Логотип ВАТ «Текстерно», що у Тернополі, співзвучний нашій рубриці і звучить так: «Українське, отже, найкраще». Справді, тканини виробництва «Текстерно», а це ситці, сатини, бязі, тик тощо, не мають собі рівних в Україні. По-перше, всі колишні конкуренти тернопільського підприємства фактично не змогли вижити у ринкових умовах. По-друге, бавовняний комбінат зазнав докорінної реконструкції, у що вкладено не один десяток мільйонів євро і доларів. Фактично, це була технічна революція, яка ще не закінчилася. Якщо прядильне і обробне виробництво — на добротному європейському рівні, то ткацькі верстати вимагають заміни. Але на продовження технічного переозброєння потрібні чималі кошти. Їх підприємство сьогодні не має.
— Ми працюємо, — сказала мені голова правління акціонерного товариства Катерина Александрова, — і це головне. Причому повний робочий тиждень. Хоч проблеми, звичайно, є. На складах накопичилось продукції на 50 мільйонів гривень. Якби її вдалося реалізувати, наші працівники були б заможними людьми. А так маємо борги із зарплати, до Пенсійного фонду... Хоч виготовляємо справді класну продукцію. Підтвердження цього — міжнародний знак якості ІSO-2001, відзнака якості Німеччини. Використовуємо бавовну високої якості, стійкі барвники. Гарантую, що білизні з нашої тканини не буде зносу як мінімум два-три роки. Відкрили швейний цех, де шиємо комплекти постільної білизни, пляжні сарафани, капелюшки, фартушки, рушнички для кухні... Спочатку думалося навіть про масштабну швейну фабрику, але в нинішній ситуації про це не йдеться. Тут би вижити.
— Катерино Євдокимівно, у ці дні минає рік, як на базі «Текстерно» відбулася нарада керівників підприємств легкої промисловості України за участю Прем’єр-міністра. Пригадую, тоді директори буквально криком кричали, що легку промисловість у нашій державі душать безконтрольним імпортом, податками, непродуманою державною політикою, яка лише на словах зветься підтримкою вітчизняного товаровиробника. Юлія Тимошенко обіцяла вжити заходів, створити робочу групу з вивчення проблем галузі. Що змінилося відтоді?
— Практично нічого. Контрабанда й далі процвітає. Обіцяні державні замовлення від Міністерства охорони здоров’я, Міністерства оборони, Укрзалізниці ми так і не отримали, хоч є відповідний закон про те, що державні структури мають робити замовлення вітчизняним товаровиробникам. Насправді їх отримує той, хто дає так звані відкати, на що ми не йдемо. Робочу групу з вивчення проблем нашої галузі створено, але хто до неї дослухається?
Криза вимила обігові кошти, адже 60 відсотків сировини, матеріалів «Текстерно» закуповує за кордоном. Добре, що вчасно поміняли газові котли на більш економні, що дало змогу скоротити витрати газу у чотири рази. Дуже гостра проблема кадрів. Працюють тут переважно люди пенсійного віку. Колись комбінат мав своє профтехучилище, і проблем з кадрами не було. Тепер, каже Катерина Александрова, на її прохання створити хоч профільну групу в системі професійної освіти або служби зайнятості ніхто не відгукнувся. Тож змушені самі навчати робітників найбільш дефіцитних спеціальностей. Платять хорошу стипендію (в межах тисячі гривень), але вимагають після навчання відпрацювати два-три роки.
Торік чимало тканин замовляли Прибалтика, Росія, але у зв’язку з кризою обсяги експорту знизилися. Тепер продукція реалізується в основному в Україні. Два магазини мають у Тернополі, один — у столиці. Я зайшла у той, що при комбінаті. Розмаїття — аж очі розбігаються... Рідко яка жінка встоїть перед такою красою. Не втрималась і я, зробила невелику покупку. Хіба порівняєш якість цих тканин з тими, що продаються на наших ринках? Але що поробиш — люди економлять навіть гривню-другу, купуючи комплект з польської чи російської тканини. Після першого прання настає розчарування і приходить усвідомлення у справедливості прислів’я, що ми не такі багаті, аби купувати дешеві речі. Ось і Катерина Александрова впевнена: українці таки заживуть краще і потішать себе постільними комплектами від «Текстерно». Аби саме підприємство втрималося до того часу.
Тернопільська область.
Фото автора.
