На 90-ліття Державного архіву автономії тут влаштували дні вільних входин до сховищ та розповіли чимало цікавого. Щороку архів у Сімферополі видає майже вісім тисяч довідок лише соціально-правового характеру, в двох читальних залах обслуговує зазвичай сім тисяч відвідувачів, у науковому обігу тут 15 тисяч справ. На все — 55 професійних співробітників.
Парад унікальностей головний хранитель фондів Зоя Кушнір розпочинає з показу велетенського рукописного тому в шкіряній оправі протоколів Таврійського губернського управління 1828 року. Відвідувачів дивує якість і чіткість записів, виведених каліграфічними почерками — наче вчора. Зоя Кушнір пояснює: секрет довговічності — в горіховому чорнилі. Ним писали двісті років тому, воно не тьмяніє, його не бере тлін, не точать комахи.
Шкода, що рецепт чорнила втрачено, бо документи «з комп’ютера» недовговічні, тексти розпливаються через кілька років. Про це шкодують відвідувачі — й розглядають раритети.
Тут і ханські ярлики XІV—XV століть, і скріплені давніми печатками родоводи дворян, і увінчані гербами папери XVІІІ—XІX століть, і старі фотоальбоми, й автографи знаменитостей: флотоводця Федора Ушакова, мариніста Івана Айвазовського, актора Михайла Щепкіна, письменника Федора Достоєвського, поета Максиміліана Волошина, баталіста Миколи Самокиша.
Найчастіше інформацією цікавляться історики, філологи, мистецтвознавці, юристи, економісти, архітектори, люди з наукових і національних товариств та релігійних громад.
...Заснували Центральний кримський архів 1919 року. Першим завідуючим став професор Борис Греков.
Початок створенню фондів поклали документи Таврійського дворянського зібрання і Сімферопольського повітового управління поліції. Документальні свідчення епох фрагментарно зібрали в приміщенні колишньої духовної семінарії, архіві Таврійського губернського правління, Таврійської ученої архівної комісії та скасованої губернської земської управи. Сюди спершу передавалися лише окремі архіви ліквідованих дореволюційних закладів. Рятували все, що вдавалося. Адже в пореволюційні часи старі папери розглядалися як непотріб «старого світу». Ними топили печі, використовували як обгортки для оселедців або чистий зворотній бік пускали в нове діловодство.
Небайдужі до історії люди випрошували, викуповували й приносили документи сюди аж до кінця 1930-х років. Але білі плями в документації важливих історичних подій залишилися значними. Хоч ця робота віддячувалася скромно, до початку 1920-х років — часу страшного голоду на півострові (масштаби якого дехто замовчує досі) — ентузіасти зібрали основу архіву, насамперед папери дореволюційної колекції.
В 1923 році в приміщення колишньої семінарської церкви перевезли всі вцілілі дореволюційні фонди. З 1925 року сюди повинні були передаватися документи реквізованих царських палаців і найвищої знаті, приватних садиб, проводилося виявлення особистих архівів.
Найжорстокішого удару по документах завдала Друга світова війна. Спочатку за розпорядженням заступника наркома внутрішніх справ СРСР були вилучені партійні фонди — знищені й вивезені. Коли Крим окупували фашисти, архів «прорідили» за вказівкою айзацштабу, сумно відомого «переміщенням» культурних цінностей. Гітлерівці вивезли 21 фонд, 18978 одиниць зберігання (з 1827 по 1909 роки). До початку війни в Криму зберігалося майже 600 тисяч документів, евакуювати встигли три вагони — менше 119 тисяч. Ще й під час грандіозної пожежі навесні 1944 року загинула документація 1916—1938 років (807 фондів, близько 177,5 тисячі одиниць зберігання — загалом понад 35 відсотків безцінних матеріалів). Майже не збереглися рішення виконкомів та сільрад 1930—1940-х років. Чому якраз в рік масової депортації корінних народів Криму загинули документи пори революції, громадянської війни й становлення радянської влади, що супроводжувалися масовими розстрілами й репресіями, ніхто не відповість й досі.
Така «спопеляюча» доля спіткала архіви всіх міст півострова. А відсутність багатьох важливих свідчень тієї кривавої пори дуже заважає прояснити чимало сторінок нашої історії. Це дозволяє деяким авантюристам від політики й сьогодні спекулювати на почуттях кримчан і небайдужих до власної історії жителів материкової України.
«Чорні діри» у свідченнях про новітню історію півострова закінчилися в 1991 році, коли 27 серпня у відповідності з указом Президії Верховної Ради України на державне зберігання надійшли 2778 фондів, понад 270 тисяч одиниць зберігання архіву Кримського рескому Компартії України.
Невдовзі архів поповнився переданими СБУ 45473 фільтраційними справами на кримчан-остарбайтерів, 11522 справами громадян, репресованих у 1920—1950 роки. Крім того, тут зосереджені документи з часу захоплення Криму Російською імперією і донині — майже сім тисяч фондів, понад 1,4 мільйона справ на паперовій основі, більш як 4,5 тисячі одиниць обліку кінодокументів, майже 37,7 тисячі фотодокументів, близько 600 фонодокументів.
...На жаль, і після ювілею Держархів у Криму відчуватиме брак тепла взимку, залишається з невідлагодженою системою пожежогасіння, без сканерів для зняття копій з документів, необхідних працівникам і відвідувачам. Хоча зосереджені тут скарби історії переоцінити важко. Досі старі документи дарують сюрпризи. Особливо папери, що потрапляють у реставраційну лабораторію архіву. Якось в одній із справ XІX століття знайшли гусяче перо зі слідами чорнила. Іншого разу в паперах радянського часу хтось забув зарплатню. Ще чекають дослідників чимало раритетів, зокрема, манускрипти арабською та древнєєврейською мовами. Архів відкрито для всіх любителів подорожей у минуле.
Крим.
