Полювання на землю

У Криму нині — бум продажу сільгоспземель степової зони. Скандали виникають дедалі частіше й стають із кожним днем помітнішими. За резонансністю вони вже не поступаються загальновідомим захопленням землі Південнобережжя.

Лавина фактів з життя кримського села переконує: мораторій є не захисником, а, схоже, важелем, який забезпечує процвітання тіньового ринку землі. На прихованому продажі заробляють чиновники, які легалізували схеми «перехоплення» ділянок, корумповані судді, що приймають рішення на користь бізнесменів, тіньові латифундисти.

Зараз ведеться справжнє полювання на сільгоспугіддя, зазначають аграрники. Активізується масове скуповування земельних паїв: гектар сільгоспземлі коштує більш як 100 тис. доларів. Якщо ще недавно поняття «рейдерство» асоціювалося із силовим захопленням підприємств, то нині дедалі частіше йдеться про переділ сільгоспугідь. Масштаб цього процесу такий, що самі селяни називають його ще одним масовим розкуркулюванням.

Сутички різних ворожих фірм і окремих бізнесменів за володіння кримською землею вже стали буденними не тільки біля моря й у центральній частині степового Криму, а й навіть у Присивашській посушливій глибинці, свідчать сільські громади, співробітники наглядових і правоохоронних органів.

Сьогодні цей давній принцип порушується всюди. Навіть на занедбаних землях, масив яких залишається значним. Хоча й це перестає дивувати за такого підвищеного інтересу до полів і плантацій, лугів і невгідь півострова в бажаючих їх «застовбити під грошовий виріст» і скупити «під різний інтерес».

Інтересу інвестори не виявляють хіба що до найпроблемніших ділянок. Адже їм простіше, отримавши підтримку місцевої влади, відняти те, що лежить ближче, знаючи, що ринкова вартість гектара землі в десятки разів перевищує її номінальну ціну. Землю місцеві чиновники роздають шаленими темпами, а коли її не вистачає, відбирають в аграріїв, які дуже часто теж ставляться до неї не як до годувальниці, а як до ринкового товару. Боротьба за несправедливий контроль над родючими землями активно набирає оберти.

Загальна ситуація в цьому секторі на півострові погіршується рік у рік. Адже вже ні для кого не секрет, що в настільки бажаному для багатьох Криму майже не ховаючись давно існує вміло налагоджена тіньова індустрія, регламентовані суми «відкатів», розроблена ціла система лукавих і хитромудрих схем одержання земельних ділянок через підставних осіб, на службу до учасників «чорних земельних переділів» ідуть юристи, спроможні «узаконити» тіньові угоди. Звичайно: якщо документи на землевідведення оформлені в рамках закону або навіть його видимості, ні чиновники, ні депутати вже не можуть їх відхилити. Адже в нашому законодавстві є чимало різних лазівок, які можна використовувати для земельного дерибану.

Саме цим давно навчилися вміло користуватися не тільки «прихватизатори» земель, а й навіть ті, хто згідно зі своїми службовими обов’язками зобов’язаний стояти на сторожі інтересів держави і її громадян.

Хіба може не пригнічувати той факт, що за останні роки із сотень справ про порушення земельного законодавства, зокрема самозахоплення, виграні... одиниці (!). Та й ці рішення не приймаються до виконання. І більшість таких справ стосується саме земель сільськогосподарського призначення.

У Криму проблема земельного рейдерства стоїть гостріше, ніж у цілому по Україні. Діють тут аферисти, які беруть розпайовану землю в оренду, а потім її «прихватизують». Уже нині правоохоронні органи розписуються у власній безпорадності: начебто й розслідування ведеться, і матеріали передаються в прокуратуру, але кримінальні справи чомусь не заводяться. А після заходження сюди великого вітчизняного земельного бізнесу цей процес остаточно став некерованим.

Реальних скупників землі потрібно шукати через голів районних рад і райдержадміністрацій — вони одержують від цих угод свою частку, говорять правоохоронці. Ким і в яких масштабах скуповується земля, прокуратура знає. Інформація ж про те, хто і які ділянки землі одержує, ким, кому й чому даються преференції, має громадський інтерес і державне значення — а значить, повинна бути гласною. У всіх демократичних країнах ця інформація відкрита, її закритість у нас — ознака того, що земельні відносини сформовані не на законі, а на корумпованих схемах.

Оскільки сьогодні не діє державний земельний кадастр, то 80% договорів на оренду землі укладаються із порушеннями чинного законодавства, зазначають фахівці. Не кажучи вже про ті відсотки, які припадають на тіньове скуповування орних земель.

Мораторій на продаж землі повсюдно порушується... у рамках чинного законодавства. І паї захоплюють будь-яким способом відповідно до діючого цивільного кодексу. Багато хто не зацікавлений, щоб земля була власністю, бо тоді доведеться сплачувати податки. Зручніше нещадно експлуатувати величезні земельні наділи — формально селянські паї.

Але й це ще не все. Як вважають люди обізнані, попереду нові земельні битви.