Про те, що на підприємствах харчової галузі намагаються вийти з кризи, свідчать цифри. Минулого місяця виробництво продуктів харчування збільшилося на 0,9% порівняно з червнем 2008-го. Сприяє харчовикам девальвація гривні — вітчизняні виробники завойовують український ринок своєю продукцією за рахунок скорочення імпорту, що подорожчав. Та й прописної істини, що навіть під час кризи громадяни не припиняють купувати продукти, ніхто не скасовував.
Причому багато які підприємств прагнуть не просто бути на плаву, а й знаходять можливість модернізувати потужності. Навіть в умовах кризи і скорочення споживання виробництво сиру в країні є більш рентабельним, ніж інших молокопродуктів. Тому, приміром, на Пирятинському сирзаводі (на знімку), який входить до складу холдингу «Молочний альянс», до кінця року планують освоїти більш як 30 мільйонів гривень інвестицій, тоді як у 2008-му фінансові вкладення в реконструкцію та технічне переоснащення підприємства становили 23 мільйона. Крім того, «Молочний альянс» має намір витратити майже три мільйони євро, встановивши на заводі сучасну систему очищення стоків.
Водночас сировари обновляють свій асортимент. На трьох-чотирьох сортах сиру, як це було за часів Союзу, нині — не вижити. Тільки твердих сирів в асортименті підприємства — 26 найменувань.
Прагнуть закріпитися на внутрішньому ринку за рахунок модернізації і морозивники. Один з найбільших виробників цієї продукції компанія «Еліт» минулого тижня в Смілі Черкаської області офіційно запустила новий завод. Щоправда, словом «новий» підприємство можна назвати умовно. Близько 200 мільйонів гривень інвестицій перетворили колишній молочно-консервний комбінат на сучасне виробництво, спроможне випускати 150 тонн морозива на добу. Потужності чималі, коли врахувати, що торік український ринок морозива, за даними галузевої асоціації, становив 123,9 тисячі тонн.
Щоправда, оптимізація виробництва має й другу сторону медалі — вже, відзначив голова наглядацької ради вищезгаданої компанії Андрій Снєжко, закрито одеське підприємство компанії «Чорноморочка», на черзі — «Троянда» у Луцьку (сумарною потужністю 60 тонн морозива на добу).
Утім, не все так песимістично, якщо вірити А. Снєжку, що 80—90 відсотків персоналу цих підприємств переїхало до Сміли. А оптимізація дасть змогу компанії зменшити собівартість виробництва морозива на 10—15 відсотків.
Треба сказати, хоч би який сучасний був завод, без якісного молока йому не обійтися. У Пирятині стверджують: великі тваринницькі ферми лише наполовину покривають потреби заводу в сировині. Тому доводиться скуповувати його в господарствах населення. Витрати на збирання молока з приватних садиб, подвійне очищення знижують закупівельну ціну до 1,1—1,3 гривні за літр.
А при виробництві морозива, запевняли технологи в Смілі, взагалі прямо використовувати молоко від населення неприпустимо. Інакше про зовнішні ринки, приміром, об’єднаної Європи, можна одразу забути. Тому, як і багато інших підприємств галузі, там працюють на сухому молоці. Таким чином, стверджують морозивники, вони піклуються про безпеку споживачів готової продукції. Можна використовувати у виробництві молоко тваринницьких ферм, що відповідає вищим стандартам якості. Але через дефіцит в області такої сировини подібна перспектива поки що тільки в планах підприємства.