Хто зупинить «генералів піщаних кар’єрів»

Будівництво автобану Київ—Одеса кілька років назад скидалося на новобудови перших п’ятирічок: на різних ділянках траси працювало кілька тисяч шляхових будівельників з п’яти країн, було залучено півтори тисячі одиниць важкої шляхової техніки. Відгриміли фанфари, затихли вітальні промови чиновників, і селяни районів Одеської області, що прилягають до автобану, залишилися наодинці зі своїм лихом. Йдеться про десятки кар’єрів з видобутку піску, глини, щебеню у Любашевському, Іванівському, Роздільнянському районах.

Тоді, в запалі будівництва, було не до одержання офіційних дозволів на розробку природних надр, ніхто не давав гарантій селянам із приводу рекультивації орних територій, на яких «гноїлися» земельні рани.

А сьогодні, по суті, і спитати ні з кого за те земельне свавілля, що чинилося під час будівництва автобану. Втім, висновки з тієї не контрольованої державою ситуації з розгарбування корисних копалин дехто зробив. А якщо казати конкретно — висновки зробили земельні браконьєри, що відчули слабину держави й тому взялися з потроєною енергією дерибанити орні землі.

Найболючішими точками Одеської області в питанні хижацького ставлення до землі є Іванівський, Біляївський, Роздільнянський райони. Взяти, приміром, Іванівський район. Земельні рейдери почали незаконну розробку кар’єру й перекрили дамбою річку Великий Куяльник. На очах через відсутність стоку води почав міліти лікувальний Куяльницький лиман. А в районі села Северинівка цього самого району «генерали піщаних кар’єрів» накрали піску на 7 мільйонів гривень.

Наступною зоною лиха стало село Адамівка Іванівського району. Піщані комерсанти пригнали сюди земснаряд і почали черпати будівельний матеріал із дна ріки. У жителів Адамівки зникла з колодязів вода, а лиман висох на третину.

Природно, що ні про яку рекультивацію земель, самовільно зайнятих під кар’єри, і говорити нічого. За даними прокуратури Одеської області, тільки в 30 відсотків підприємств, які ведуть розробку піску, глини, щебеню, будівельного каменю, є оформлені в законному порядку ліцензії. Інші діють нахабно, зухвало й безкарно, вивозячи серед білого дня пісок і глину на будмайданчики. Під час перевірки, проведеної прокуратурою області, з’ясувалося, що в 10 з 26 перевірених районів у підприємців узагалі немає ніяких дозвільних документів на розробку корисних копалин.

Схоже, земельні нахаби вбили собі в голову, що управи на них немає. Іншої думки, до речі, була Одеська обласна рада і її голова Микола Скорик. Бачачи незрозумілу, а можливо, і зрозумілу, реакцію контролюючих природоохоронних органів на незаконні дії «чорних розробників», голова облради особисто звернувся по допомогу до міністра охорони навколишнього природного середовища.

Ревізори з Києва провели раптову перевірку законності розробки природних надр в Одеській області. Зокрема, перевірявся Іванівський район. З’ясувалося, що в районі незаконно працює 36 кар’єрів. А хазяїв двох кар’єрів площею 8 гектарів узагалі виявити не вдалося — наче примари займалися розробкою й вивезенням піску.

Перевірка виявила, що незаконно побудована дамба через річку Великий Куяльник, про зруйнування якої одеськими інспекторами було повідомлено в Київ, виявляється, спокійно собі працює. Екологічні диверсанти влаштували водопропуски через труби, укладені в тіло дамби, якою вдень і вночі рухається будівельна техніка, руйнуючи й дамбу, й дороги.

Інспекція з Києва виявила ще кілька цікавих фактів. З’ясувалося, що деякі розроблювачі кар’єрів діють абсолютно легально, маючи на руках договори з районними держадміністраціями про оренду земельних ділянок. Вартість орендної плати не перевищує 1,5 тисячі гривень. Тоді як вартість одного самоскида з піском становить сьогодні півтори-дві тисячі гривень. А в середньому, як розповідають фахівці, кар’єр середньої потужності може видати на-гора до 200 самоскидів з піском на добу. Уявляєте, які фантастичні суми заробляють на видобутку піску спритні бізнесмени і які копійки надходять у бюджет району від розробки природних надр.

Результатом перевірки стали накладені на підприємців штрафи — від 85 до 340 гривень! Ці суми настільки розсмішили їх, що надійшли цілком серйозні пропозиції до РДА від бізнесменів — давайте ми заплатимо штрафи на 10 років уперед, щоб тільки ви нас не чіпали.

Після від’їзду ревізорів кілька тижнів пісок незаконно не видобували. А потім знову почалися цілодобові роботи з вивезення піску з незаконно розроблених кар’єрів. Тільки піратські схеми з розробки надр змінилися. Тепер підприємці одержували в місцевої влади земельні ділянки нібито для ведення особистого селянського господарства. І миттю після одержання всіх дозвільних документів липові селяни перетворювалися на земельних мародерів. У заплаві річки Великий Кучурган у розроблені кар’єри дощові потоки принесли тисячі кубометрів води, й у такий спосіб утворилися озера. На цих озерах заповзятливі ділки встановили земснаряди, які стали викачувати пісок найвищої якості.

Безумовно, головна роль у дотриманні природоохоронного законодавства відводиться прокуратурі й Державній екологічній інспекції в Одеській області. Але не тільки вони зобов’язані стояти на сторожі інтересів держави у використанні природних надр.

На сьогодні в Україні діє чіткий механізм з розробки корисних копалин. Спочатку отримується спецдозвіл на користування надрами, який видає Мінприроди. Далі необхіден так званий акт гірського відводу (це — компетенція обласної ради). І тільки потім районна держадміністрація вирішує питання про виділення земельної ділянки для розробки надр. У більшості випадків в Одеській області ситуація з розробкою кар’єрів починає вирішуватися з останнього пункту. А до першого й другого, як правило, розроблювачі не квапляться доходити.