Лише два дні втішався від народження доньки Лесі автор знаменитого роману «Холодний яр» Юрій Горліс-Горський: вона народилася 25 вересня 1946 року, а 27 вересня письменник пропав безвісти.
За однією версією, він став жертвою політично-корпоративних пристрастей, які сам намагався приборкати, і був убитий «своїми» — службою безпеки ОУН. За іншою — у смерті Горліс-Горського завбачився слід московської Луб’янки.
Тим часом Леся (Лариса Лісовська), донька відомого українського письменника, військового і громадського діяча, старшини армії УНР, хоча й не бачила свого батька, носить його фотографію біля серця. І приїхала зі США в Україну, щоб поклонитися батьківській землі. Перша зупинка — місто Рівне, де Юрій Горліс-Горський співробітничав з газетою «Волинь» і де закохався в юну красуню Галину, яка у 1943 році стала йому дружиною. Цей шлюб благословив тодішній глава Української церкви митрополит Андрей Шептицький.
— Мама запримітилися батькові, коли була ще дитиною — у вісім років, — розповідає Лариса Лісовська. — Тоді Юрій Горліс-Горський (його справжнє прізвище — Городянин-Лісовський) приїхав у Рівне і зайшов до книгарні свого друга — мого діда Івана Талащука. Потім завітав до дідового обійстя, де вперше побачив Галю Талащук. Її Горліс-Горському, якому тоді було 34 роки, господар представив так: «Це моя красуня-донька. От був би у тебе син, гарну невістку мав би...» А через дванадцять літ ця історія отримала несподіване продовження: приїхавши вдруге до Рівного, Горліс-Горський запропонував руку і серце Галині Талащук, і вона погодилася вийти заміж. Повінчалися у православній церкві святого Георгія у Львові. Весілля справляли в келіях монастиря при соборі святого Юра, де на той час мали притулок. Також побували на аудієнції в митрополита Андрея Шептицького, якого тато вельми шанував і підтримував у важкі часи. По війні мої батьки опинились у таборі для переміщених осіб, потім перебралися до німецького Нового Ульма, де мені судилося народитися і де, зрештою, батько пропав безвісти.
Мама понині жива. Мешкає в Америці. Їй пішов 85-й рік. Була заміжня за письменником Василем Гришком, але завжди з гордістю згадує свого першого чоловіка. За її словами, це була велика, шляхетна людина, наскрізь пройнята Україною.
Горліс-Горський, по суті, повторив долю своїх героїв з роману «Холодний яр». Роман оснований на подіях, які автор сам пережив. Це було, коли більшовицькі війська захопили Україну, а над Дніпром (в околицях Холодного яру на Чигиринщині) заснувалася своєрідна республіка, яка під українським національним прапором провадила запеклу війну аж до 1922 року. Тоді Горліс-Горський перебував у полку гайдамаків Холодного яру, командував основним полковим куренем і мав псевдо Залізняк.
— Про національно-визвольну боротьбу батько написав чимало творів, — продовжує розповідь Лариса Лісовська. — Але «Холодний яр», безперечно, найвдаліший. Навряд чи хто з письменників (і не лише українських) спромігся вже тоді, по гарячих слідах, так виразно показати потворне лице ЧК-ГПУ, як це зробив Горліс-Горський. Перша частина роману вийшла 1935 року у Львові, друга — у 1937 році. Перевидано книжку в 1994 році. А я приїхала в Україну, щоб започаткувати важливу справу — перекласти «Холодний яр» англійською мовою і розповсюдити по Європі. Справа нелегка. Лиш на переклад треба до десяти тисяч євро, не кажучи про друк. Але вірю в успіх і в те, що Європа та Америка завдяки «Холодному яру» глибше спізнають історію України. Зрештою, це моя заповітна мрія: щоб про «Холодний яр» знали в усьому світі.
Рівненська область.
На знімках: Юрій Горліс-Горський; Лариса Лісовська завжди носить при собі фото батька.
Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА та з сімейного архіву Л. ЛІсовськоЇ.
