Що маскує Міноборони в Якушинецькому лісі?

Після тривалого листування з Міноборони і МНС депутати Вінницької районної ради прийняли на сесії звернення до Кабміну з проханням допомогти назвати відомство, яке уповноважене надати погодження на створення ландшафтного заказника у лісі, де колись дислокувалася військова частина.

Чи можна дозволяти столичним чиновникам нехтувати думкою громади

Створення лісового заказника місцевого значення на території Якушинецької сільської ради Вінницького району громада села ініціювала ще два роки тому. Ініціативу підтримали районна й обласна ради. Схвально поставилися до цього також мешканці обласного центру. Якушинецький ліс — поруч з Вінницею. Буде ще одне чудове місце для відпочинку.

Першого червня 2007 року депутати Вінницької облради своїм рішенням за номером 327 зарезервували 222 гектари лісового масиву для створення заказника. На жаль, далі добрі наміри вперлися у стіну непорозуміння зі столичними відомствами. «Тому ми й звернулися по допомогу до уряду, Прем’єр-міністра, — каже депутат Вінницької районної ради, один з ініціаторів звернення Валерій Щербань. — Не можна дозволяти столичним чиновникам нехтувати думкою громади...»

Ще в далекі 50-ті роки минулого століття лісовий масив тодішнього Держлісфонду СРСР передали в тимчасове користування Міноборони. Після чого у лісі під Якушинцями розмістили військову частину Д 0055. Густий ліс мав приховати «начиння» ракетників. «Я бачив копії документів тих часів, — продовжує Валерій Щербань. — У пам’ять урізалася одна фраза. Там було сказано, що лісовий масив передається військовим з маскувальною метою. Але що маскують військові у нашому лісі сьогодні, для громади залишається великою таємницею».

Колись секретна в/ч Д 0055 ліквідована ще у 1991 році, коли перестала існувати ракетна армія. Втім, лісовий масив залишився у власності військових. Співрозмовник уточнив: нині він належить Івано-Франківському військовому лісопереробному комбінату, у структурі якого перебуває Шепетівський військовий лісгосп Хмельницької області та Калинівське військове лісництво Вінницької області.

— До кожної з цих структур ми зверталися і письмово, і усно, по телефону, — каже Валерій Щербань, — але погодження на створення заказника так і не отримали. Без цього документа ініційовану справу не можна довести до завершення. Навіть проект не вдається виготовити.

— Так, до нас зверталися вінницькі депутати з приводу надання погодження на створення заказника, — каже начальник Шепетівського військового лісгоспу Ігор Мусійчук. — Але це не наша компетенція. Наскільки мені відомо, там зараз дислокується інша військова частина — Міністерства з надзвичайних ситуацій. Це вони мають надавати дозвіл. За умови, звичайно, що тим самим не буде порушено режимність об’єкту. Про все це ми письмово поінформували вінничан.

Аналогічні відповіді отримали депутати з інших структур, у власності яких перебувають угіддя Якушинецького лісу. Військова частина МНС, про що згадується у кожній з таких відповідей, теж не уповноважена надавати громаді документ на створення заказника. В МНС кажуть, що власником лісу є зовсім інше відомство. Саме до нього й треба звертатися. В Міноборони, за словами Валерія Щербаня, депутатам нагадують, що згідно з чинним законодавством, нікому не дано права відбирати ліси у військового відомства.

— Про таке ніхто й мови не веде, — пояснює Валерій Щербань. — Ліс як був у власності Міноборони, так і залишиться. Надання території статусу заповідника тільки поліпшить справу догляду за лісом. Припиняться незаконні вирубки. Люди отримають можливість відпочивати... Ми тим самим зміцнимо «зелений пояс» обласного центру.

Свою частину роботи у справі створення заказника вже виконали екологи. Обласне управління захисту природного навколишнього середовища надало позитивні висновки і рекомендації. Ще більший обсяг робіт провели фахівці Уманського дендропарку «Софіївка», по допомогу до яких зверталася громада. Вони склали карту рослинності. Поруч з військовим лісом розташовані землі лісового і водного фонду, які донедавна належали територіальній громаді села. Тепер на них господарює обласне підприємство «Віннцяоблкомунліс».

— Найбільша біда в тому, що ліси у нашому селі безбожно вирізають, — продовжує Валерій Щербань. — Їх садили і доглядали наші батьки, діди і прадіди. Тепер ми, їхні діти і внуки, тільки споглядаємо за тим, як чергова машина, доверху завантажена деревиною, виїжджає з лісу. Куди йде та деревина? На яких підставах спилюють добротні дерева? Громаду про це ніхто не інформує і дозволу не питає. Жодної копійки податків за вивезений ліс сільрада не отримала. Хіба це справедливо? Зупинити це варварство можна буде тоді, коли на території лісового фонду створимо заказник. Щоб продовжити роботи, треба знайти чиновника, який уповноважений видати погоджувальний документ.