Конкурент лише там, де асфальт

ГЛУЩУК Василь Миколайович — директор Рівненської дирекції УДППЗ «Укрпошта» з 1999 року, «Почесний зв’язківець України», освіта вища, одружений, має двох доньок і трьох онуків.

— Справді, сьогодні немає монопольного становища «Укрпошти» з багатьох видів поштових послуг. У нас з’явилися конкуренти з організації передплати, розповсюдження, доставки товарів та рахунків, виплати пенсії тощо. Але вважаю, що держава передчасно видала ліцензії багатьом організаціям, які стали нашими конкурентами. Адже, як переконує практика, вони працюють тільки в обласних і районних центрах, тобто там, де є асфальт. А ось найвіддаленіші села, хутори, так звану глибинку, ніхто, крім «Укрпошти», не обслуговує.

До речі, ми не боїмося конкуренції, вона змушує нас краще працювати, думати, шукати варіанти, запозичати досвід, щоб не лише залишатись на плаву, а й виходити переможцями.

— Життя не стоїть на місці. Змінюється все: держава, люди, відтак і пошта. Наш споживач став вибагливішим, вимагає до себе більшої уваги, гарного обслуговування. Тож, щоб встигати за всіма цими змінами, змінюється у кращий бік й пошта, поштовики. Коли десять років тому я очолив дирекцію, були чималі борги із заробітної плати. Дехто через це звільнився. Але ті, хто пережив важкі часи, не злякався труднощів, залишилися. І коли з 2000 року ситуація стабілізувалась, у людей з’явилась зацікавленість працювати краще, бо це прямо позначалось на їх заробітках, преміях. Тобто працювати старанно стало модно й вигідно.

— Так. У поштовій галузі стало більше людей з вищою освітою, виховали чимало молодих керівників підрозділів. Вони відчувають ритм життя і те, що працювати так, як десять років тому, неможливо —багато не досягнеш. Тож працюємо над собою, вчимося у колег, запозичаємо позитивний зарубіжний досвід. А у цьому році разом з нашим професійним ліцеєм, що у Рівному, організували перший набір групи операторів поштового зв’язку. Після навчання (а це, до речі, державна форма навчання) їм буде надано роботу не лише в обласному центрі, а й в інших населених пунктах Рівненщини. Тож можна очікувати ще кращого рівня обслуговування людей.

— Оскільки на п’яти наступають конкуренти (жартую), то і ми не дрімаємо. Нині надаємо близько шістдесяти видів послуг. За ці роки освоїли чимало нових, зокрема, електронні перекази, прискорена пошта, консигнація (замовлення товарів зарубіжних компаній), кур’єрська доставка в межах області, фінансові послуги. Приймаємо всі види комунальних платежів, не беручи при цьому комісії, як це заведено у комерційних банках, а також платежі для зарахування в бюджет, реалізуємо квитки на залізничні та повітряні перевезення... Та хіба все перерахуєш. Додам тільки, що наша мережа дає можливість обслуговувати все населення області.

— Якщо люди пускають листонош в оселі, розповідають їм про свої проблеми, значить, поважають і довіряють. І це, як на мене, — найвища оцінка роботи того листоноші. Бути добрим і чуйним в посадові обов’язки не запишеш. Ці риси або є в людині, або їх немає. Тож мені дуже приємно чути такі відгуки про поштовиків.

Якщо ж трапляються якісь непорозуміння (а, на жаль, буває і таке), ми стараємось їх оперативно вирішувати. Для цього організовуємо діалоги з клієнтами, оприлюднили телефон громадської приймальні, по якому можна не лише висловити претензії, побажання, а й отримати кваліфіковану консультацію з питань роботи поштового зв’язку.

— Звичайно. Це своєрідне змагання колективів областей. Нікому не хочеться пасти задніх.

— Під час визначення рейтингу враховується багато показників. Можна говорити, що наша область не має такого промислового потенціалу, як, скажімо, східні, але разом з тим ми говоримо про потенціал поштовиків. Адже навіть при високому промисловому потенціалі тієї чи іншої області, можна мати нестаранних поштовиків, які працюють абияк. Відтак одним з узагальнюючих показників є продуктивність праці. По нашій дирекції вона, якщо порівнювати з 1999 роком, зросла у 8,3 разу, а чисті доходи — у 9,4 разу. Таких непоганих, на мій погляд, результатів досягли тому, що ми вишукували резерви, постійно їх використовували, ставлячи для себе таку планку, якої ми змогли б досягти.

— Згідно із законодавством нашої держави «Укрпошта» прирівняна до організацій, які розповсюджують періодичну пресу, обслуговують населення. Тож у законі передбачається, що ми можемо орендувати за 1 гривню на рік приміщення під поштові відділення. Таку орендну плату встановило більшість сільрад, які зацікавлені зберегти поштові відділення навіть у так званих неперспективних селах, що зручно для їх мешканців. Але, на жаль, є й інші приклади. Ми стараємось йти на діалог з тими органами самоврядування, які встановлюють надто високу, непосильну для пошти, орендну плату. Зазвичай діалог завершується компромісом. Щоправда, його тривалий час не можемо домогтися з міською владою Рівного, де орендна плата під відділення поштового зв’язку постійно зростає.

— Мрію, щоб наша українська пошта була на рівні пошт світу. Я свого часу з колегами вивчав досвід роботи пошти у Швеції. Там вона надає багато фінансових послуг, кореспонденція доставляється всіма видами транспорту, одне слово, там пошта має авторитет у державі, належну підтримку. Ось би й в Україні так було! Надію на те, що так буде, дає затверджена Постановою Кабінету Міністрів №672 від 1 липня 2009 року «Державна цільова економічна програма розвитку поштового зв’язку на 2009—2013 роки».

Рівне.