Це добре знають кримчани і гості курорту, перенасиченого влітку привізними молокопродуктами часто сумнівної якості від несумлінних постачальників. Тому люди і віддають перевагу якісним натуральним молокопродуктам саме головного кримського виробника молочної продукції. Адже «Криммолоко» традиційно одержує заслужені нагороди за бездоганність дотримання якісних параметрів продукції, що її виробляє. Зокрема, вершкове масло «Кримка» посіло перше місце у Всеукраїнському конкурсі «100 кращих товарів». Відзначено серед кращих у країні і сметану, інші продукти цієї марки.
Хранителі традицій
«На здоров’ї людей не заробляємо, наша продукція натуральна, її готують тільки з незбираного молока», — відзначає голова наглядової ради ВАТ «Криммолоко» Альбіна Шарапова. Сьогодні це п’ять молокопереробних підприємств, що виробляють майже весь відомий асортимент продукції з молока. На головному підприємстві у Сімферополі та Євпаторії готують весь спектр продукції з незбираного молока. У Білогірську варять тверді сири. Завод у Роздольному спеціалізується на сухому знежиреному молоці і вершковому маслі. У Керчі розливають молоко. Під торговельною маркою «Кримка» на підприємствах випускають кефір, біокефір, ряжанку і сметану, чотири види вершкового масла, більше десятка різновидів м’якого сиру, твердий сир, три види сиру. Щоденним продуктом кримчан і гостей півострова давно стали солодкі сирки, десерти, креми та йогурти. Популярні і продукти лікувально-профілактичної дії: «Спірулінка», «Сімбівіт», «Біолактон», «Біфівіт», які підвищують імунітет і оздоровлюють мікрофлору кишечнику.
Продукція, що надходить вроздріб, не призначена для тривалого збереження, це означає, що в ній немає сильних стабілізаторів, які дозволяють зберігати молочні продукти протягом кількох місяців.
Якісне не буває дешевим, а більшість виробників застосовують дешеві, тобто низькоякісні добавки. Відстежують, як хімія впливає на здоров’я людини в Україні, слабко. Приміром, у Криму немає навіть спеціальних лабораторій, що могли б визначити, з чого готують молочні і кисломолочні продукти, що їх масово завозять на півострів з інших регіонів країни. Залишається розраховувати на здоровий глузд покупців, який підказує, що не може бути корисним молоко, термін придатності якого становить кілька місяців, тоді як натуральний продукт скисає через добу. Це значить, що воно пройшло високотемпературну обробку, при цьому в ньому зруйновані всі вітаміни, змінено білкову і жирову фази, а отже, користі від такого молока жодної.
А шкода можлива, адже найчастіше виробники, щоб молоко не прокисло, додають у нього солі-регулятори і навіть антибіотики.
Ми ж використовуємо винятково натуральні, тобто нешкідливі фруктові добавки під час виготовлення десертів. Адже в нас — винятково жорсткі вимоги до якості, пояснює Альбіна Алімівна.
Орієнтир тільки на тих постачальників, які добре себе зарекомендували. Приміром, шоколадну глазур для глазурованих сирків нам поставляє київська фірма «АВК» і дніпропетровська — «Три ведмеді», кольорову глазур завозимо з Києва, фруктовий наповнювач, який відповідає всім санітарним нормам, — з Вінниці. Ми принципово не випускаємо масляні спреди, якими завалені зараз буквально всі торговельні точки. Замінювати пальмовими жирами молочні дуже вигідно, бо кілограм такого замінника коштує шість—вісім гривень. З нього і роблять «вершкове масло», що продається по 15—20 гривень за кілограм. Насправді воно на 80 і навіть 95% складається з рослинних жирів, хоча за техумовами їхня частина у спредах обмежена двадцятьма — максимум 39%.
У світі, де панують підробки, ми маємо вигляд як плем’я аборигенів, яке нікому не вдається прилучити до «хімізації» натуральної продукції. І не тому, що у нас немає сучасного обладнання, навпаки, ми енергійно і постійно обновляємо його більш сучаснішим й енергозберігаючим. Але наш принцип: «технології повинні витримуваться неухильно» — не порушуємо ні за жодних обставин.
Наприклад, для одержання копчених сирів, у нас є коптильна камера, в яку закладається тирса дерев тільки фруктових порід, і процес цей завжди суворо контролюємо. Сири зважуємо, завозимо в камеру, коптимо, охолоджуємо, на що йдемо на додаткові затрати. Хоча багато хто нам каже: навіщо так совісно працювати, коли ефекту копченості можна досягти взагалі без коптильні, за допомогою ароматизаторів. Але підробки — не наш шлях.
Хоча постійно дорожчають енергоносії, що не може не вплинути на ціну готової продукції, дедалі агресивніше атакує ринок фальсифікат. За підсумками моніторингів цін з’ясовується, що багато які підприємства, що торгують, необґрунтовано завищують торгові надбавки, що роблять натуральні продукти менш доступними.
Щоб уникнути підробок, довелося відмовитися від реалізації на вагу у магазинах селянського масла, що допускається лише за договорами санаторіям і бюджетним організаціям. Пересічному споживачеві залишилися тільки фірмові магазини об’єднання при заводах ВАТ «Криммолоко».
«Хто чесно везе, тому і поклажу тяжчу?»
Виходить, що сумлінно виробляти натуральні, корисні і високоякісні продукти у наш час — велика розкіш, доступна тільки тим підприємствам, які твердо стоять на ногах. Незважаючи на те, що у зв’язку з кризою припинили роботу майже півсотні з 300 молокозаводів країни, чиновники ухвалили рішення скасувати дотацію для молочарів, надзвичайно ускладнивши умови виживання ще працюючих у непростих умовах підприємств. Але ж це внесло масу проблем у діяльність насамперед підприємств — флагманів боротьби за високу якість вітчизняної продукції.
Традиційно держава дотувала виробників молока через переробників, які купували сировину за ринковою ціною, згодом одержуючи від держави 20% суми у вигляді дотації. Але криза спричинила гострий дефіцит бюджетних коштів.
У січні-лютому чиновники скасували цю форму допомоги виробникам молока, що робить працю вітчизняних товаровиробників саме якісної продукції дедалі збитковішою. У результаті чиновники скасували цю форму допомоги виробникам молока, що робить працю відповідальних товаровиробників саме якісної продукції дедалі збитковою. Адже вони трудяться на межі рентабельності. При цьому навіть позбавлені можливості взяти кредити. У такій непростій ситуації їх поставили перед дилемою: або знижувати закупівельну ціну на молоко, що призведе до чергового скорочення і без того зникаючого поголів’я корів; або підвищувати вартість товару, щоб одержати можливість закуповувати молоко хоча б за старими цінами. Але й тут можливості невеликі, адже молокопродукти занесені до списку товарів, ціни на які регулює держава. Молокопереробні підприємства не мають права підвищувати їх більш як на 1% на місяць, та й то попередньо обов’язково задекларувавши нову ціну. Виходить, що за собівартості, наприклад, вершкового масла 40 грн. за кг підприємство змушене продавати його по тридцять гривень за кілограм. Такі самі справи і зі сметаною, сиром та іншими продуктами.
«Вартість продукції «Криммолока» нині майже наполовину нижча, ніж витрати на її виробництво», — відзначає голова правління компанії Степан Михайленко. Тому колектив потрапив у ситуацію — «що більше продаси, то вищі збитки».
По допомогу довелося звернутися до Нацкомісії з цін з проханням дозволити змінити вартість основної групи товарів. Якщо це дозволять, вартість молока, сиру, сметани та масла зросте на 5—10%, не більше. Це у разі, якщо вдасться стримати бажання роздрібної мережі продовжити дедалі більше роздувати ціни, накручуючи їх частенько до 100%.
Якщо влада й надалі продовжуватиме розоряти сумлінних виробників, їм доведеться або закривати виробництва, або заплющити очі на якість продукції. Тобто перейти на виготовлення традиційних молочних продуктів... без молока, на основі дешевих рослинних жирів з цілим набором добавок.
Але цей шлях для ВАТ «Криммолоко» неприйнятний. Підприємство зі статусом вітчизняного виробника продукції найвищої якості своє чесне ім’я і високе реноме втрачати не збирається, не вважає за можливе втратити довіру постійних покупців, підмінюючи продукцію з натурального молока підробками з рослинних жирів, як це робить багато хто з конкурентів. Причому споживачі заміни і не відчують, бо є ароматизатори і смакові добавки, і все виглядатиме як натуральний продукт, а насправді це суцільна хімія, що може різко погіршити здоров’я наших земляків, особливо дітей.
«Адже саме ми покликані зберігати здоров’я нації, —
каже начальник комерційної служби ВАТ «Криммолоко» Валентина Герасименко. — Адже передусім незміцнілі дитячі організми на неякісну їжу реагують отруєннями, діатезами, астмами, хворими шлунками і навіть онкозахворюваннями. Тож годувати такими продуктами дітей — означає, втратити цілі покоління. Криза мине, а хімію з організму вже не виведеш».
Колектив «Криммолока» дивує, як могли піти таким шляхом деякі вітчизняні виробники, що навіть дозволяють собі підвищувати зарплати і отримувати прибуток... на підірваному здоров’ї людей. «Криммолоко» так заробляти відмовляється, адже поставляє продукцію в санаторії і дитсадки Криму.
Ситуацію потрібно змінювати невідкладно. Адже через різницю у закупівельних цінах, що склалися на курортному півострові, вартість молочних виробів тут вища, ніж в інших регіонах України. Чи не логічніше було б запровадити певний збір за ввезену в автономію продукцію? А за рахунок цих коштів компенсувати різницю у цінах на сировину, що її купують, і в такий спосіб знизити роздрібні ціни.
Необхідно так само терміново вирішити ще одну непросту проблему: позбавити молокопереробні підприємства від невластивої їм діяльності, якою є заготівля сировини. Її викликав розвал агропромислового комплексу країни. Замість того, щоб зосередити зусилля на закупівлі сучасного обладнання і впровадження енергозберігаючих технологій, освоєнні і випуску нової продукції, вони змушені відволікати величезні сили і кошти на постачання молока в цехи. Поки що ВАТ «Криммолоко» вдається вирішувати і цю проблему, не знижуючи ні обсягів виробництва, ні якості продукції, що випускається. Але так довго тривати не може.
Потрібно звернутися до європейського досвіду. Органи місцевого самоврядування і правоохоронці мають встановити жорсткий контроль за приїжджими ділками і «тіньовими» нелегальними цеховиками, що завдають величезної шкоди. Купуючи в антисанітарних умовах не перевірену на якість і на безпеку сировину, здають у сумнівні точки, де з неї виготовляють не менш небезпечні для здоров’я людей продукти. Крім того, діючи в умовах «тіньової» економіки, оптовики мають можливість трохи підвищувати ціни на закуповуваний товар і тим самим ставлять у скрутне становище підприємства, що установлюють вартість своєї продукції на законній підставі. Вихід один: винних у скуповуванні молока, що не має документів про якість і безпеку, притягати до відповідальності. За кожним сумлінним переробним підприємством закріпити певну «сировинну зону». Це дасть змогу економічно правильно організувати заготівлю сировини, значно знизити витрати. Без допомоги держави тут не обійтися. Адже ціна питання — здоров’я нації.
Крим.
Фото автора.
