У Києві пройшли Поживановські читання
Сьогодні, коли світова економічна криза зачепила своїм чорним крилом і Україну, вона чи не найболючіше вдарила по головній експортній галузі держави — металургійній. Що ж було зроблено, а що ні за роки незалежності для того, аби чорна металургія розвинула свій науково-технічний потенціал відповідно до світових тенденцій, — про це йшлося на Поживановських читаннях, що відбулися у Фізико-технологічному інституті металів і сплавів НАН України і зібрали наукову спільноту, практичних спеціалістів галузі, друзів та рідних Олександра Михайловича Поживанова, якому в ці дні виповнилося б 75 років.
Олександр Михайлович Поживанов — видатний організатор і вчений металургійної галузі — створив і був першим головою Державного комітету металургійної промисловості України в 1991 році. Це були роки становлення незалежної держави, її управлінських структур, системи влади. Українська металургія, яка до цього становила лише частину народногосподарського комплексу СРСР, повинна була забезпечити незалежну продуктивну діяльність, налагодити нові зв’язки з постачальниками і споживачами. А головне — нові умови вимагали нових методів державного управління галуззю: від диктату переходити до координації дій підприємств, вироблення загального напряму та нових ідей розвитку. Чому саме Олександра Поживанова було обрано для вирішення цього історичного завдання? Як згадує тодішній Прем’єр-міністр України Вітольд Фокін, Поживанов був не тільки професіоналом високого ґатунку і видатним, талановитим вченим, доктором наук, професором, він мав солідний управлінський досвід (десять років працював головним інженером Ново-Липецького металургійного комбінату, що визнавався базовим по впровадженню новітніх технологій виробництва — конвертерів великої ємності, машин безперервного лиття заготовок, безпосередньо вивчив і українську металургію, коли був головним інженером державного виробничого об’єднання «Південметалургпром»). Саме в роки діяльності першого державного галузевого комітету України було розроблено програму розвитку металургії, передбачено основні напрями науково-технічного прогресу, йдучи якими, національна металургійна промисловість могла б надовго закріпитися на світовому ринку якісної металопродукції. Поживанов і його колеги багато зробили і для реорганізації державного управління, відходу від галузевого принципу. Він активно працював над створенням міністерства промислової політики. Та життя розпорядилося так, що реформаторські ідеї і високі моральні якості виявилися зайвими під час шаленої приватизації. А потім тяжка хвороба забрала Олександра Михайловича у вічність. На жаль, далеко не всі ідеї Олександра Поживанова і його соратників були втілені в життя, і тому сьогодні, наголошували учасники Поживановських читань, ми вимушені констатувати, що Україна втратила лідируючі позиції у світі в галузі металургійного виробництва і науки. Відкрив читання Володимир Найдек — директор Фізико-технологічного інституту металів і сплавів, академік НАН України. Його виступ став камертоном заходу. Науковці, практичні металурги не тільки тепло згадували про спілкування з Олександром Михайловичем, а й дискутували щодо його наукових ідей у галузі виробництва якісних сталей. Як з гіркотою констатував Володимир Найдек, ні приватні власники металургійних підприємств, ні держава не фінансують сьогодні в достатніх обсягах науково-дослідницькі роботи, не зацікавлені впроваджувати новітні технології, тому енерговитратність виробництва української сталі на 20—25% перевищує загальносвітовий рівень. Цю тему продовжив член-кореспондент Академії наук України, екс-міністр промисловості Валерій Мазур. Майже половина металургійного виробництва в Україні сьогодні використовує енерговитратну мартенівську технологію виплавляння сталі. Виробництво якісної сталі в електропечах становить лише 3,65%, тоді як у світі майже третину сталі виплавляють саме так. Сумарне виробництво електросталі в країнах із розвиненою металургією, таких як США, КНР, Японія, Південна Корея, Італія, Туреччина, Індія, Німеччина, Іспанія, перевищує 224 млн. тонн, що становить понад 60% від загального обсягу виплавленої електросталі у світі. Майже всю іншу сталь виплавляють у конвертерах і розливають безперервно. Тому очевидним напрямом розвитку сталеплавильного виробництва є перехід на конвертерний спосіб виплавляння і безперервне лиття слябів, підкреслювали учасники читань. А саме в цій галузі Олександр Поживанов залишив багатющий спадок науково-дослідних праць, бо отримав понад 300 авторських свідоцтв, підкреслив Віктор Гладуш — відомий металург, який свого часу очолював Криворізький металургійний комбінат. Друзі й колеги О. М. Поживанова — М. Тарапуров, В. Куліченко, Б. Коробко та інші — згадували про високу відповідальність і вимогливість Олександра Михайловича, його наукову порядність і людську гідність. У читаннях також взяв участь син Поживанова — Михайло, заступник міністра економіки, доктор наук, професор. Він, як і батько, займається науково-дослідною діяльністю в галузі сталеваріння. На читаннях було презентовано книгу «Олександр Поживанов: біографія, спогади, документи», про створення якої розповіла автор і упорядник заслужений журналіст України Віра Черемних. У книзі про діяльність і життя Олександра Поживанова, тогочасні й нинішні проблеми металургії і суспільного розвитку розповідають такі відомі особистості, як Прем’єр-міністр України в 1990—1992 роках Вітольд Фокін, останній міністр металургійної промисловості СРСР Серафим Колпаков, генеральний директор найвідомішого в галузі науково-дослідного інституту ім. Бардіна (Москва) Євген Шахпазов, екс-міністр внутрішніх справ України Іван Гладуш та багато інших. У книзі також вперше надано перелік наукових праць О. М. Поживанова. Вл. інф.
