Віднедавна моя знайома ласощі для дітей не купує, а пече сама. Кондитером-аматором стала мимоволі. Якось перед святами співробітниця запропонувала їй скупитися безпосередньо у цеху приватного підприємця, який займався випічкою. Мовляв, тут усе свіжіше і дешевше, ніж у магазині. Побачивши, в яких умовах печуть так зване домашнє печиво, моя знайома жахнулася.
...Напівпідвальне приміщення, всюди брудно, продукти на підлозі, працівниці неохайні, в одязі не першої свіжості. З холодильного устаткування — лише невеликий домашній холодильник... Складники кладуть на око, нерідко замінюючи їх на інші.
Якість кондитерських виробів, що продаються у магазинах і супермаркетах, перевірили працівники Тернопільського обласного управління у справах захисту прав споживачів. З різних причин вони забракували і зняли з продажу третину (!) перевірених солодощів. З 3,5 тонни кондитерських виробів забраковано 1,12 тонни. З них 0,2 тонни — через невідповідність вимогам нормативних документів, 0,3 тонни — через відсутність доступної, достовірної та своєчасної інформації, 0,02 тонни — через термін придатності, що минув, 0,6 тонни — через відсутність посвідчень про якість.
З’ясувалося, що попит на солоденьке задовольняють переважно приватні підприємці з різних куточків України. Найчастіше вони не надають достовірну інформацію про свою продукцію, відсутні також посвідчення про її якість, порушено терміни реалізації. А якщо навіть відповідні етикетки є, то написи на них не відповідають дійсності. У складі використаної сировини, приміром, зазначено мак, повидло, глазур, а їх і близько немає. Обіцяно «вершки», насправді ж — олія, замість «какао» й «шоколаду» — тільки згущене молоко. Використано барвники, але які саме — таємниця за сімома замками. Те саме з ароматизаторами.
Підприємці не вказують дати виготовлення продукції і терміну її придатності, а якщо навіть такі ярлички є, то у магазинах їх часто гублять. Фактично покупцеві така інформація недоступна. Правом споживача на інформацію нехтують і у великих супермаркетах, і в маленьких торговельних точках. Тим часом впровадження єдиного державного стандарту з маркування харчових продуктів, який діє з першого січня цього року, просувається надто повільно.
Нині настав час непрофесіоналів, нарікають в управлінні у справах захисту прав споживачів. Виробляти продукти харчування, відкривати бари та кафе можуть люди будь-якої спеціальності. У торгівлі —цілковита вакханалія.
За словами заступника начальника управління Тетяни Кав’юк, скарги на якість продуктів харчування посідають третє місце серед усіх звернень до захисників прав споживачів. Пальму першості упевнено тримають житлово-комунальні підприємства. На другому місці — непродовольчі товари: складна побутова техніка, одяг, взуття, будівельні матеріали. Проте в будь-якому випадку боротися за свої права споживач починає тільки тоді, коли його ошукають на значну суму.
На жаль, фахівці управління досить обмежені у своїх правах. Власні лабораторії, у яких можна було перевірити якість продукції, тепер ліквідували, кошти на дослідження, які можна замовити в інших експертів, не виділяють.
Тернопільська область.
