Мабуть, за 200 років своєї історії Одеський театр опери та балету не привертав такої уваги всієї країни. Обставини, як кажуть в Одесі, ще ті. У телесюжетах маячать бабусі і на провокаційні запитання ведучих про приватизацію театру відповідають з жахом: «Ми проти!». На мітингах люди, схожі на артистів, кричать «Ганьба!» і здіймають угору транспаранти: «Проскурня, валіза — вокзал — Київ!», «Не віримо Проскурні!».

  Зав’язка

Чим не догодив Одеському театру опери та балету генеральний директор і художній керівник Сергій Проскурня? Усе почалося після того, як він (ще будучи в. о. директора) провів засідання, присвячене квитковому господарству театру і зажадав показати йому рапортички про продані квитки. Про те, що в Одеській опері фінансові порушення ніколи не були рідкістю, у місті не знає тільки ледачий. Артисти скаржаться на недоплачені добові на гастролях, на погані умови проживання. Три роки тому навіть порушили кримінальну справу, але матеріали її досі не оприлюднені. Сьогодні відверто говорять про факти приховування частини доходів від продажу квитків заслужений артист Андрій Мусорін, заступник начальника машинно-декораційного цеху Віталій Сівоглаз. Звичайно, слова — словами, а треба провести ревізію. Після одноденного візиту до міністерства Проскурня повернувся уже не як в. о. директора, з ним підписали контракт на п’ять років, і 2 липня відбулася прес-конференція, де було ясно сказано: має бути аудит, а за ним — інвентаризація.

— Я привіз в Одесу з Києва аудиторську фірму, — уточнив Сергій Владиславович. — Ця фірма сьогодні вже почала аудит. Наступним кроком буде повна інвентаризація. Після чого я звернуся до КРУ і Рахункової палати з проханням перевірити наш театр. Як легітимний керівник, а не «виконувач обов’язків», я хочу знати про театр усе, у тому числі і з фінансової частини, я просто повинен знати, що діється у квитковому господарстві і так далі. Треба сказати, що на 2009 рік попереднє керівництво передбачало проведення 165 вистав, а до 1 червня відбулося вже 113, і це не враховуючи масштабної акції «Парад диригентів», що пройшла у червні. На майбутній ювілейний, 200-й сезон, заплановано 320 вистав і концертів. Квитки протягом сезону коштуватимуть у середньому по 200 гривень, абонемент у партері на всі вистави — 40 тисяч гривень. До 10 серпня видамо каталог сезону, і я впевнений, що бажаючі купити такі абонементи з’являться. Я, за підтримки колективу, доведу, що театр може заробляти гроші на нові постановки.

Між іншим, чистий дохід від «Параду диригентів» становить 815,8 тисячі гривень, а в цілому збори за перше півріччя — 3500,2 тисячі, збори двох аншлагових прем’єр «Кармен» тут не враховувалися. Нагадаємо, постановка на 90% фінансувалася Міжнародним фондом оперних ініціатив (Нідерланди), була показана в країнах Бенілюксу, у Національній опері України, а потім перенесена на одеську сцену за участю молодих солістів театру. А опоненти дорікали директору за нібито дорогу нову постановку.

«Нам сказали, що він сказав...»

Із вуст однієї солістки театру пролунало по місцевому телеканалу: «Він хоче розігнати трупу, і зробити її «до сорока років». Але ж це не театр молодого стажиста, тут є люди різних поколінь...». Насправді вимога голландського режисера Берта Бінена підібрати молодіжну трупу для «Кармен» нічим не загрожує зрілим солістам. І багато ще обвинувачень пролунало в ці дні — з розряду «він сказав», «нам сказали, що він сказав». Зрештою, усі виступи на зборах директор розпорядився записувати на плівку — щоб уникнути непорозумінь.

З найближчих нових постановок Проскурня назвав проект «Кармен», який і було показано 10 і 11 липня при повних аншлагах, чого в театрі не було років п’ятнадцять.

Також були заплановані прем’єри балетних постановок «Доктор Айболить» (музика Ніно Рота, балетмейстер Алла Рубіна), бенефіси-ювілеї балетмейстерів Володимира Трощенка і Георгія Ковтуна (останній ставить до свого 60-річчя «Корсар» Адана), два нові одноактні балети про долі художників —»Катерина Білокур» на музику Лесі Дичко і «Ван Гог» на музику Густава Малера, а також балет Вікторії Полєвої «Гагаку» за новелою Акутагави Рюноске.

Але не минуло й тижня, як опозиція, очолювана народними артистами Анатолієм Дудою (який до останнього моменту заперечував свій намір зайняти директорське крісло) і Людмилою Ширіною (завідувачкою оперної трупи), активізувалася. Я так і не змогла одержати копію звернення незадоволених Проскурнею до міністра культури і туризму. На одеських інформаційних сайтах публікувався такий текст: «С. В. Проскурня поставив громадськість перед фактом переведення театру з розряду Національної установи в розряд підприємств. Відсутність чітких, зрозумілих мотивів цього рішення відразу ж викликала в колективі підозру про створення новим директором ґрунту для використання сцени Одеської опери у своїх особистих цілях...»

Легко спотворити зміст, пропустивши лише одне слово! Театр переводиться в статус ДЕРЖАВНОГО підприємства, і претензії було б логічно пред’являти столичним законодавцям, які зобов’язали міністерство привести всі національні колективи до єдиного статусу...

Цитую далі: «Це знайшло підтвердження як у директорському бізнес-плані на майбутнє, оголошеному Проскурнею, так і у заявлених його «новаторських» починаннях: театр має бути насамперед прокатною площадкою для різних, у тому числі і вкрай сумнівних проектів (немає документального підтвердження таких заяв Проскурні. — М. Г.). Зрозуміло, що в такому майбутньому немає місця не тільки для одеських майстрів сцени, а й для регулярного репертуару театру... у першу декаду липня театр виявився закритим для глядачів, оскільки Проскурня віддав весь сценічний час на підготовку власного міжнародного проекту «Кармен» (тримати місяцями в місті постановників-іноземців невигідно для театру, тому проводилося по чотири «прогони» на день. — М. Г.), що має, до речі, вкрай негативні відгуки після його здійснення і представлення в інших місцях (жодного такого відгуку мені знайти не вдалося. — М. Г.). Далі — більше: весь(!) репертуар театру на літній сезон знятий. Сам факт закриття театру для глядача влітку — в той час, коли в Одесі традиційно величезний попит на спектаклі оперного, особливо у гостей міста — зовсім обурливий».

Цікаво, що торік, коли театр і справді був закритий літом для глядача, ніхто протестів не писав. Колектив театру не може йти у відпустку в середині сезону — це ж усім зрозуміло? Проскурня запрошує на час відпусток гастролерів — і що тут поганого?

А з іншого боку...

Прихильники Проскурні склали листа до міністра Вовкуна і губернатора Сердюка:

«За два місяці роботи проведено стільки заходів, скільки не проводилося роками! Очевидно, потік ідей і проектів лякає тих, хто звик жити по-старому, в умовах «ремонтного» штатного розкладу і «експлуатації поточного репертуару», який роками не змінювався.

Прихід Сергія Проскурні в Одеську оперу — надія на зміни, які об’єктивно неминучі. І те, що зараз відбуваються репетиції нового спектаклю «Кармен» з молодіжним складом, — яскраве підтвердження системного підходу до формування нового обличчя театру. Водночас відомі плани ювілейного 200-го сезону, в якому знайдуть своє місце бенефіси провідних майстрів сцени театру, вистави, в яких беруть участь представники всіх поколінь театру.

А ще Сергій Проскурня почав наводити лад у системі управління театром. І, мабуть, саме це стало причиною обурення частини колективу.

Напади на Сергія Проскурню, звинувачення його через ЗМІ, апеляція до громадської думки з міфами про приватизацію театру, про «розважальні дискотеки за інтересами» і інше — абсурдні інсинуації. За цими наклепами стоїть завдання зацементувати в Одеській опері той порядок, за якого немає місця для прем’єр, для вирішення застарілих проблем співжиття, соціального захисту працівників тощо.

Ми підтримуємо Сергія Проскурню в його прагненні до змін у проблемному колективі Одеської опери».

Листа підписали народна артистка України Людмила Довгань, заслужені артисти Галина Жадушкіна, Георгій Делієв, Юрій Невгамонний, Андрій Мусорін, Володимир Борисов, Аркадій Пєвцов (головний диригент Одеського театру музкомедії); відомий композитор, арт-директор міжнародного фестивалю «Два дні і дві ночі нової музики» Кармелла Цепколенко; ректор Одеської державної музичної академії професор Олександр Сокол і ще понад вісімдесят діячів музики і театру, науковців і журналістів.

Далі було так: 9 липня Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко рекомендувала В. Вовкуну підшукати для Сергія Проскурні іншу роботу, а виконувачем обов’язків призначити Анатолія Дуду. А 10 липня, на 78-му дні роботи Проскурні, за повного залу відбулася прем’єра обіцяного ним міжнародного проекту «Кармен». Сам Проскурня зустрічав гостей.

— Усе, що відбувалося напередодні у Кабміні, відбувалося без моєї участі, — сказав Сергій Владиславович. — Не хотів би давати оцінку діям Юлії Тимошенко. Можу лише констатувати: мене не вислухали. 9 липня ввечері міністр культури України Василь Вовкун зібрав за одним столом мене і делегацію народних і заслужених артистів нашого театру. Бесіда була довгою. Скажу одне: я залишаюся єдиним легітимним директором, звільнити мене може тільки міністр культури, який підписав зі мною контракт на п’ять років. Я запропонував міністерству після закінчення роботи спеціальної міністерської комісії провести загальні збори колективу театру, на яких шляхом таємного голосування відбудуться вибори керівника. А сьогодні ми даруємо Одесі наприкінці сезону яскраву культурну подію — нашу «Кармен».

Після вистави приймали поздоровлення солісти, диригент-постановник «Кармен», канадець Кевін Маллон, голландський режисер Берт Бінен, художник Йос Гроньєр. Партію Кармен виконувала випускниця Дніпропетровської музичної академії Ірина Петрова, дуже тепло прийнята глядачем. Одеситка Катерина Цимбалюк заспівала на другій прем’єрній виставі 11 липня. Партію Хозе виконував Едуард Мартинюк (одесит, нині соліст Мінської опери) під крики «Браво!» і «Бравіссімо!».

Оплесків удостоїлися також солісти Одеської опери Надія Сичук (Микаела), Дмитро Павлюк (Цуніга) Юрій Дудар (Данкайро), Сергій Красних (Ремендадо), Олексій Грузін (Моралес), солістка балету Марія Рязанцева (Кармен-символ). Найстарший диригент театру, заслужений артист України Давид Сіпітінер відзначив, що вистава цікава, і не треба шукати в ній недоліків.

Дійсно, опера звучить дуже достойно. До того ж завдяки вдалому режисерському рішенню вона постає як яскраве, динамічне видовище. Кому ж потрібно було ще до прем’єри переконувати одеситів, начебто нова «Кармен» обурлива, їй не місце на сцені Національного театру, у постановників нічого не виходить?

А за всім цим, на загальну думку, стоїть неназвана досі особа, що протягом багатьох літ контролювала квиткове господарство театру. Цій особі, що викликає час від часу пильну увагу правоохоронних органів, не потрібний аудит, так само як інвентаризація, візити представників КРУ і Рахункової палати. Вона воліє приймати у своєму кабінеті впливових осіб області, і ці особи проігнорували прем’єру «Кармен». Боялися, що вистава сподобається і незручно боротися з ініціатором її постановки?

Що далі?

У день другої прем’єрної вистави, 11 липня, у театрі дізналися, що В. Вовкун несподівано змінив своє рішення. Довідавшись, що є наказ про звільнення Проскурні, валторніст Анатолій Пастухов організував операцію з видворення директори з його кабінету. Солістці театру Валентині Петренко довелося викликати міліцію, складено протокол. Такої ганьби Одеська опера не переживала давно.

— Наступний мій крок — судовий позов до міністра Вовкуна, — заявив Проскурня. — Ми більше не одна команда. Він мене «здав»... Мабуть, боялися результатів таємного голосування, тоді б з’ясувалося, що колектив мене підтримує.

Проскурні потрібний судовий розгляд хоча б для того, щоб очистити своє ім’я і ділову репутацію. Але що буде з театром? З заявленими прем’єрами? З програмою ювілейного сезону? З запланованими гастролями Пласідо Домінго і Ренато Брузона? І хіба без Проскурні не відбудеться перехід у статус державного підприємства? А біля роялю (пардон, біля каси) буде те саме, що і раніш? Так ні, як і раніше, уже не вийде, занадто схвильований колектив, так просто справа не закінчиться. Мабуть, головна інтрига ще попереду.