Ведуча програми «Українського радіо «Культура» (3-й канал Національної радіокомпанії України) Любов Якимчук за фахом літературознавець. Народилася на Луганщині. Магістрантка Києво-Могилянської академії. Захоплена чаром слова, змалку пише вірші. Працює у рідкісному жанрі відеопоезії.
Один із авторських проектів Любові Якимчук на радіо «Культура» — прямоефірна передача «Літературна кав’ярня». Гості — літератори, режисери, актори, критики, видавці. Про що говорить мистецька еліта за філіжанкою кави?
«Літературна кав’ярня» Любові Якимчук — це діалоги різних поколінь і мистецьких професій. На думку автора, передача має пожвавити нашу літературу, з’ясувати сучасні тенденції красного письменства і повернути у літературний простір несправедливо витіснених звідти письменників. За час існування передачі (від початку 2009 року) в «Літературній кав’ярні» з Любов’ю Якимчук спілкувалися Богдан Жолдак, Олександр Ірванець, Леся Воронина, Анатолій Дністровий, Катерина Бабкіна, Роман Скиба, Олег Лишега, Марія Криштопа, Олесь Семків, Леся Ставицька, Олесь Ільченко, Олег Коцарев.
Разом із Юлією Стахівською Любов Якимчук веде радіопроект «Слова і речі». Це діалоги про історію та співвідношення слів і речей у світі. «Яка на вигляд мудрість? А яке на дотик щастя?» — про це дискутують автори циклу. Вони переконані, що саме в дискусії можна відчути подих істини. В одній із наступних передач ітиметься про використання класичної музики в рекламних роликах. Це явище вельми поширене в рекламному бізнесі і, на жаль, при цьому ми бачимо, як цінність музики великих Баха, Моцарта, Гайдна принижується до рівня споживацького продукту, вермішелі абощо. Й слухаючи той музичний твір навіть під час концерту, ви згадуватимете про вермішель! Отже, хто захистить Музику та її творця від рекламного свавілля?..
Любов Якимчук — переможець Всеукраїнського літературного конкурсу молодих поетів імені Богдана-Ігоря Антонича (2008). Диплом першого ступеня Люба отримала за поетичну збірку «, як МОДА» (назву подаємо — як в оригіналі). Книжка щойно вийшла у львівському видавництві «Каменяр». Автор у передмові пише: «...Поезія передається із вуст в уста, як поцілунки! Щоразу, коли ви цілуєте кохану людину, батьків чи цьомкаєте друзів у щічку, — ви цитуєте поезію».
