Колишній голова правління БТА Банку Роман Солодченко повідомив, що стоїть за конфліктом навколо фінустанови
Боротьба навколо 39,9% акцій українського БТА Банку, права власності на які оспорюють казахстанські і українські акціонери, у деяких ЗМІ вже назвали інформаційною війною. Причому замовники цієї війни діють під прикриттям високих структур — переслідують аж ніяк не шляхетні цілі, що підтвердив в інтерв’ю нашій газеті колишній голова правління казахстанського БТА банку Роман СолодЧенко.
— Романе Володимировичу, як ви можете прокоментувати події, що розгортаються навколо українського банку?
— Інформаційна війна в даному випадку — димова завіса, під прикриттям якої казахстанські високопоставлені чиновники намагаються відібрати акції українського приватного банку. Методи, які при цьому використовуються, нічим не відрізняються від тих, котрі застосовувалися при захопленні казахстанського БТА на початку цього року: енергійний «наїзд», вкидання компромату у засоби масової інформації, залучення політичних і адміністративних важелів.
— А хіба казахстанський БТА був захоплений?
— По-іншому дії влади охарактеризувати неможливо. Судіть самі, у четвер увечері, 29 січня, у нашу філію в Астані приходить факс від Агентства фінансового нагляду з вимогою за 24 години сформувати додаткові резерви на 2,8 млрд. доларів. У разі невиконання — примусова націоналізація. Жоден банк у світі не здатний виконати таку вимогу протягом доби. Утім, і у разі виконання, керівництво банком переходило б у руки АФН, тільки з іншим формулюванням — за порушення пруденціальних нормативів. Десять років акціонери доводили капітал банку до 4 млрд. доларів, а тут за п’ятницю їм пропонувалося знайти ще майже три. Треба відзначити, що, незважаючи на кризу, БТА Банк завершив 2008 рік із прибутком і тільки в січні погасив понад 400 млн. дол. зовнішніх зобов’язань. Утім, обґрунтованість пропонованих претензій нікого, крім нас, не цікавила. Вже у понеділок, не чекаючи відповіді банку, влада оголосила про його націоналізацію. За неймовірним збігом обставин на ще неоформлений актив в уряду того самого дня знайшовся потенційний покупець в особі «Сбербанка» Росії.
— Виходить, відібрали для перепродажу?
— Саме так. На великий жаль чиновників, швидко продати відібраний актив не вийшло, і тоді в дію вступив варіант «Б» — уже через два місяці після заходу уряду БТА оголосив дефолт, а у травні показав негативний капітал. Я упевнений, що і частка в українському банку цікавить наших чиновників тільки як можливість її якомога швидше продати. Наскільки це дестабілізує банк, і хто буде покупцем, на це ніхто не зважає.
— Але навіщо певним чиновникам знадобився великий приватний банк?
— Прикриваючись економічними причинами, влада країни, схоже, вирішувала свої політичні завдання — усувала свого давнього політичного опонента Мухтара Аблязова, який очолював на початку 2000 років відомий громадський рух «Демократичний вибір Казахстану» і саме за це, як кажуть міжнародні правозахисні організації, був посаджений він у ті роки до в’язниці. А результати цього кроку були сумними — як для самого банку, так і для країни загалом. Рейтинг країни і рейтинги багатьох емітентів були істотно понижені, а недавно ще найбільший приватний банк СНД очікує банкрутство. Винні ж у цьому чиновники з тієї ж збентеженою безцеремонністю намагаються діяти і за межами країни — на українському полі.
— Але навіщо український банк казахам, якщо вони зі своїм банком справитися не можуть?
— Зрозуміло, що український банк потрібний їм не для розвитку бізнесу в Україні, а для подальшого перепродажу. Причому деякі казахстанські чиновники, наскільки мені відомо, намагаються діяти звичними способами, які виходять за рамки законних, прагнучи чинити тиск на владу вашої країни, щоб вони втрутилися у ситуацію і дали їм можливість здобути контроль над українським банком. Я дуже сподіваюся, що Україна —не та країна, де будь-кому буде дозволено творити беззаконня, аналогічне тому, яке чиниться у деяких центральноазіатських республіках.