Олександр ГОЛУБ (КПУ):
— Верховна Рада стала заручником боротьби за президентську посаду і розподіл влади. Рішення приймалися не з огляду на інтереси вітчизняної економіки та виборців. Це був пінг-понг між двома найбільшими фракціями в парламенті. Невдача — це, безумовно, згаяний час, це дискредитація влади перед українцями і України перед світом.
— Позитив цієї сесії — це руйнування того плану, який розробили в секретаріаті Президента і узгодили з Партією регіонів, щодо розпуску парламенту і проведення позачергових парламентських перегонів до виборів глави держави або одночасно з ними.
Я не виключаю, що буде прийнято рішення про проведення позачергової сесії до 1 вересня, адже в країні дійсно багато соціальних проблем, на яких політики можуть піаритися або здобути прихильників. Думаю, що чергова сесія відкриється 1 вересня і парламент чіткіше і плідніше працюватиме. Оскільки чим ближче до виборів, тим виборці прискіпливіше придивлятимуться до основних гравців. Гадаю, це втримуватиме політиків від якихось крайнощів.
Триватиме робота над бюджетом та законами про парламентські і президентські вибори, але доля документів залежатиме від домовленостей, які існують між БЮТ та ПР. Зрозуміло, що ці політичні сили мають контрольний пакет голосів у парламенті і намагатимуться просунути власні ідеї.
Валерій КАМЧАТНИЙ (БЮТ):
— Сесія, незважаючи на всі політичні проблеми, підтвердила наявність коаліції. В цілому всі необхідні документи для підтримки дій уряду, як правило, приймалися. На жаль, фінальна частина сесії продемонструвала загострення політичних відносин. Це свідчить про те, що потребують певних змін правила парламентської гри, а саме — Регламент. Тому що подібного роду блокування, не маючи під собою жодних підстав, не мають права і на існування. Тому треба вносити зміни до Регламенту, які були б суворіші до порушників парламентської дисципліни. А те, що відбулося в останні дні, продемонструвало: фактично розпочалася виборча кампанія.
Однак, на жаль, треба констатувати, що не вдалося прийняти необхідні зміни до закону про вибори Президента. Я не виключаю можливого проведення позачергової сесії влітку. Оскільки є багато важливих законопроектів (пов’язаних з бюджетом, з підготовкою до Євро-2012) для підтримки дій уряду.
А на вересень прогнозую неспокійне відкриття сесії, загострення політичної ситуації — вибори наближаються. І не виключаю певних спроб деяких політичних сил зірвати ці перегони, не допустити прийняття змін до закону про вибори Президента, які хоча б унеможливлювали появу великої кількості технічних кандидатів.
Михайло ЧЕЧЕТОВ (Партія регіонів):
— На жаль, говорити про результати сесії доводиться більше в негативному контексті. Оскільки вона не вирішила головної проблеми —
більшість і уряд не змогли внести і прийняти відкоригований бюджет на цей рік і програму виходу з кризи. Цей головний пакет документів повинен лежати в основі реальних прагматичних кроків виведення країни з кризи. Ми сьогодні живемо за державним кошторисом, який був розрахований, виходячи з приросту ВВП. Ми тільки за перший квартал провалилися на 20%. Уряд маніпулює коштами, загнав у банкрутство «Нафтогаз», а тепер хоче підсунути в парламент документ, яким хочуть легалізувати тіньові схеми розкрадання газу тощо. А плюс сесії — Партії регіонів удалося шляхом роз’яснень і аргументацій завдяки громадськості та ЗМІ переконати й Володимира Литвина, й уряд, і коаліцію, і насамперед БЮТ, у необхідності перегляду соціальних стандартів.
Якщо вистачить мудрості Президентові та прем’єрові в спокійному режимі допрацювати до січня, не влаштовувати кориду на весь світ, то буде нормальна ситуація в парламенті і терпима — в країні. Але коли Президентом стане наш кандидат — ми порядок я. Скоріше буде інший сценарій, коли гризня між Ющенком і Тимошенко триватиме влітку і ще більше загостриться восени. Вони ходять у коротких партійних штанцях, і ніхто з них не зміг приміряти мантію державного діяча. Це буде агонія влади. Країна скочуватиметься в економічне болото. А парламент, зокрема Партія регіонів, робитиме все можливе, щоб змусити уряд думати про народ і країну, а не про майбутні вибори.
Валерій БАРАНОВ (Блок Литвина):
— Найбільший позитив — це закінчення сесії. Тому що неефективність і непотрібність того, що відбувалося в парламенті, були всім очевидні. Дійшли до того, що регіонали й самі очі опускали — розуміли, що їм підкинули ідею безглузду. Мені дуже шкода, що колег з Партії регіонів хтось втягнув у провокацію. Збираючись в парламенті, ми нудьгували, читали газети — це було яскраве підтвердження того, що десь за стінами політичні лідери вирішували долю цілої держави. Це порочність партійної системи виборів, за якої кожен депутат — виконавець волі одного вождя. Але оскільки в Україні конфлікт особистостей, то всі ми заручники цих особистостей. Поки буде партійна система виборів, у нас нічого не зміниться. Конфлікт триватиме. Так і не відбулося ніякого творчого руху. Коли Литвина обрали Головою Верховної Ради, парламент почав працювати, комітети почали готувати законопроекти. Але у сесійній залі ми бачили, що вони голосуються не по суті, а за політичними мотивами. Порочна партійна система виборів — це головне лихо України, і друге лихо — це криза керування кількох особистостей. Але я сподіваюся, що ми восени почнемо працювати. З другого боку, я сумніваюся — бо почнуться вибори. Політики використовуватимуть трибуну для популяризації своїх кандидатів. Нас очікують великі політичні бої, інтриги й дебати. Першопричина наших проблем — це стан суспільства, от, наприклад, воно обрало Черновецького градоначальником. Це анекдот, і водночас увійде в історію. І нині «український народ перебуває у стані наполегливого очікування безкоштовного чуда».
Ольга ГЕРАСИМ’ЮК («НУ—НС»):
— Підсумки сесії невтішні, тому що переважно це було перетягування владного крісла з одного кута в інший. Опозиція продемонструвала, що вона не опозиція. Мало того, показала, що це вона керує, — згадайте ті блокування трибун і ламання системи «Рада». Вони чекали на дзвінок від свого лідера, щоб розблокувати трибуну. А разом з ними чекали парламент і країна. Це не парламентська робота, не державницький підхід, а брудна боротьба за владу. Навіть коли регіонали в останні дні вимагали підвищити соціальні стандарти, люди чудово розуміли, що дбають не про них. Парламент дуже прикро вражає людей, які обирали його. І на осінь я особливо не покладаю жодних надій. Думаю, що все якраз і почнеться. Комусь важливо доколотити все це болото до президентських виборів. Кожен претендент вважає, що такими діями набирає бали. Мої оцінки — а я щойно повернулася з виборчого округу — збігаються з оцінками виборців: країна нині потребує державного підходу. Остання ситуація показала, що не можна заради миттєвої вигоди поступатися принципами й ідеями. Нормальної ідеології у наших політичних сил не з’явилося. Водночас ми не повинні опускати носи, вважаючи, що «все пропало». Ми лише на початку розвитку демократичного шляху, ми повинні всі цим перехворіти. На жаль, будуть втрати. Але історія завжди бере плату. Нам треба серйозно дбати про незалежність. Коли два коти б’ються, третій може тихенько забрати кістку. Таких котів на наших кордонах дуже багато. А у непотрібній боротьбі між собою ми можемо втопити інтереси держави. Ми втратили дуже багато позицій, на яких стояли, починаючи свій незалежний шлях. Думаю, що абсолютно безвідповідальні всі, хто планує свою поступальну лідерську ходу. Президент — це історична місія. Дуже важливо, що колись прочитають наші діти в історичних підручниках. Важливо, щоб українською мовою і Української держави. Це не-
правда, що Україна на останньому місці. В Європі нормально до нас ставляться. Ми дуже швидко навіть в гострих протистояннях вчимося демократії, шукаємо компроміси. Це нормальні процеси, які відбувалися у багатьох європейських країнах. Просто Україна — з особливою долею, яку з європейських країн ніхто не мав. Ця доля вимагає великої любові, терпіння кожного громадянина.
