філософському факультеті Київського державного університету імені Тараса Шевченка.

З вересня 1966 року я студент філософського факультету. Після закінчення факультету в 1971 р. вступив до аспірантури по кафедрі логіки. З 15 жовтня 1974 викладаю логіку на гуманітарних факультетах університету.

На факультеті, як тоді, коли я став студентом, так і сьогодні, панував дух вільнодумства, прагнення самостійно оцінити явища суспільного життя, збагнути таємниці пізнавальної одіссеї людини. Згадуючи тогочасний факультет, мені здається, що в мене були найкращі викладачі.

Ми заслуховувалися лекціями К. Руденко, А. Пашкової, Л. Марісової, М. Третяка, В. Дмитриченка, П. Курочкіна, Д. Острянина, В. Павлова, М. Булатова, К. Ткаченка, В. Босенка, А. Нелєпа, В. Танчера, І. Бичка, П. Загороднюка, Ю. Савельєва, В. Кудіна та багатьох інших.

Зрозуміло, з відстані сьогоднішнього дня можна говорити про неоднорідність тодішнього мого викладацького корпусу. Можна було б говорити про внесок кожного мого викладача в скарбницю філософської науки. Але це було б по-людськи непристойно і надзвичайно несправедливо. Кожен із них був оригінальною людиною, закоханою у свою професію, і кожному з них було притаманне прагнення ввести нас у загадковий світ філософської науки, прищепити нам любов до філософії.

Сьогоднішній факультет змінився в тому, що має кращу бібліотеку, кращі умови для навчання і відпочинку студентів. Факультет має власний лінгафонний кабінет, комп’ютерний клас (який працює як бібліотека), власний видавничий центр, свій спортивно-тренажерний зал. На факультеті сьогодні 10 кафедр: філософії; логіки; етики, естетики та культурології; історії філософії; української філософії та культури; релігієзнавства; філософії гуманітарних наук; філософії та методології науки; політології; політичних наук. Факультет сьогодні складається з трьох відділень -філософія, релігієзнавство і політологія. Навчальний процес на факультеті забезпечують 30 професорів, докторів наук, 69 доцентів, кандидатів наук (коли я вчився, на факультеті було лише 8 професорів). В аспірантурі на факультеті вчиться 148 чол., а в докторантурі — 19 чол. На факультеті діє п’ять спеціалізованих вчених рад із захисту докторських та кандидатських дисертацій.

Це сьогоднішні ознаки факультету. Але за змістом, за інтелектуальною складовою факультет залишається незмінним у своєму прагненні відкривати студентській молоді глибини філософської науки, формувати наукову й освітянську еліту України.

Історія Імператорського університету св. Володимира розпочинається в 1834 р. Першим факультетом тоді був філософський. Відкриття Київського університету з філософського факультету не було якимось винятком. І в Санкт-Петербурзькому університеті, і в Московському першим факультетом був філософський.

Це пояснюється тим, що в ті часи на теренах імперії існувала богословська освіта, але час вимагав переходу до світської освіти. Суспільство вкрай потребувало інженерів, учителів, лікарів, агрономів і т. д. Перехід від богословської освіти до світської можна було здійснити через філософію. Адже релігію і філософію об’єднує пошук істини, але вони відрізняються шляхами цього пошуку. Якщо релігія прагне збагнути істину шляхом божественного одкровення, то філософія у своїх висновках спирається на дані природничих і гуманітарних наук.

Історія філософського факультету сповнена і драматичними подіями, і яскравими сторінками. Факультет за його історію кілька разів закривали або об’єднували з іншим факультетом. Уперше факультет закрили після викриття Кирило-Мефодіївського товариства, а в 1955 році філософський об’єднали з історичним. І лише з 1965 року і до сьогодні факультет існує окремим підрозділом університету. Яскраві сторінки факультету пов’язані з видатними викладачами та випускниками факультету.

Значний вклад у розвиток факультету внесли перші його викладачі: С. Гогоцький, О. Гіляров, О. Новицький, Г. Челпанов. На факультеті вчилися всесвітньо відомі філософи М. Бердяєв, Г. Шпет,       В. Асмус, Д. Чижевський. У 1944 р., після повернення університету з евакуації, філософський факультет відновлюється як окремий підрозділ. Повоєнну сторінку факультету творили професори М. Овандер, М. Шлепаков, М. Раєвський, Ф. Москаленко, І. Підгрушний, В. Танчер.

Особливо слід виділити сторінку життя факультету з 1965 р., коли його очолив    В. Шинкарук. В цей час закладаються підвалини київської філософської школи, фундаторами якої є П. Копнін та В. Шинкарук, формуються сучасні напрями філософських досліджень: логіка та методологія науки, рефлексія класичної німецької філософії, філософська антропологія та ін.

Сьогодні в цих напрямках проглядається суттєвий внесок випускників факультету: В. Іванова, О. Яценка, В. Табачковського,    А. Гордієнка, М. Поповича, Б. Кримського, М. Дученка,         Л. Левчук, Н. Костюк, О. Лисенка та багатьох інших.

Окремо хочеться сказати про деканів філософського факультету, оскільки саме вони визначали характер і особливості конкретної сторінки життя факультету. Упродовж усієї історії факультету його деканами, починаючи з першого — Михайла Максимовича, були люди непересічні, закохані у філософську освіту і науку. Вони намагалися створити всі умови для глибоких філософських досліджень і забезпечити всі чинники підготовки високоосвічених фахівців. Особливо слід вказати на величезну роль тих деканів, які очолювали факультет з часу його відновлення в 1944 р., коли філософська освіта почала поширюватись у всіх вищих навчальних закладах, де відкривалися кафедри філософських дисциплін.

Деканами в цей час були справді неординарні люди, оскільки, крім глибоких теоретичних знань, потрібно було мати серйозні навички організації та забезпечення навчального процесу. Сучасники вдячні  М. Раєвському, Ф. Москаленку, М. Шлепакову, М. Овандеру, І. Підгрушному,      В. Танчеру, В. Шинкаруку, П. Дишлевому, І. Надольному, М. Тарасенку. Кожен із названих деканів залишив свій слід у розвитку факультету.

Так, за часів керівництва факультетом професора В. Танчера було відкрито відділення психології, яке згодом переросло в окремий факультет. Під керівництвом професора І. Надольного філософський факультет зріс структурно і змістовно. У цей час було відкрито соціологічну лабораторію, а в 1986 р. — відділення соціології, яке з 2007 р. виділилося в окремий факультет.

За часів керівництва факультетом професора М. Тарасенка факультет почав готувати фахівців-політологів; навчання почало здійснюватися за новими навчальними планами, які відповідають світовим стандартам.

Коли порівнювати сьогоднішнього студента і студента минулих років, то якихось особливих змін не спостерігається. Це все та ж допитливість, палке прагнення пізнати філософську науку й оволодіти нею. Різниця, мабуть, у можливостях. Сьогоднішньому студентові доступні практично будь-які літературні джерела, а наукові консультації викладачів спрямують їхні пізнавальні зусилля у потрібне русло.

Після закінчення факультету значна частина випускників працюють викладачами філософських дисциплін у вузах України. В будь-якому вищому навчальному закладі України викладаються філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство, політологія, риторика, еристика, історія культури, теорія культури, і викладачами цих дисциплін є наші випускники. Частина випускників іде на практичну роботу. Наші випускники працюють радниками, консультантами, референтами в органах державної влади, на дипломатичній службі. Словом, там, де потрібні серйозні аналітики, — там є потреба в наших випускниках.

Працюють наші випускники і в ЗМІ. Всім, мабуть, запам’ятався наш випускник, ведучий програми «Епіцентр» В’ячеслав Піховшек, цікавими були репортажі з Верховної Ради нашої випускниці Марини Сороки (зараз вона речник Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко).

На факультеті створено всі умови для залучення студентів до наукових досліджень. За час навчання студент має можливість опублікувати свій науковий доробок в академічному виданні, брати участь і виступити на науковій конференції. До речі, в матеріалах традиційної щорічної конференції «Дні науки філософського факультету» 70% публікацій — це студентські роботи. Активісти наукової роботи мають можливість взяти участь у роботі конференцій вищих навчальних закладів України та близького і далекого зарубіжжя. На факультеті для цього створено всі умови.

Студенти, які виявили хист до наукової роботи, мають можливість продовжити навчання в аспірантурі. Щорічно ми приймаємо на навчання в аспірантуру 45 осіб денної форми навчання і 12 осіб заочної форми навчання. Це складає 50% від щорічного випуску фахівців денної форми навчання.

Філософський факультет завжди виховував людей високоосвічених, глибоко ерудованих, здатних творчо й неординарно мислити. І не випадково багато випускників факультету посіли високі державні посади, очолюють вищі навчальні заклади, факультети й кафедри, стали відомими журналістами, представляють нашу державу за кордоном... Ми горді тим, що ректором Київського національного університету імені Тараса Шевченка є вихованець факультету академік Л. Губерський. Факультет пишається тим, що серед його вихованців є академіки та член-кореспонденти Національної академії наук України та Академії педагогічних наук України.

Створена на факультеті в 60-ті роки минулого століття київська філософська школа стимулювала ряд оригінальних відкриттів і науково вагомих внесків у вітчизняну та світову філософську науку. У книзі «Діалектика як логіка» П. Копнін уперше розкриває логіку як методологію і вперше у вітчизняній філософії репрезентує основні форми пізнання: факт, гіпотезу, проблему, ідеал, теорію репрезентує у вигляді системи.

В. Шинкарук у своїх дослідженнях філософії Гегеля і Канта запропонував новий оригінальний виклад творчої спадщини видатних мислителів, відмінний від існуючої тоді догматизованої традиції. Монографія В. Босенка «Діалектика як теорія розвитку» стала новою сторінкою в дійсно науковому дослідженні філософської методології. В. Босенко запропонував принципово нове трактування предмета філософії, її функцій, яке суттєво відрізнялося від існуючого у тодішніх монографіях і підручниках. А. Канарський вперше у вітчизняній філософії обґрунтував Систему естетичних категорій.

Сьогодні київську філософську школу представляють: академіки Л. Губерський, В. Кремень, О. Онищенко, М. Попович, член-кореспонденти НАН України В. Андрущенко, М. Михальченко, В. Пазенок та багато інших.

Зустрічаючи 175-річний ювілей факультету та університету, ми з глибокою шаною і вдячністю ставимося до попередніх поколінь, які своїми науковими здобутками, освітянськими звершеннями зумовили сьогоднішні досягнення рідного факультету.