Акваторія підвищеної уваги

Нещодавні заяви представників морської галузі про нібито неправомірне володіння підприємством земельною ділянкою не мають під собою ні найменших підстав. Законність довгострокової оренди 22 гектарів земельної ділянки, переданої «НІБУЛОНу» Миколаївською міськрадою, підтвердили прокуратура Миколаївської області, Апеляційний суд області, Генеральна прокуратура України, СБУ та інші органи.

Практично вся історія діяльності підприємства пов’язана з подоланням перешкод, штучних і натуральних, із жорстокою конкурентною боротьбою, із завоюванням свого гідного місця в економіці країни.

Компанія «НІБУЛОН» з моменту свого заснування пережила всі етапи розвитку країни, зміни в економічній і політичній ситуації та законодавчому полі, показавши здатність до виживання і стабільного розвитку.

Від дня заснування підприємство очолює Олексій Опанасович Вадатурський (на знімку), якого два роки тому визнано гідним найвищої державної нагороди — звання «Герой України».

— Ми вже шість років не можемо одержати згоду Мінтрансу на проведення днопоглиблювальних робіт. Там або не відповідали, або відписували «ще не настав час вам дозволити», «ще не прийнято відповідні законодавчі акти». Мінтранс, може, забув, що 2006 року указом Президента було введено рішення РНБОУ про розвиток України як морської держави, що прямо передбачає необхідність розвитку судноплавних шляхів і проведення днопоглиблювальних робіт. Мінтранс нас фактично примушує відмовитися від причалу нашого термінала, побудованого і введеного в експлуатацію за наші гроші, відмовитися від земель водного фонду (22 гектари), що є у нас в оренді для організації водних підходів, і від акваторії нашого перевантажувального термінала. Крім того, ми не можемо змусити Мінтранс поглибити 1-ше коліно, що тепер уже знаходиться у віданні Миколаївського морського торгового порту, до глибини каналу БДЛК.

Ми справедливо сподіваємося на те, що, якщо держава одержала від нашої діяльності 38,5 млн. доларів США портових та інших зборів, ці засоби цільовим призначенням мають бути використані тільки на підтримку глибин у каналах. Крім цього ми пропонували провести днопоглиблювальні роботи за свій рахунок на умовах повернутої фінансової допомоги.

Мінтранс і ММТП відмовилися. Наша позиція така. На земельних ділянках, що знаходяться у нас в оренді, ми виконуємо роботи самостійно, а на підхідному каналі ММТП — Мінтранс. Але через тяганину і постійні атаки з боку міністерства і Миколаївського морського порту це питання не вирішується. Тому вже котрий рік судна довантажуються на рейді (із судна на судно), а швидкість навантаження в 20 разів нижча, ніж на терміналі.

Відповідно українське підприємство заплатить власнику іноземного судна втричі більшу компенсацію за простій на завантаженні. А через блокування цього питання торік «НІбулон» зазнав більш як п’ять мільйонів додаткових витрат. З них майже половина — це оплата судновласникам та іноземним покупцям як компенсація часу, згаяного під час завантаження судна. Цього року компанія продовжує зазнавати витрат на довантаження і втрачати частину вантажообігу, а країна — частину експорту сільгосппродукції.

До речі, за оцінками наших фахівців, бюджет недоотримав 22,5 млн. гривень податку на прибуток, ДП «Дельта-Лоцман» — 4,5 млн. доларів США, а аграрна галузь втратила півмільярда доларів. На свій страх і ризик ми брали кредити, будували, відроджували і відроджуємо морський флот — винятково в законодавчому полі. Ми перші (!) в Україні одержали кредит Світового банку, який, до речі, завжди нас захищав. А це довіра і репутація.

Попри свій величезний життєвий досвід і вік, я залишаюся наївною людиною. Якщо держава декларує партнерство з бізнесом — я вірю. Крім того, я і зараз не сумніваюся, що при цьому будуть поважатися інтереси приватного бізнесу, у тому числі й нашої компанії. Але до чиновників з Мінтрансу в мене уже довіри немає. Вони не тільки не допомагають, а й ще, я впевнений, хочуть відібрати власність.

— Можна використати ситуацію у своїх інтересах, прикриваючися державними. Як це роблять чиновники від транспорту — ставлячи нам палиці в колеса і не дозволяючи поглиблювати наше дно, змушують завантажувати судна на рейді. Не останню роль тут, вважаю, зіграв начальник Миколаївського морського торгового порту Василь Капацина. Є припущення, що на базі ТОВ «Порт Очаків» буде побудовано новий приватний порт, проведено днопоглиблення до нього і намито територію за державні гроші. Плановано, що це підприємство буде більш привабливим для судновласників — вони зможуть уникнути сплати канального збору. Нам стало відомо і про проект розпорядження Кабінету Міністрів з приводу передачі нашої акваторії морському торговому порту. За цим документом передається навіть... стінка нашого термінала.

У так званій урядовій постанові пропонується надати ДП «Миколаївський морський торговий порт» у користування канал акваторії порту Миколаїв, Спаський канал, причали й акваторії в межах земельних ділянок, виділених міською владою іншим суб’єктам господарювання. Тобто термінал «НІбулона» буде під контролем порту. А це втрата не тільки 50 млн. доларів, вкладених у будівництво причалу, а й втрата контролю над своїм бізнесом. Я впевнений, що контроль над морськими терміналами, побудованими на гроші інвесторів за межами портів, хочуть передати конкурентам — державним портам і пов’язаним з їхнім керівництвом фірмам. А акваторія не повинна перетворюватися на знаряддя рейдерских атак морпорта на приватний бізнес.

Ми неодноразово зустрічалися з колишнім міністром транспорту Йосипом Вінським. Він заявив: «Ми у вас відберемо земельну ділянку (яку ми орендували на 25 років. — Вадатурський) і метр причалу». А насправді там 10 метрів.

— Сказав, що будуть відповідні постанови Кабміну і закон Верховної Ради. Позиція Мінтрансу така: приватні причали і навколишні акваторії повинні повертатися в держвласність і бути підконтрольні держпортам. Про це свідчить заява на прес-конференції в агентстві «Інтерфакс-Україна» заступника міністра транспорту та зв’язку — голови Держадміністрації морського і річкового транспорту Михайла Чубая, цитата — «Є розпорядження уряду Мінтрансу разом з Мінагрополітики за участю СП «НІБУЛОН» вирішити питання про проведення днопоглиблювальних робіт в акваторії ДП «Миколаївський морський торговий порт» за умови збереження в держвласності акваторії, земельної ділянки і недопущення передачі його у власність суб’єктів господарювання приватної форми власності. Іншими словами, ставиться передумова відібрати, а потім дозволити. Крім того, там побоюються, що після днопоглиблювальних робіт «НІБУЛОН» заявить майнові права на акваторію, що може належати тільки народу України. Нам дорікали, що ми «прибрали до рук» землі і набудували різних підприємств. Як висловився екс-міністр Вінський під час візиту в Миколаївську область, «Ці прищі, які тут на березі акваторії понастворювала місцева влада, у мене викликають великі запитання — чим ці люди думали, коли це робили?» Насправді ми просто розвиваємося, а земля, вода й інші ресурси як належали народу України, так і належать.

— Гроші якщо і повернуться в обіг компанії, то років десь через 20—30. Усі чомусь забули, що перевантажувальний термінал зведений на місці колишнього смітника і недобудованої набережної за 70 мільйонів доларів компанії. І ми, як приватна компанія, жодного територіального стосунку до Миколаївського порту ні по суші, ні по воді не маємо. Як можна «зберегти причал у держвласності» (як постійно подає міністерство), якщо це будували ми? Мінтранс ніяк не може погодитися, що приватний перевантажувальний термінал може існувати і без порту. Ми категорично проти того, щоб підпорядковуватися Миколаївському морському торговому порту, це крок до реприватизації. Ми, під керівництвом державного органу капітанії, гарантуємо забезпечення усіх вимог з безпеки судноплавства на орендованій нами ділянці землі.

— Міністр пішов, а його люди залишилися. Ситуація не змінюється. Так і сьогодні «надається допомога» в інтересах конкретних бізнес-структур, виконуються публічні функції регулятора і займаються госпдіяльністю. Нові протистояння. як і раніше, генерує начальник Миколаївського морського торгового порту Капацина Василь Миколайович. Мало того, багато факсиміле-«відмов» з Міністерства транспорту відправлені зі штемпелем «Миколаїв-1».

— Із серпня минулого року я шість разів звертався до прем’єра Юлії Тимошенко, двічі — до віце-прем’єра Олександра Турчинова і два рази — до Президента. Усі вони давали позитивні доручення. Не сумніваюся, що у Тимошенко були щира воля і бажання нам допомогти. Потім уже зверталася громадська рада при Міністерстві АПК. Юлія Тимошенко навіть писала Мінтрансу «... з огляду на важливість питання, прошу вжити заходів і вирішити питання позитивно». І все одно результат: нуль. Більше того, Мінтранс вчинив оригінально, виконуючи це доручення, Вінський звернувся до Генеральної прокуратури, до СБУ, щоб проти мене порушили кримінальну справу. Нібито «НІБУЛОН» зазіхнув на держвласність, на акваторії. «Ми його через суди, ми все відберемо», — не вгамовувався екс-міністр. Отак «конструктивно» вирішуються питання. Водночас заступник прокурора Миколаївської області Кафтанов Леонід Миколайович ініціював перевірки законності використання земельних ділянок — вносив, вважаю, надумані позови і протести.

Я думаю, що Юлія Володимирівна розібралася в цій справі досконально, але таке враження, що її доручення співробітники Мінтрансу перевертають з ніг на голову. Упевнений, вона виявить волю і питання буде справедливо вирішено. Вона ж знає, що ми не претендуємо на приватизацію державної землі, власності, води. При цьому ми не раз заявляли, переконували, доводили, що гарантуємо безпроблемне проходження суден будь-якої власності через акваторію, що знаходиться на нашій земельній ділянці. Днопоглиблювальні роботи жодним чином не можуть порушити безпеку судноплавства.

Крім того, ми маємо висновки Генпрокуратури, СБУ і Мін’юсту про те, що наше підприємство працює в суворо законодавчому полі. Легально, публічно, відкрито! За роки існування компанії в офшор не пішла жодна копійка. Усі гроші — а це 2,5 млрд. грн. ми вклали в розвиток країни. Ми поповнюємо бюджет. Але чомусь зворотної підтримки немає. Усі наші успіхи і перемоги не завдяки, а, на жаль, усупереч... Хоча за кордоном нас знають як успішну компанію, надійних партнерів. Так чи інакше, ми переможемо в цій боротьбі.

З іншого боку, що більше нам заважають, то більше у нас з’являється цікавих проектів. Я взагалі не уявляю, як би ми розвивалися без такої «опіки». У 2009 році ми оголосили на 150 мільйонів доларів інвестиційних програм, будуємо свій український флот. Найближчим часом розмістимо замовлення на будівництво буксирів, на повний хід йде будівництво річкових терміналів у Полтавській, Черкаській, Дніпропетровській і Запорізькій областях (а загальна місткість зерносховищ — близько 300 тисяч тонн) — тобто відновлюємо транспортні артерії на Дніпрі. Тільки цього року плануємо будівництво семи елеваторів. У планах будівництво 24 барж, купівля і будівництво 14 морських і річкових буксирів. Вони ходитимуть під нашими прапорами, порт прописки — Миколаїв. Тобто в період кризи ми забезпечуємо замовленнями працівників важкого машинобудування — Донецька і Луганська області. Ми створюємо до тисячі робочих місць у наших компаніях і більш як 10 тисяч місць у будівельних організаціях. Якби було сто таких підприємств, як ми, нашій країні не потрібен і кредит Світового банку.

— Про відродження українського флоту. У нас він буде, повірте!