Подешевшання цукру чекати не варто
За прогнозами, цукру нинішнього року буде зварено менше, ніж торік. Адже кількість посівних площ під буряками значно скоротилася: до 327,6 тисячі гектарів проти майже 380 га минулого року. Солодкі корені давно перейшли в господарствах до розряду малопривабливих культур, бо ресурсів на їх вирощування треба витратити немало, а прибутки дедалі скромніші. Тих ресурсів у агропідприємств зараз дефіцит. Власних коштів на посівну-збирання недостатньо, а тут ще й банківські кредити стали недоступними.
Поменшає і цукроварень, які зможуть взяти участь у переробному сезоні. Скільки їх стане до роботи — достеменно не скаже ніхто. Але те, що кількість не сягне й сімдесяти (саме стільки працювало торік), — очевидно. У цьому контексті можна лише з ностальгією згадувати, що на зорі незалежності було 192 заводи. Чимало з них підприємливі ділки «прихватизували» за безцінь, щоби вигідно продати на металобрухт.
Підсумок: не варто розраховувати на значне подешевшання солодкого піску у крамницях, який довгий час не дорожчав через великі перехідні запаси минулих років. Зараз левову частку всього цукру сконцентрували в своїх руках шість-сім потужних компаній. Їм нічого не заважає диктувати роздрібну ціну на пісок у 5—6 гривень за кілограм. Навряд чи змінити ситуацію на краще для пересічного споживача може завезення до нашої держави 260 тисяч тонн цукру-сирцю. Вступаючи до СОТ, Україна взяла зобов’язання щороку імпортувати таку кількість заморської сировини. Але ввозять сирець часто ті самі міцні продовольчі структури, які притримують нині цукор і спекулюють на ньому, ті, які «піднімалися», вирізаючи заводи на металобрухт. З другого боку, що більше ввозимо з-за кордону сирця, то менше шансів відродити вітчизняний бурякоцукровий комплекс.
