До корпункту «Голосу України» у Кам’янці-Подільському звернувся керівник громадської організації «Народний контроль» Анатолій Дубовий: «Знаєте, як відпочивають тепер діти в таборах? Чому не пишете? Навіть хліб зацвілий їм дають!».
Я попросила співрозмовника бути конкретнішим. Він надав мені номер мобільного жінки, від якої дізнався про неподобства в одному з дитячих відпочинкових таборів. Сама вона медсестра, отож, щойно почувши по телефону скарги власної дитини на вкрай неякісне харчування, купила квиток на південь. У дорозі вирішила будь-що домогтися, аби послуги з оздоровлення її та іншим дітям були надані якісно й вповні. Отак увесь заїзд і була «народним контролем». Однак при розмові назвати адресу бази, своє прізвище відмовилася. «Вибачте, але я переконана, що після публікації дістануть мене, а особливо мою дитину. З-під землі відкопають! Тому не хочу нічого оприлюднювати». Шкода, що страх часто стримує навіть абсолютно справедливі нарікання. А найстрашніше, коли це стосується дітей. Адже вони страждатимуть і далі, а ще — засвоять урок: краще промовчати, ніж боротися за свої права.
З табору їхати не хочуть
На оздоровлення дітей пільгових категорій навіть нині, в кризовий час, держава виділяє немалі кошти. Відповідні служби мали б подбати, аби ці гроші не пішли в кишеню махінаторам. Та відділи в справах сім’ї й молоді лише «роздають» путівки, організовують заїзди. Контролювати мають інші. Наскільки ефективним є контроль, зокрема, з боку санітарно-епідеміологічних служб? Щоб не траплялося масових отруєнь, щоб оздоровлення дітей не завершувалося лікарняним ліжком чи навіть реанімацією?
Надія Канарчук, завідувачка відділу Кам’янець-Подільської міської санепідемстанції розповіла: «Цього року у зв’язку з обмеженням Кабміном контролю підприємців виникли складнощі й при нагляді за роботою оздоровчих таборів, адже постачальниками виявилися приватні структури. Лише з дозволу прокуратури санітарні лікарі мали право здійснювати перевірки. Ми навіть не знали, як нам діяти. Виходили виключно за участі працівників прокуратури, поки не з’явився відповідний Указ Президента. Окремі проблеми спочатку були, їх негайно усунули, і загалом кампанія оздоровлення в пришкільних таборах пройшла на дуже високому рівні, краще, ніж у попередні роки. Завезення продуктів продумано й організовано було так, що вони відбиралися лише якісні, потрапляли до дітей свіжими. Дуже допомогла в організації оздоровлення координаційна рада, яка оперативно збиралася і відгукувалася на навіть невеликі недоліки».
Як запевнив головний лікар Кам’янець-Подільської райсанепідемстанції Олег Керничний, дитячі табори на території району його організація ретельно перевіряє при кожному заїзді, та й щоденна ситуація загалом контрольована. Приміром, табір «Чайка» не перший рік оздоровлює хлопчиків та дівчаток за рахунок обласного бюджету. Вихованці інтернатів, буває, і їхати з табору не хочуть.
Чужих дітей не повинно бути
У стотисячному місті Кам’янці-Подільському за кошти місцевого бюджету вже оздоровлено в пришкільних таборах 300 дітей. Придбано 96 путівок на суму понад 141 тисяча гривень в оздоровчі комплекси, а зараз після успішного виконання піврічного бюджету місто додає ще 50 тисяч гривень на путівки. В однойменному районі до оздоровчої кампанії долучилися численні меценати, які викуповують путівки сиротам. Діти, таким чином, уперше побувають на морі. Адже цьогоріч через зростання цін на виділені державою кошти може відпочити менше дітей, ніж торік. Тому й вишуковують додаткові суми місцеві бюджети або просять у благодійників.
У місті з 1378 дітей-пільговиків майже тисяча оздоровиться коштом рідної громади. Це сироти, інваліди, діти з багатодітних, малозабезпечених родин та тих, які постраждали від аварії на Чорнобильській АЕС. «Оголосивши тендер на закупівлю путівок, —розповідає завідувач відділу у справах сім’ї та молоді Анатолій Михайлов, — ми отримали аж сім пропозицій. З усіх нам видалися найкращим та найдешевшим відпочинок у оздоровчому комплексі «Сонячний», що в Скадовському районі на Херсонщині. 105 гривень на добу при п’ятиразовому харчуванні — то дуже гарна умова. Претенденти з Херсонщини надали всі документи, навіть меню. А в день тендерного конкурсу директор «Сонячного» Олена Жуган завітала особисто. Вона була єдиним представником із семи учасників. З собою мала ще й презентаційний диск свого закладу. Добре, коли надавачі послуг так уболівають за справу, імідж оздоровчого комплексу. Здобувши перемогу, херсонці все літо оздоровлюватимуть наших дітей-пільговиків. Ми побачили дуже серйозний підхід, тож довіряємо надавачу послуг. Проте нас відділяють сотні кілометрів, міська санепідемстанція не поїде до моря контролювати якість харчування, там працюють місцеві служби. Для них наші діти теж не повинні бути чужими».
Дворовий педагог — найкращий контроль
Анатолій Дубовий запросив мене зустріти відпочиваючих першого заїзду, які саме повертаються додому, щоб на власні очі побачити результати. Поки ми чекали автобус, мама Дмитра Кулябіна поділилася враженнями: «Усе чудово, діти задоволені. Діма у нас їсть погано, рибу взагалі не любить, йому догодити нелегко. Але щодня телефонував і казав, що їдальня в «Сонячному» просто супер. Соків, фруктів — море!
Бабуся Ганна Петрівна Морозюк дуже хвилювалася за свою внучку Інгу. Чотири роки тому дитина втратила маму. Ще ніде сама не бувала. Але зустрілися — і бабця засяяла від радості: все добре, жива-здорова, загоріла.
З дітьми під час заїзду були педагоги-організатори об’єднання підліткових клубів за місцем проживання. Тож дозвілля видалося змістовним та веселим. Окрім того, вони є й найбільш суворими контролерами якості відпочинку. Якби що — одразу зателефонують. Практично ніде в Україні за рахунок місцевих бюджетів не утримується така інституція, як клуби за місцем проживання та педагоги-організатори. «Ось у обласному центрі, Хмельницькому, клуби давно стали приватними, — розповідає Юрій Козлов, заступник завідувача відділу у справах сім’ї та молоді, — на підтримку з боку державних органів вони не дуже-то й розраховують. У нас, у стотисячному Кам’янці, клубів шість, педагогів сім. Плануємо відкривати нові, бо бачимо великий позитив від них. Педагоги, до речі, гарно попрацювали і в пришкільних таборах, постійно залучаємо їх очолити групи дітей при виїзді на відпочинок у оздоровчі комплекси в інших областях. Це наші очі, вуха, суворий контроль за тим, як витрачаються кошти бюджету для дітей пільгових категорій, чого в інших містах немає. Ми недарма платимо їм зарплату».
Юлія Лисогір працює в клубі «Атлет», їй у рідному місті відбою від дітлахів немає, а на морі дівчатка й хлопчики мали її ще й за маму. «Торік я возила групу пільговиків до Приморська на Одещину, — згадує Юлія. — Таких прекрасних умов, як у «Сонячному», там не було. Тож було прийнято рішення змінити базу».
На знімку: Юля Лисогір із юною помічницею Альоною Бевз, з якої, на її думку, теж виросте хороший педагог.
Фото автора.
